Властивості фпм

Перелік властивостей ФПМ, контрольованих у процесі їх створення й у виробничій практиці, досить сильно розрізняється. У виробничій практиці найчастіше контролюють невелике число показників доступних для тестування на багатьох підприємствах, а саме:

для ТФПМ:

• геометричні розміри (довжину, ширину), мм або см;

• загальну товщину, мм або мкм;

• енергетичну експозицію (світлочутливість), Дж/м²;

• різнотовщинність ФПМ від його номінальної товщини, мкм;

• матеріал підложки;

для РФМП:

• геометричні розміри (довжину, ширину), мм або см;

• загальну товщину, мм або мкм;

• умовну вязкість, сек;

• енергетичну експозицію (світлочутливість), Дж/м²;

• час вимивання (прояву), хв.;

• матеріал підложки.

Для адекватної оцінки якості ФПФ кількість контрольованих параметрів і властивостей збільшується. До них, зокрема відносяться:

– розрішуюча здатність, лин (властивість ФПМ рельєфно передавати деталі зображення, що відповідають друкуючим та пробільним елементам ФПФ, що характеризується найбільшою просторовою частотою, що розрізняється візуально, груп штрихів на ФПФ. Отриманої в оптимальних умовах їх виготовлення);

– діаметр окремо розташованої мінімальної відтвореної крапки, мкм (максимальний лінійний розмір поверхні найменшого крапкового друкуючого елемента, що зберігає стійкість на ФПФ);

– максимальне графічне перекручування друкуючих елементів, мкм (зміна лінійного розміру елемента зображення на відбитку щодо розміру цього елемента на оригіналі);

– інтервал відтворення градації, мкм (інтервал між найменшим і найбільшим значеннями відносних площ друкуючих або пробільних растрових елементів, відтворених на ФПФ);

– висота фотополімерного рельєфу, мкм (максимальний ліенійних розмір друкуючих елементів ФПФ від друкуючої поверхні до їх основи);

– мінімальна глибина пробільного елемента, мкм (мінімальних розмір висоти фотопорлімерного рельєфу між двома поруч розташованими друкуючими елементами);

– твердість, відн. од. Шора Л. (відносна величина, пропорційна глибині впровадження індикатора вимірювального приладу у шарі ФПК при стандартному навантаженні за визначений час);

– питомий опір друкуючих елементів зрушенню, МПа (зусилля зрушення, необхідне для відділення друкуючого елемента ФПФ від підкладки).

Звичайно контроль вищевказаних властивостей і параметрів ФПМ дозволяє забезпечувати необхідну якість ФПФ. Іспит властивостей і оцінка параметрів ФПМ виконується відповідно стандартним методикам і з залученням спеціалізованого устаткування і приладів [1].

Процес виготовлення друкарських форм високого друку

Процес виготовлення форм високого друку на основі фотополімеризующихся пластин нескладний і містить у собі п’ять етапів.

Основне експонування

При експонуванні відбувається фотополімеризація рельєфу під дією УФ-випромінювання. Засвічені молекули полімеру утворюють сітчасту структуру і стають нерозчинними. Сама ідея формування друкуючих і пробільних елементів полягає в наступному: так де діє випромінювання (під прозорими ділянками негатива) відбувається реакція фотополімеризації, і полімер стає твердим і нерозчинним; там же, де не діє випромінювання, полімер залишається в первісному не заполімеризованному стані, не стійким до дії розчинника. У результаті, там де не діє випромінювання, утворюються піднесені друкуючі елементи; там же де випромінювання не проходить (непрозорі ділянки негатива) заглиблені пробільні елементи.

Точний час експонування визначається шляхом тестового експонування.

Для експонування використовуються спеціальні установки з вакуумним притиском негатива до фотополімерної пластини за допомогою плівки. Зверху повинне бути розташована визначена кількість ламп з УФ-випромінюванням діапазону А (близько 360 нм.). При експонуванні можна використовувати і галогенні лампи, але тоді потрібно оснастити установку, що експонує, додатковими пристроями (наприклад, рефлекторами) для розсівання світла або спеціальним світлофільтром для роботи з пластинами, що вимиваються водою.

Варто сказати кілька слів про фотоформу. Оскільки фотополімерні шари є шарами негативного прояву, то в якості фотоформи використовується негатив. До нього пред’являються наступні вимоги:

• мінімальна оптична щільність непрозорих ділянок 4,0 од. опт. щільності;

• – максимальна щільність прозорих ділянок (вуалі) – 0,05 од. опт. щільності.

Емульсійна сторона негатива повинна бути матовою для створення найбільш щільного контакту між негативом і пластиною в процесі експонування. Тому що високий спосіб, як правило, – прямий спосіб, зображення на формі повинен бути дзеркальним. У випадку типоофсетної печатки зображення на формі пряме. Вид способу печатки необхідно враховувати при висновку негатива. Варто пам’ятати, що недостатні оптичні щільності негатива приводять до полімеризації пробільних елементів і зменшенню рельєфу форми.