- •Хімічний склад фпм
- •Властивості фпм
- •Процес виготовлення друкарських форм високого друку
- •Основне експонування
- •Вимивання
- •Додаткове ополіскування
- •Додаткове експонування
- •Процеси при опроміненні фпм
- •Області застосування фпм
- •Список літератури
- •1. Характеристика тфпк і рфпк
- •2. Технологічні процеси виготовлення фпм
- •3. Виробництво тфпк
- •Екструзійний спосіб
- •Метод пресування
- •4. Виробництво рфпк
- •5. Фотополімеризаційноздатні композиції для виготовлення друкованих форм
- •Світочутливість фпм
- •Проходження фотонів
- •Склад композиції
- •Типовий склад фотополімерних композицій для виготовлення флексографських фотополімерних друкованих форм.
- •Шлях фотона в композиції
- •Література
- •Від чого залежить розчинність?
- •Які бувають розчини?
- •Як і чим виявляти рельєфне зображення
- •Який розчинник використовувати найкраще
- •Процес сушіння
- •Сіра теорія “сирого процесу”
- •Методика експерименту
- •Результати експерименту
- •Сушильний пристрій у поливній машині
- •Література
- •Що таке липкість
- •Липкість поверхні флексографських фпф
- •Усунення липкості в поверхні ффпф
- •Обробка поверхні ффпф розчинниками реагентів
- •Додаткове експонування готових друкованих форм
- •Процес випару
- •Процес перегонки
- •Контроль розчинників
- •Альтернативні процеси
Властивості фпм
Перелік властивостей ФПМ, контрольованих у процесі їх створення й у виробничій практиці, досить сильно розрізняється. У виробничій практиці найчастіше контролюють невелике число показників доступних для тестування на багатьох підприємствах, а саме:
для ТФПМ:
геометричні розміри (довжину, ширину), мм або см;
загальну товщину, мм або мкм;
енергетичну експозицію (світлочутливість), Дж/м2;
різнотовщинність ФПМ від його номінальної товщини, мкм;
матеріал підложки;
для РФМП:
геометричні розміри (довжину, ширину), мм або см;
загальну товщину, мм або мкм;
умовну вязкість, сек;
енергетичну експозицію (світлочутливість), Дж/м2;
час вимивання (прояву), хв.;
матеріал підложки.
Для адекватної оцінки якості ФПФ кількість контрольованих параметрів і властивостей збільшується. До них, зокрема відносяться:
– розрішуюча здатність, лин (властивість ФПМ рельєфно передавати деталі зображення, що відповідають друкуючим та пробільним елементам ФПФ, що характеризується найбільшою просторовою частотою, що розрізняється візуально, груп штрихів на ФПФ. Отриманої в оптимальних умовах їх виготовлення);
– діаметр окремо розташованої мінімальної відтвореної крапки, мкм (максимальний лінійний розмір поверхні найменшого крапкового друкуючого елемента, що зберігає стійкість на ФПФ);
– максимальне графічне перекручування друкуючих елементів, мкм (зміна лінійного розміру елемента зображення на відбитку щодо розміру цього елемента на оригіналі);
– інтервал відтворення градації, мкм (інтервал між найменшим і найбільшим значеннями відносних площ друкуючих або пробільних растрових елементів, відтворених на ФПФ);
– висота фотополімерного рельєфу, мкм (максимальний ліенійних розмір друкуючих елементів ФПФ від друкуючої поверхні до їх основи);
– мінімальна глибина пробільного елемента, мкм (мінімальних розмір висоти фотопорлімерного рельєфу між двома поруч розташованими друкуючими елементами);
– твердість, відн. од. Шора Л. (відносна величина, пропорційна глибині впровадження індикатора вимірювального приладу у шарі ФПК при стандартному навантаженні за визначений час);
– питомий опір друкуючих елементів зрушенню, МПа (зусилля зрушення, необхідне для відділення друкуючого елемента ФПФ від підкладки).
Звичайно контроль вищевказаних властивостей і параметрів ФПМ дозволяє забезпечувати необхідну якість ФПФ. Іспит властивостей і оцінка параметрів ФПМ виконується відповідно стандартним методикам і з залученням спеціалізованого устаткування і приладів [1].
Процес виготовлення друкарських форм високого друку
Процес виготовлення форм високого друку на основі фотополімеризующихся пластин нескладний і містить у собі п’ять етапів.
Основне експонування
При експонуванні відбувається фотополімеризація рельєфу під дією УФ-випромінювання. Засвічені молекули полімеру утворюють сітчасту структуру і стають нерозчинними. Сама ідея формування друкуючих і пробільних елементів полягає в наступному: так де діє випромінювання (під прозорими ділянками негатива) відбувається реакція фотополімеризації, і полімер стає твердим і нерозчинним; там же, де не діє випромінювання, полімер залишається в первісному не заполімеризованному стані, не стійким до дії розчинника. У результаті, там де не діє випромінювання, утворюються піднесені друкуючі елементи; там же де випромінювання не проходить (непрозорі ділянки негатива) заглиблені пробільні елементи.
Точний час експонування визначається шляхом тестового експонування.
Для експонування використовуються спеціальні установки з вакуумним притиском негатива до фотополімерної пластини за допомогою плівки. Зверху повинне бути розташована визначена кількість ламп з УФ-випромінюванням діапазону А (близько 360 нм.). При експонуванні можна використовувати і галогенні лампи, але тоді потрібно оснастити установку, що експонує, додатковими пристроями (наприклад, рефлекторами) для розсівання світла або спеціальним світлофільтром для роботи з пластинами, що вимиваються водою.
Варто сказати кілька слів про фотоформу. Оскільки фотополімерні шари є шарами негативного прояву, то в якості фотоформи використовується негатив. До нього пред’являються наступні вимоги:
мінімальна оптична щільність непрозорих ділянок 4,0 од. опт. щільності;
– максимальна щільність прозорих ділянок (вуалі) – 0,05 од. опт. щільності.
Емульсійна сторона негатива повинна бути матовою для створення найбільш щільного контакту між негативом і пластиною в процесі експонування. Тому що високий спосіб, як правило, – прямий спосіб, зображення на формі повинен бути дзеркальним. У випадку типоофсетної печатки зображення на формі пряме. Вид способу печатки необхідно враховувати при висновку негатива. Варто пам’ятати, що недостатні оптичні щільності негатива приводять до полімеризації пробільних елементів і зменшенню рельєфу форми.
