29. Роздержавлення і приватизація: зміст, шляхи, форми

Роздержавлення – процес обмеження державного втручання в економіку, переведення державних підприємств на комерційні засади господарювання, створення умов для зростання кількості суб'єктів господарювання.

Приватизація – процес передачі або продажу об'єктів державної власності одноосібним або асоційованим приватним власникам; наслідком приватизації є зміна форми власності.

Особливе значення для подолання державного монополізму, для ліквідації організаційно-галузевих (відомчих) монополій має приватизація великої частки державної власності. Це, безумовно, і корінне питання з точки зору формування в країні принципово нової господарської системи. На шляху до конкурентної ринкової економіки необхідно сформувати багатомільйонний загін вільних підприємців, які вміють ефективно господарювати. В результаті виникне важливий сектор ринкової економіки, який складається з дрібних і середніх за своїми розмірами фірм. Вони будуть сприяти швидкому розвитку ринку багатьох видів продовольчих і промислових товарів, особливо сфери послуг. Досвід всіх країн з розвинутою ринковою економікою виявив наступну закономірність. Чим більше підприємців, зайнятих виробництвом корисних благ, тим більше буде насичуватись товарами ринок, тим швидше зростатиме споживання. Проте зі збільшенням числа підприємців посилюється конкуренція між ними, в результаті зростає заінтересованість підприємців у тому, щоб підвищувати якість товарів і послуг, а також робити їх дешевшими. Демонополізація виробництва, роздержавлення і приватизація - усе це, поряд з іншими заходами, дозволить створити в Україні всі умови для нормальної ринкової конкуренції. Виникнуть (чого сьогодні ще немає) конкурентна пропозиція та конкурентний попит. Конкурентна пропозиція означає, що даний продукт виробляється і пропонується на ринку необмеженою кількістю підприємств.

30. Відносини та форми власності в трансформаційній економіці України

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин:—  відносини з приводу привласнення об’єктів власності(відчуження об’єктів власності певним суб’єктом від інших суб’єктів)

— відносини з приводу економічних форм реалізації об’єк тів власності (тобто одержання від них доходу);—   відносини з приводу господарського використання об’єктів власності( виникають між власником об’єктів власності та підприємцем з приводу передачі останньому майна на певних умовах )В Україні в результаті реформування відносин власності на основі роздержавлення й приватизації склались і законодавчо закріплені такі форми власності:—  приватна - це такий тип власності, коли ви ключне право на володіння, користування і розпорядження об’єк том власності та отримання доходу належить приватній (фізич ній чи юридичній) особі; Індивідуально-трудова власність характеризується тим, що фізична особа в підприємницькій діяльності одночасно викорис товує власні засоби виробництва і свою робочу силу. Партнерська власність є об’єднанням капіталів або майна кількох фізичних чи юридичних осіб. З метою здійснення спільної підприємницької діяльності кожний учасник парт нерського підприємства зберігає свою частку внесеного ним ка піталу чи майна у партнерській власності. Корпоративна (акціонерна) власність — це капітал, утво рений завдяки випуску і продажу акцій. Об’єктом власності акціонерного товариства, крім капіталу, створеного за рахунок продажу акцій, є також інше майно, придбане в результаті гос подарської діяльності.—  колективна - спільна власність, пере дана державою чи іншим суб’єктом у розпорядження колективу підприємства (на умовах викупу чи оренди), яка використовуєть ся відповідно до чинного законодавства. Колективна власність може існувати в різних видах залежно від джерела викупу. Якщо підприємство викуплене за рахунок накопиченого прибутку, то створюється неподільна власність колективу підприємства. Якщо підприємство було викуплено за рахунок особистих доходів його працівників, то утворюється пайова власність.;— державна - система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади. Види: Загальнодержавна власність — це спільна власність усіх громадян країни, яка не поділяється на частки і не персоні фікується між окремими учасниками економічного процесу. Муніципальна (комунальна) власність — це власність, яка перебуває в розпорядженні регіональних державних органів.