66. Поняття і межі територіального моря. Право мирного проходу. Правовий режим територіальних вод

Територіальне море - це пояс морських вод шириною до 12 морських миль, що розташований між берегом (чи безпосередньо за внутрішніми морськими водами або архіпелажними водами держави) та відкритим морем або водами спеціальних зон.

Власне територіальне море мають острови, прибережні установки та штучні острови територіальних вод не мають. Внутрішня межа те­риторіального моря називається вихідною лінією і від неї відміряється його ширина. Територіальне море, як й внутрішні морські води, є час­тиною території прибережної держави. Зовнішня межа територіального моря є державним кордоном.

Нормальною вихідною лінією є лінія найбільшого відливу впро­довж берега. При сильній звивистості та зрізаності берегу, наявності ланцюга островів,прибережна держава може використовувати систему прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки найбільш ви­ступаючої у море лінії найбільшого відливу, морських островів, збіль­шуючи тим самим внутрішні морські води, що знаходяться у сторону

берегу від цих ліній.

Допустима ширина територіального моря становить 12 морських миль, що відраховуються від вихідної пінії. Лінія, кожна точка якої знаходиться від вихідної лінії на відстані,що дорівнює ширині терито­ріального моря, утворює зовнішню межу територіального моря.

В межах територіального моря прибережній державі належить територіальне верховенство над ним, його дном та надрами. Єдиним обмеженням її верховенства є право мирного проходу, що належить суднам іноземних держав. На підставі цього права торгівельні судна можуть проходити через територіальне море іноземної держави без спеціального дозволу лише за умови дотримання права прибережної держави. Прохід військових кораблів також є допустимим, якщо це не загрожує спокою, доброму порядку чи безпеці прибережної держави. Підводні човни пропливають територіальне море у надводному стані та з піднятим прапором своєї держави.

Під проходом розуміється перепливання через територіальне море з метою перетнути це море без заходу у внутрішні морські води,пройти у внутрішні морські води або вийти з цих вод у відкрите море. Прохід повинен бути безперервним та швидким. Однак, прохід може включати зупинку та стоянку на якорі, коли це повязано зі звичайним плаванням або є необхідним внаслідок непереборної сили або лиха.

Мирність проходу означає, що судно або корабель у межах територіального моря уникають таких дій, як використання будь-якої зброї, збирання інформації на шкоду безпеці прибережної держави, порушення її митних, міграційних або санітарних правил або здійсненні рибальства.

Торгівельні судна (недержавні та державні), що знаходяться у територіальному морі, підлягають кримінальній і цивільній юрисдикції прибережної держави.

Кримінальна юрисдикція прибережної держави може здійснювати­ся на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море, лише в наступних випадках: якщо наслідки злочину поширюються на прибережну державу; якщо злочин порушує спокій в країні або добрий порядок в територіальному морі; якщо капітан судна, дипломатичний агент або консульська посадова особа держави прапора звернеться до місцевої влади з проханням про надання допомоги; або це необхідно для припинення незаконної торгівлі наркотичними засобами чи пси­хотропними речовинами.

Прибережна держава не повинна зупиняти прохід через територі­альне море іноземного судна з метою здійснення цивільної юрисдикції щодо особи, яка перебуває на його борту.

З-під юрисдикції прибережної держави виключаються військові кораблі та неторговельні (наприклад, дослідницькі) судна іноземної держави,які розглядаються як органи держави і тому користуються по­вним імунітетом. Проте у разі порушення законів прибережної держави їм може бути пред'явлена вимога докинути територіальне море.

Територіальні води — це акваторії поміж береговою лінією і лінією морського кордону держав. До територіальних вод належать затоки, не довші ніж 10 миль

67. Поняття та правовий режим прилеглої зони . Прилегла зона - це пояс морських вод, що примикає до територіального моря, в межах якого прибережна держава здійснює контроль з метою недопущення порушень певних правил (митних, фіскальних, імміграційних, санітарних).

Прилегла зона не входить до державної території і за своєю правовою природою є частиною відкритого моря зі спеціальним режимом:) межах даної зони прибережна держава має право здійснювати контроль з метою запобігання або покарання за порушення її приписів із зазна­чених питань. Із цих питань вона здійснює юрисдикцію над іноземними суднами так само, як і у територіальному морі.

Режим прилеглої зони має виключно цільовий характер: вона встановлюється задля забезпечення дотримання митних, фіскальних, імміграційних чи санітарних законів та правил прибережної держави. Розширення цих цілей за змістом Конвенції 1982 р. є неприпустимим. Відповідно розрізняють чотири види прилеглої зони: митну, фіскальну, імміграційну та санітарну.

Конвенція про територіальне море та прилеглу зону 1958 р. вста­новлює, що прилегла зона не може пролягати далі, ніж на 12 морських миль від вихідної лінії.

68. Виключна економічна зона та її правовий режим . Виключна економічна зона є районом, який знаходиться за меж­ами територіального моря і прилягає до нього. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, що відраховуються від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря. Прибережна держава в межах виключної еко­номічної зони має суверенні права на розвідку, розробку і збереження природних ресурсів, як живих, так і неживих, що знаходяться у її водах, на морському дні або його надрах.

Прибережна держава в межах своєї виключної економічної зони користується не тільки економічними повноваженнями, але й юрис­дикцією щодо створення і використання штучних островів,установок і споруд; морських досліджень та захисту і збереження морського середовища.

Суверенні права прибережної держави у межах виключної еконо­мічної зони не відміняють свобод відкритого моря, що належать всім державам. Тому у виключній економічній зоні всі держави користують­ся свободою судноплавства і польотів, свободою прокладки кабелів і трубопроводів. Держави при здійсненні своїх прав повинні враховувати суверенні права прибережної держави.

Виключна економічна зона може бути піддана делімітації між дер­жавами з протилежними або суміжними узбережжями на підставі між­народних домовленостей з дотриманням принципу справедливості.

69.Континентальний шельф і його правовий режим. Межі континентального шельфу.Делімітація континентального шельфу. Відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р. конти­нентальний шельф прибережної держави включає морське дно і надра підводних районів, що простираються за межі територіального моря на всьому протязі природного продовження її сухопутної території до зовнішньої межі підводної околиці материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної околиці материка не тягнеться на таку відстань.

Підводна околиця материка включає продовження континентального масиву прибережної держави, що знаходиться під водою,і складається з поверхні і надр шельфу, схилу і підйому. Вона не включає дна океану на великих глибинах, зокрема його океанічні хребти або його надра.

Прибережна держава здійснює ресурсний суверенітет над конти­нентальним шельфом: вона має виключні суверенні права на розвідку та розробку природних ресурсів континентального шельфу. Це означає що якщо прибережна держава не здійснює розвідку континентальной) шельфу або не розробляє його природні ресурси, ніхто не може цього робити без її на те згоди.

Делімітація континентального шельфу між державами з проти­лежними або суміжними узбережжями здійснюється шляхом угоди на основі міжнародного права, як це вказується в статті 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, в цілях досягнення справедливого рішен­ня. Континентальний шельф розмежовується за принципом рівної віддаленості від ближчих точок вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря.

70. Відкрите море І його правовий режим. Свободи відкритого моря . У ст. 1 Конвенції про відкрите море 1958 р. відкрите море визначено як «усі частини моря, які не входять ані до територіального моря, ані до внутрішніх вод будь-якої держави». Конвенція ООН з морського права 1982 р. встановила, що положення Частини VII «Відкрите море» застосовуються до всіх частин моря,які не входять ані до виключної економічної зони, ані до територіальною моря або внутрішніх вод будь-якої держави, ані до архіпелажних вод держави-архіпелагу (ст. 86).

Відповідно до ст. 87 Конвенцій 1982 р. всі держави (у тому числі і ті, що не мають виходу до моря) користуються у відкритому морі правом на:

свободу судноплавства;свободу польотів;свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи;свободу рибальства; свободу зводити штучні острови й інші установки, що допуска­ються міжнародним правом; свободу наукових досліджень. Вказаний перелік не є вичерпним.

У відкритому морі судно підлягає юрисдикції тієї держави, під прапором якої воно плаває. Судно розглядається як частина терито­рії держави, в якій воно зареєстроване. Виключення з цього правила встановлюються міжнародними договорами. Так, ст. 22 Конвенції про відкрите море 1958 р. встановлює, що військовий корабель не має права піддавати огляду іноземне торгівельне судно, якщо немає достатніх підстав підозрювати:

- що судно займається піратством або работоргівлею;

- що судно, хоча на ньому піднятий іноземний прапор, має ту ж національність, що і даний військовий корабель.

Арешт або затримання судна у відкритому морі може здійснити лише влада держави прапору судна.

Разом з тим, ст. 23 Конвенції про відкрите моря 1958 р. передбачає право прибережної держави на переслідування по «гарячих слідах». Переслідування іноземного судна може бути здійснене,якщо компетентна влада прибережної держави має достатні підстави вважати, що судно порушило закони і правила цієї держави. Переслідування повинне по­чатися тоді, коли іноземне судно або одна з його шлюпок знаходяться у внутрішніх водах, в територіальному морі або в прилеглій зоні держави, що переслідує, і може продовжуватися за межами територіального моря або прилеглої зони тільки за умови, що воно є безперервним. Право переслідування припиняється, як тільки переслідуване судно входить в територіальне море своєї країни або третьої держави.