Висновки до першого розділу

У підрозділі 1.1. ми визначили, що програма розвитку підприємства державної форми власності – це стислий виклад цілей та пріоритетів розвитку підприємства, а також засоби та шляхи їх досягнення, комплексна система заходів членів підприємства, спрямованих на ефективне розв’язання проблем розвитку, досягнення стабільного зростання.

У підрозділі 1.2. ми дійшли висновку, що планування виробництва, як особливий вид управлінської діяльності, забезпечує цілеспрямованість і погодженість роботи всіх учасників виробничого процесу, Планування визначає, якими мають бути цілі організації і що слід робити її членам, щоб їх досягти, тому можна сказати, що воно відображає рівень осмисленості діяльності організації.

А в підрозділі 1.3. ми з’ясували, що для підготовки курсової роботи ми використали такі методи наукового дослідження: порівняння, метод аналізу, метод синтезу, метод індукції, аналогії, системний метод, історичний метод та метод сходження від абстрактного до конкретного.

Розділ 2 теоретичні аспекти дослідження програми розвитку підприємства державної форми власності

2.1. Фактори впливу на розвиток організації сфери освіти

На розвиток організації впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори. Але, залежно від того, в якій сфері організація розвивається, і формуються фактори впливу на неї. Розглянемо фактори впливу на організацію сфери освіти (див. Додаток А).

Існує безліч факторів зовнішнього середовища, які можуть впливати і впливають на розвиток освіти. У найбільш загальному вигляді на розвиток організацій сфери освіти впливають такі групи факторів: економічні, політико-правові, інноваційні, соціальні, демографічні, ринкові(конкурентні) та міжнародні, при чому ці групи факторів можуть діяти незалежно одна від одної, або навпаки, посилювати чи послаблювати здійснюваний вплив[11, 26].

Фактори впливу на розвиток освіти (та діяльності ВНЗ) зовнішнього середовища.

Розглянемо I групу – економічні фактори. До них Йолтухівська А.М. відносить ті, які впливають на діяльність та розвиток організацій сфери освіти, а саме :

- дефіцит державного бюджету (спричинений зменшенням прибутків підприємств-платників податків) викликає зниження фінансування бюджетної сфери та скорочення або припинення дотацій;

- зміна структури державних витрат, що призводить до припинення або скорочення державного замовлення;

- відмова від довгострокового та пільгового кредитування зі сторони банківських установ через невигідний розмір процентних ставок та високий ризик банкрутства банківської системи та ризик неповернення кредитів [11,28].

II група – це політико-правові фактори, які проявляються, насамперед, в законодавчих актах Верховної Ради України, нормативних документах Кабінету Міністрів, підзаконних і регламентуючих актах Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України. Серед цих факторів значний вплив на розвиток освіти можуть чинити такі:

- закони, що регулюють освітню діяльність загалом та особливо в частині ліцензування та акредитації (Наприклад, Закон України «Про вищу освіту»);

- законодавчі акти, що стосуються надання особливого статусу окремим ВНЗ (наприклад, прийняття постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Положення та Критеріїв діяльності дослідницького університету);

- законодавство, яке стосується антимонопольної політики;

- закони та законодавчі акти, що регулюють освітню діяльність у частині оподаткування, контролю цін та заробітної плати;

- існуюча і прогнозована політична стабільність або нестабільність;

- можливість одержання грантів, дотацій, субсидій, премій та позичок;

- рішення уряду щодо підтримки або не підтримки державою освітніх установ;

- рівень корупції державних структур, що відповідають за розвиток та функціонування галузі освіти.

Монаєнко А. вважає, що до політико – правових факторів можна віднести ще закони, що регулюють освітню діяльність загалом та особливо в частині ліцензування та акредитації [18, 76].

III група – це інноваційні фактори. Вони є особливими, оскільки являються одночасно елементом як зовнішнього так і внутрішнього середовища організації. Оскільки впровадження інноваційних розробок дозволяє отримати додаткові конкурентні переваги, керівники ВНЗ звертають увагу на наступне:

- поява нових інноваційних ідей;

- зростання інвестицій у НДДКР;

- підвищення вимог до кваліфікації персоналу (вміння використовувати сучасні технології, здійснювати пошук в умовах "інформаційного буму", швидко пристосовуватись до нових умов).

Згуровський М. вважає, що до інноваційних факторів можна віднести появу і впровадження нових технологій у навчанні та передачі інформації, освітніх продуктів (інтернет та інтернет-мережі, системи дистанційного навчання, мультимедійні засоби навчання, комп'ютерні системи оцінки знань, освіта через інтернет, віртуальна освіта та віртуальні університети, веб-орієнтовані системи віртуальних лабораторій) [6];

За Йолтухівською А.М, IV група факторів - це соціальні фактори, що відбивають відносини всередині суспільства і зазвичай створюють найбільші проблеми для галузі освіти. Серед них можна виділити такі:

- ставлення соціальних груп до освіти та змін в освітньому процесі;

- різний рівень освіти вступників (наприклад, якість шкільної підготовки випускників сільських та міських шкіл, вступників різного віку);

- зміна відношення суспільства до цінності та необхідності навчання, спричинена неналежною оцінкою (особливо, матеріальною) фахівців з вищою освітою.

А ось Лутай В.С. до соціальних факторів відносить зміну соціальних установок і культурних цінностей, що призводить до виникнення "моди" на отримання вищої освіти [15, 110];

V групу становлять демографічні відносини, які виявляють тенденції впливу на розвиток освіти таких демографічних явищ і процесів, як:

• динаміка чисельності населення;

• зміни рівня народжуваності;

• зміни вікової структури;

• зміни географічного розподілу населення, його мобільності.

Остання VI група – це група міжнародних факторів. До неї можна віднести:

• глобалізаційні процеси;

• інтеграційні та інтернаціоналізаційні процеси;

А Буцька О.Ю. до цієї групи факторів відносить жорстоку конкуренцію на світових ринках, зростання мобільності студентів та професорсько-викладацького складу, "циркуляцію" або"збагачення" умів, посиленням міжнародного співробітництва та контролю зі сторони іноземних інституцій [1].

Внутрішні фактори впливу на діяльність ВНЗ.

Крім зовнішніх факторів, існують і внутрішні фактори впливу на розвиток організацій сфери освіти. До них можна віднести педагогічний колектив.

Саме від відносин, згуртованості між членами колективу залежить розвиток організації. Тому, одним із напрямків реформування освіти, передбачених законами України “Про вищу освіту” та “Про загальну середню освіту” і національною програмою “Освіта. Україна ХХІ століття” є створення умов для професійної діяльності педагогічних працівників, забезпечення їх високого статусу в суспільстві, що вимагає сьогодні від адміністрації навчального закладу спрямування всіх зусиль на реалізацію соціально-психологічних функцій управління, які спрямовані на створення сприятливого соціально-психологічного мікроклімату, формування необхідного для продуктивної роботи педагогічного колективу, колективу однодумців[12].

А Воднік В. вважає, що соціально-психологічний клімат містить у собі соціальний настрій працівників, їхній моральний стан, психологічну сторону міжособистісних зв'язків, відношення людей до праці і колективу, що панують, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси і смаки, стиль керівництва [3, 42]. Здоровий психологічний клімат - один з вирішальних факторів впливу на діяльність організації та її розвиток.

Ще одним із внутрішніх факторів впливу на розвиток організації є рівень вільності у прийнятті рішень. Запровадження автономії в організації передбачає децентралізацію й демократизацію управління ВНЗ, демократизацію навчального процесу, відповідальність за впровадження і дотримання академічних свобод і цінностей у ринковому суспільстві.

Ось, наприклад, університетська автономія невід’ємна й від демократизації внутрішнього управління ВНЗ, коли ціла університетська спільнота на різних рівнях бере участь у формулюванні та здійсненні місії університету, має змогу реально впливати на процес розробки та прийняття академічних рішень. Тут ідеться зокрема й про формування відчуття причетності членів академічної спільноти до однієї команди.

З огляду на усвідомлення, що університет є вільною корпорацією викладачів і студентів, істотного переосмислення також вимагає практика студентського самоврядування та участі студентів у діяльності керівних органів університету чи факультету, наприклад, Вченої Ради, чи прийнятті важливих рішень, які стосуються студентського життя, наприклад, нагородження студентів іменними стипендіями чи іншими відзнаками. Автономія і децентралізація в університетах та й в усіх інших організаціях сфери освіти дозволяє не тільки правильно приймати рішення, а й, взявши до уваги поради усіх працівників, скласти вдалу програму розвитку організації [4].

Отже, на розвиток організації впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори. Тому, щоб організація дійсно розвивалася, дотримувалася своєї програми розвитку, потрібно включати всі фактори впливу на неї. Оскільки, саме ці фактори і формують подальші плани організації.