79. Цінова політики і методи ціноутворення

Цінова політика - це діяльність підприємства, що спрямована на досягнення його головної мети за допомогою цін. Цінова політика має формуватись у нерозривному зв’язку зі стратегічною лінією розвитку підприємства, з усіма змінами, яких воно зазнає в жорстких умовах ринкових відносин. Вирізняють три основні завдання ціноутворення: збільшення продажу; отримання найбільшого прибутку; збереження існуючого становища. Розробленню цінової політики має передувати аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників її формування. Внутрішні чинники: рівень державного регулювання економіки, антимонопольне законодавство, митна політика, стан фінансово-кредитних відносин, система оподаткування, платоспроможність підприємств і населення, кон’юнктура ринку, ціни на аналогічні товари тощо. Зовнішні чинники: виробничі ресурси, споживчі властивості товару, витрати та їхня структура, визначення попиту на товар та його конкурентоспроможність, обґрунтованість ціни відповідно до якості товару, реклама, канали збуту та ін. Розроблення цінової політики підприємства має передбачати проведення досліджень щодо наслідків зміни ціни залежно від ситуації на ринку Методичною базою таких досліджень є аналіз умов беззбитковості, в основу якого покладене розмежування витрат на постійні та змінні. Обгрунтування цін в ринковій системі господарювання спирається на використання всієї сукупності методів ціноутворення. Можна виділити такі основні методи установлення цін: Витратний метод найстаріший і найбільш простий: основою визначення цін є реальні витрати підприємства на виробництво і збут продукції, до яких додається прибуток відповідно до середньої норми для певної галузі економіки. Недоліки методу в тому, що він не бере до уваги чинники попиту, і тому існує небезпека втратити можливий прибуток. Суть методу цільового прибутку полягає у визначенні ціни з урахуванням цільової норми прибутку на фактичні витрати в умовах визначеного обсягу продажу. Метод з орієнтацією на конкуренцію — це спосіб формування цін на основі торгів, коли постачальників запрошують на постачання визначених видів товару. Пропозиції постачальників (тендери) спрямовуються до певного часу із зазначеною ціною у закритому конверті. Приймаються пропозиції з найменшою ціною, яка має спиратися на власні витрати постачальника та аналіз можливих пропозицій конкурентів. Витратно-маркетинговий метод ціноутворення сполучає аналіз витрат і формування цін з урахуванням маркетингової тактики підприємства. Цей метод дає змогу встановлювати на свої товари такі ціни, так варіювати ними залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати його з максимально можливою частиною, домогтися максимізації прибутку й успішно вирішувати всі стратегічні і тактичні завдання підприємства. Отже, підприємство може вибрати для себе певний метод ціноутворення і визначити такий рівень цін, який забезпечить запланований обсяг прибутку і буде відповідати ринковій ситуації

80. Особливості відтворення в сільському господарстві: природні та суспільні

Відтворення в сільському господарстві — це постійне повторення і безперервне відновлення процесу сільськогосподарського виробництва. Розрізняють два типи відтворення: просте і розширене. При простому відтворенні виробництво матеріальних благ відновлюється в попередніх розмірах, при розширеному відтворенні обсяги виробництва безперервно зростають. Тому просте відтворення завжди є складовою і основою розширеного. Особливості відтворення: 1. Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, яка просторово обмежена і штучно не відтворюється. Тому обов'язковою умовою відтворення в с/г виробництві є раціональне використання землі і проведення заходів з підвищення її родючості. Процес відтворення в с/г зазнає всебічного впливу ґрунтово-кліматичних умов, які можуть підвищувати або знижувати ефективність використання виробничих ресурсів. Тому відтворення передбачає насамперед підвищення родючості ґрунту з урахуванням особливостей різних зон країни,. 2. У сільськогосподарському виробництві, на відміну від промисловості, людина за допомогою техніки керує природними процесами. При цьому технічні засоби виробництва повинні створювати найбільш сприятливі умови для життя та розвитку живих організмів - рослин і тварин, що забезпечує високий рівень їхньої продуктивності. Використання землі і живих організмів як засобів виробництва в сільському господарстві вимагає врахування біологічних закономірностей розвитку природи, збереження і відтворення природних ресурсів. 3. У с/г період виробництва продукції і робочий період не збігаються, тому на процес відтворення значний вплив має сезонність виробництва, особливо в галузях рослинництва. 4. Значна частина засобів виробництва відтворюється в аграрних підприємствах у натуральній формі. Частина с/г продукції не набуває тут товарної форми, залишається в підприємстві і вступає в новий цикл уже як засоби виробництва. 5. Відтворення в сільському господарстві відбувається при абсолютному зменшенні зайнятих трудових ресурсів. Весь обсяг приросту валової продукції забезпечується підвищенням продуктивності праці. 6. Наявність різних форм власності і видів господарювання. Необхідно створити для них рівні економічні умови для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення ефективності господарювання.