- •Розділ і хімічна термодинаміка та кінетика. Основи електрохімії
- •Обробка результатів експерименту Розрахунок похибок вимірювань
- •Побудова графіків та графічні методи обробки експериментальних даних
- •2. Експериментальна частина
- •3. Обробка результатів
- •Контрольні запитання та завдання
- •Вплив концентрації на швидкість хімічної реакції
- •2. Експериментальна частина
- •3. Обробка результатів
- •1.2. Каталізуючий вплив іонів
- •Експериментальна частина
- •3. Обробка результатів
- •2. Експериментальна частина
- •3.Обробка результатів
- •4. Контрольні запитання та завдання
- •1.2. Вимірювання електропровідності розчину
- •1.3. Вимірювання опору розчинів компенсаційним методом
- •1.4. Метод кондуктометричного титрування
- •2. Визначення концентрації кислоти методом кондуктометричного титрування
- •2.1. Експериментальна частина
- •2.2. Обробка результатів
- •3. Визначення ступеня та константи дисоціації оцтової кислоти
- •3.1. Експериментальна частина
- •3.2. Обробка результатів
- •4. Контрольні запитання та завдання
- •1.2. Вимірювання електрорушійної сили гальванічного елемента компенсаційним методом
- •Вимірювання е.Р.С.
- •1.3. Методика вимірювань електрорушійної сили гальванічних елементів з використанням потенціометрів пптв
- •Вимірювання е.Р.С. Елемента Якобі-Даніеля і розрахунок електродних потенціалів цинкового та мідного електродів
- •2.1. Експериментальна частина
- •2.2. Обробка результатів
- •3. Електрометричне визначення рН розчину за допомогою хінгідронного електроду та рН-метру
- •3.1. Електрометричне визначення рН розчинів рН-метром
- •Панелі рН-метра
- •Електрода
- •3.2. Експериментальна частина
- •3.3. Обробка результатів
- •4. Контрольні запитання та завдання
- •Розділ іі Основи гальванотехніки
- •Лабораторна робота 7 Визначення розсіювальної здатності електролітів
- •1. Основні теоретичні положення
- •3. Обробка результатів
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 8 Електролітичне цинкування
- •1. Основні теоретичні положення
- •2. Вивчення впливу режиму електролізу та складу електроліту на якість цинкового покриття
- •2.1. Експериментальна частина
- •Уздовж поверхні катода:
- •3. Визначення виходу за струмом цинку
- •3.1. Експериментальна частина
- •2. Експериментальна частина
- •3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 10 Електрохімічне полІрування металів
- •1. Основні теоретичні положення
- •2. Експериментальна частина
- •3. Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
1.2. Вимірювання електропровідності розчину
Визначення
електропровідності розчинів електролітів
зводиться до експериментального
визначення їх опору (Rx).
Опір розчинів вимірюють компенсаційним
методом, використовуючи для цього
реохордний міст, який працює на змінному
струмі (міст Кольрауша), та посудину
Арреніуса. Остання є скляною коміркою
з впаяними в неї платиновими електродами,
які розташовані паралельно. Опір розчину
електроліту (Rx)
пов'язаний з його питомим опором (питомою
електропровідністю) рівнянням Rx
=
.
/s
= 1/
.
/s,
у якому
і s
- параметри посудини Арреніуса (
- відстань між електродами, s - поверхня
електрода). Відношення
/s
називають сталою посудини і виражають
звичайно через опір та питому
електропровідність певного стандартного
розчину електроліту (найчастіше розчину
KCl
визначеної концентрації, наприклад
С(KCl) = 0,2 моль/л,
з відомим значенням
KCl):
RKCl
=
1/
KCl.
/s,
звідки
/s = RKCl =
KCl,
а
KCl =
/(s.
Rx) = (RKCl
KCl)/Rx.
Останній вираз використовують для
розрахунку електропровідності
досліджуваного електроліту. Опір
досліджуваного розчину визначають
експериментально, а значення його
питомої електропровідності при тій же
температурі беруть із довідника.
1.3. Вимірювання опору розчинів компенсаційним методом
Суть вимірювання опору цим методом полягає в зрівноваженні реохордного моста за допомогою підбору певного опору R3 для компенсації опору досліджуваного розчину в посудині Арреніуса Rx (R1 та R2 - постійні опори) (рис. 4). Для зрівноваження моста справедлива умова R1: R2 = Rx : R3 через те, що звичайно R1= R2, то Rx = R3. Момент рівноваги визначається за відсутністю струму в ланцюзі прибора-індикатора (гальванометра, осцилографа тощо).
Рис. 4.
Компенсаційна схема реохордного моста
Рис. 5. Загальний вигляд верхньої панелі приладу для вимірювання опору розчинів електролітів
Підготувати міст до роботи. Для цього відкрити кришку і під'єднати прилад до мережі змінного струму. При цьому необхідно бути уважним: цифра "220" на штирі шнура повинна відповідати знаку () біля гнізда "мережа" приладу (рис. 5). Трипозиційний тумблер 2 переключити в положення "~" (якщо використовується постійний струм від акумулятора чи випрямляча, який підключений до клем 3, то тумблер 2 необхідно виставити в положення "-"). Настроювання гальванометра відбувається поворотом перемикача 4 в положення "установка нуля", тумблера 5 - у положення "точно" і поворотом коректора 6 таким чином, щоб стрілка гальванометра 7 знаходилась на позначці "0" шкали. Після цього повернути тумблер 5 у вертикальне положення, а перемикач 4 реохорда встановити в положення "x 1". Пристрій готовий до вимірювань.
Наповнити посудину Арреніуса стандартним розчином С(KCl) = 0,02 моль/л (електроди повинні бути повністю занурені в розчин) і підключити його до клем "Rx" (8) моста.
Установити тумблер 5 у положення "грубо", а ручку 9 - у крайнє ліве положення. Якщо при цьому стрілка гальванометра 7 сильно відхилиться вправо, то поворотом перемикача 4 в положення "x 10", "x 100" і далі необхідно домогтися відхилення стрілки вліво . Після цього, плавно обертаючи ручку 9 магазину опорів (R3) вправо, установити стрілку гальванометра на нуль.
Переключити тумблер 5 в положення "точно" і плавним регулюванням ручки 9 магазину опорів знову вивести стрілку на нуль.
Відключити гальванометр (тумблер 5 необхідно поставити у вертикальне положення) і записати показання шкали 10 (не забудьте при цьому помножити його на відповідний множник). Одержане значення R3 буде відповідати опору стандартного розчину (RKCl).
Промити посудину Арреніуса дистильованою водою і повторити операції 3-5. Експериментальні дані записати в таблицю.
Залежність електропровідності електролітів від їх концентрації використовують для розв’язання ряду прикладних задач, наприклад визначення концентрації каламутних та кольорових розчинів електролітів, константи дисоціації слабкого електроліту та ін.
