2.2. Обробка результатів

Точку еквівалентності, яка відповідає повній нейтралізації кислоти, тобто її вихідній концентрації, знаходять графічно - екстраполяцією кривих, одержаних до і після точки еквівалентності, до їх перетину. Для цього звичайно будують графік залежності електропровідності від об'єму розчину лугу, який був використаний для титрування (рис. 6), де V_т.е. - точка еквівалентності. Визначивши таким чином об'єм розчину відомої концентрації С, який був витрачений на титрування (V_т.е.), з рівняння V_т.е.^.С = V₀^.С₀ знаходять концентрацію кислоти С₀, де V₀ - об'єм розчину, який аналізується.

1 /R_x

V_т.е. V

Рис. 6. Загальний вигляд кривої кондуктометрич­ного титрування

Оскільки для визначення точки еквівалентності має значення не абсолютна величина електропровідності, а характер її зміни (наявність мінімуму), то допускається розраховувати електро­провідність в умовних одиницях, вважаючи /s = 1, а 1/R_х. У тих випадках, коли об'єм проби досліджуваного розчину незначний і додавання титрувального розчину позначається на розведенні, залежність 1/R_х від об'єму титрувального розчину V дещо відрізняється від прямої, що утруднює екстраполяцію. У таких випадках, а також при необхідності більш точних розрахунків, роблять поправку на розведення - на осі ординат відкладають величину (V₀ + V)/R_x. При побудові графіка достатньо використати 5-6 точок до мінімума залежності й стільки ж - після неї.

1. Побудувати графік залежності 1/ R_х чи (V₀ + V)/R_x від V лугу та визначити з нього значення V_т.е.

2. Розрахувати молярну концентрацію досліджуваного розчину з рівняння

С₀ = V_т.е.С / V₀,

у якому С - молярна концентрація лугу, який був використаний для титрування.

3. Перевірити одержані дані титруванням з використанням кольорових індикаторів.

4. Розрахувати відносну помилку експерименту.

5. Оформити звіт.

3. Визначення ступеня та константи дисоціації оцтової кислоти

3.1. Експериментальна частина

1. Одержати у викладача завдання (номери досліджуваних розчинів) та приготувати досліджувані розчини згідно з табл. 8.

Таблиця 8

N розчину	V кислоти, мл	V води, мл	N розчину	V кислоти, мл	V води , мл
1	50	0	7	22	28
2	42	8	8	18	32
3	38	12	9	14	36
4	34	16	10	10	40
5	30	20	11	6	44
6	26	24	12	4	46

2. Промити посудину Арреніуса дистильованою водою та залити в неї досліджуваний розчин (до повного занурення електродів).

3. Підключити посудину до моста Кольрауша та виміряти опір цього розчину R_x. Експериментальні дані записати до табл. 9.

4. Операції 1-2 повторити з іншими досліджуваними розчинами та еталонним розчином KCl.

Таблиця 9

N розчину	С0, моль/л	Rx, Ом	х, (Ом.см)-1	х, Ом-1 .см2.моль-1		Кд