99. Банківська система: зміст, рівні, функції.

Банки — це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських, операцій, передбачених законодавством України. Банківська система виконує такі функції: акумулювання тимчасово вільних грошових засобів; надання вільних грошових засобів у тимчасове користування; створення кредитних грошей; кредитне регулювання; грошова емісія; емісія (випуск у обіг) цінних паперів. Банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків різних видів і форм власності. Головне завдання центрального банку — управління емісійною, розрахунковою та кредитною діяльністю, забезпечення стабільності грошового обігу, проведення державної політики в області кредиту, валютних відносин. Функції центрального банку: монопольна емісія грошей та організація їх обігу; акумулювання та зберігання касових резервів кредитних організацій; кредитування комерційних банків і контроль над їх діяльністю. Комерційні банки є основою кредитної системи, це кредитні установи, що здійснюють на договірних засадах кредитно-розрахункове та інше банківське обслуговування юридичних та фізичних осіб на основі здійснення банківських операцій та надання послуг. Найбільшого поширення набула така організаційно-правова форма банків, як акціонерна. За способом формування статутного капіталу розрізняють комерційні банки без участі держави, з участю держави, з участю іноземного капіталу тощо. Залежно від обсягу операцій, які виконують комерційні банки, їх поділяють на: універсальні (здійснюють усі операції) та спеціалізовані (виконують менший обсяг операцій, обслуговують певну галузь чи сферу економічної діяльності або групу клієнтів). Комерційні банки виконують такі функції; приймають грошові засоби; приваблюють та надають кредити; проводять розрахунки за дорученням клієнтів та їх касове обслуговування; здійснюють брокерські, дилерські та інші операції на ринку цінних паперів. Комерційні банки виконують такі операції: пасивні (прийом депозитів), активні (надання кредитів), посередницькі (надання додаткових послуг).

100. Принципи кредиту. Позиковий капітал: зміст, види

Принципи кредиту: обов'язковість повернення кредиту; платність (кредитор отримує дохід у вигляді позикового відсотку, котрий є витратою для позичальника); строковість (позика має бути повернена позичальником кредиторові у строк, визначений кредитною угодою).

Позичковий капітал — це грошовий капітал, який надається його власниками або розпорядниками як позика з метою отримання доходу в формі позичкового відсотка. Рух позичкового капіталу називають кредитом. За гроші, які підприємства беруть у позику, вони купують фактори виробництва (верстати, сировину, робочу силу) і виготовляють готову продукцію. Оскільки частину продукції одержано завдяки використанню позичених грошей, підприємство (підприємець) повинне не лише повернути борг, а й заплатити за користування грошовим капіталом. Позичковий % являє собою своєрідну ціну вартості, що позичається в тимчасове користування. Вартість, що позичається, має риси товару, а % являє собою плату за її споживчу вартість. Відсоток є обов'язковим атрибутом кредиту. Ціна, що сплачується за користування грошима, називається нормою(ставкою) позичкового відсотка. Розрізняють номінальну й реальну норму позичкового відсотка (r). Номінальною є та ставка відсотка, за якою видається позика. Реальною є відсоткова ставка, що враховує темп інфляції. Якщо номінальна відсоткова ставка є завжди додатньою (крім безкоштовної позики, коли відсоткова ставка дорівнює нулю), то реальна відсоткова ставка може бути від’ємною. Це відбувається тоді, коли темп інфляції перевищує номінальну відсоткову ставку. Ставки відсотка диференціюються залежно від кількох факторів: рівень ризику (більший ризик = вища відсоткова ставка); обсяг позики (більший розмір наданого кредиту = більша відсоткова ставка); термін позики (довший термін = вища відсоткова ставка); стадія кон’юнктури (на фазі рецесії відсоткові ставки нижчі, а на фазі підйому економіки — вищі); рівень конкурентності ринку позик (вищий рівень конкурентності = нижчі відсоткові ставки); рівень облікової ставки відсотка центрального банку (вищий рівень облікової ставки = вища відсоткова ставка).