9.Економічні,соціальні та правові умови для формування підприємливості людей (Вітюк)

Підприє́мливість — в широкому значенні практична кмітливість, здатність активно діяти, ініціативність. У вузько економічному це здібності людини до отримання прибутку з найменшими витратами.

Вважається що приблизно кожна 6—7 людина, тобто біля 15 % є підприємливими. Таким чином з одного боку далеко не кожен може бути підприємцем, а з іншого практично завжди і майже в будь якому суспільстві є достатня кількість підприємливих людей.

соціальні:

- стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

- позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва

-підприємницька етика.

;Економічні - ;

- пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий сти­мул для підприємництва;

- наявність розвинутої інфраструктури підтримки підпри­ємництва (наявність інноваційних центрів; спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу початкуючим підприємцям; консультативних центрів з питань управління, маркетингу, рекла­ми; курсів і шкіл підготовки підприємців і т.д.);

Правові:

- існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, дія якої розповсюджується не лише на винаходи, але й на всю продукцію, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності;

- дебюрократизація процедур регулювання господарської дія­льності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.);

10.Сутність видів підприємницької діяльності (Вітюк)

Підприємницька діяльність різноманітна. У той же час численні її форми за сферами діяльності можна згрупувати в такі основні види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове, посередницьке і страхове

Виробниче підприємництво є найважливішим видом підприємницької діяльності. Воно спрямоване на виробництво товарів та надання послуг. Ця діяльність ведеться підприємствами, які виготовляють різноманітну продукцію, виконують різні роботи, надають різні послуги — виробничі, побутові, інформаційні, створюють духовні блага тощо. До виробничого підприємництва належать також їдальні, кав'ярні, перукарні, агрофірми і подібні.

До комерційного підприємництва належать торговельні організації та окремі особи, що продають предмети споживання та засоби виробництва.

Посередницьке підприємництво представляють установи та окремі особи, які надають посередницькі послуги підприємцям і споживачам. Така потреба виникає тоді, коли виробник не може сам продати товар або замовник хоче знайти підрядчика для виконання певних робіт. Посередницькі фірми можуть також надавати інформаційні, маркетингові, консультаційні та інші послуги.

Фінансове підприємництво — це, по суті, різновид комерційного. Відмінність його від останнього в тому, що об'єктом купівлі-продажу тут виступає специфічний товар — гроші, валюта, цінні папери. Агентами фінансового підприємництва є комерційні банки, фондові біржі та громадяни-підприємці.

Страхове підприємництво є особливою формою фінансово-кредитних відносин. Страхові компанії здійснюють страхування життя, майна й отримують від цього доходи, які вкладають в облігації, акції інших компаній, у державні цінні папери. Отже, вони надають довгострокові кредити підприємствам і державі. З розвитком страхового підприємництва все більшого значення набуває страхування ризику.

13. Сутність виробничого капіталу, стадій його відтворення

Капітал – це засоби виробництва, інше майно і цінності, які обслуговують процес виробництва, а саме його просте і розширене відтворення.

Для того, щоб засоби виробництва і обігові кошти функціонували як капітал, необхідна наявність таких умов:

1. приватна власність на засоби виробництва;

2. відносини найманої праці та ринку праці;

3. свобода підприємницької діяльності.

Умови виробництва – це умови його відтворення. Яку б суспільну форму не мав процес виробництва, він у всякому разі має бути безперервним, він повинен періодично проходити одні й ті ж стадії.

З огляду на це, жодне виробництво не може безперервно виробляти, не перетворюючи частину свого доходу у засоби виробництва.

Якщо засоби виробництва, спожиті протягом виробничого циклу, заміщуються рівною кількістю таких самих засобів, то це буде просте відтворення.

Якщо засоби виробництва відновлюються у зростаючих масштабах, то це буде розширене відтворення.

Говорячи про відтворення, мають на увазі наявність наступних умов:

1. – продукція підприємства користується попитом; підприємство має реальну причину нарощувати обсяги виробництва в майбутньому;

2. – підприємство діє на ринку чистої конкуренції;

3. – продукція реалізується покупцем за готівку, а не в кредит;

4. – на ринку ресурсів завжди пропонується їх достатня кількість, необхідна для здійснення простого і розширеного відтворення.

Процес відтворення за своєю суттю є кругообігом капіталу.

Кругообіг капіталу – це безперервний рух капіталу, у процесі якого він проходить 3 стадії, набуває на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї вихідної форми, а саме – грошової.

На 1-ій стадії здійснюється купівля на ринку засобів виробництва і робочої сили. Ця стадія є стадією обігу. Купуючи засоби виробництва і робочу силу, підприємець повинен підібрати таку комбінацію факторів виробництва, яка би забезпечувала виробництво бажаного обігу продукції з найменшими витратами.

2-га стадія – стадія виробництва, на якій створюються нові товари. На цій стадії обсяг товару повинен прийматися з такими витратами, щоб отримати максимальний прибуток.

3-тя стадія – стадія реалізації виробленої продукції, тобто товарного капіталу на конкурентному ринку.

Грошові кошти, які отримані від продажу товарного капіталу, частково або повністю йдуть на купівлю засобів виробництва для нового виробничого циклу.

14. Витрати підприємства та їх класифікація

Витрати підприємства – це витрати різних видів економічних ресурсів, безпосередньо пов’язані з виробництвом економічних благ.

Витрати можуть бути виробничі і невиробничі.

Виробничі витрати – це витрати, які безпосередньо пов’язані з процесом виробництва.

Невиробничі витрати – не пов’язані з процесом виробництва( реклама).

Розрізняють наступні види витрат:

• постійні;

• змінні;

• валові;

• альтернативні;

• середні;

• прямі;

• граничні;

• витрати майбутніх періодів.

Постійні витрати – витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу продукції, її випуску.

Змінні витрати – витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу продукції.

Валові (загальні) витрати – це сума постійних і змінних витрат.

Альтернативні витрати – це вигоди, які втрачені внаслідок невикористання економічного ресурсу в більш дохідній галузі його застосування.

Середні витрати – це витрати на одиницю продукції.

Прямі витрати – витрати, які можуть бути пов’язані з безпосереднім видом діяльності чи з певною діяльністю.

Витрати майбутніх періодів – це витрати, які були понесені в даному періоді, але на собівартість вони будуть віднесені в майбутньому.