86. Функції політичної системи суспільства

Політична система виконує певні функції. У теорії систем під функцією розуміють будь-яку дію, спрямовану на підтримання системи в стійкому стані і забезпечення її життєдіяльності. Термін «функція» використовується у різних значеннях. Одні автори зазначають, що дане поняття виражає взаємозалежності різних факторів. Інші — під функцією розуміють спрямування у рамках об'єкта дослідження. Її також можна визначити як результат певної соціальної дії, процесу, явищ. Слово «функція» означає сукупність усіх (як очікуваних, так і непередбачуваних) наслідків, процесів, явищ, їх роль у суспільній системі.

Функціями політичної системи є наступні: політичної соціалізації; реагування; регуляції; екстракційна; дистрибутивна; адаптації.

Політична система суспільства представляє органічну єдність держави та інших соціальних елементів, що об'єктивно мають різні політичні функції, але об'єднані цілями та ідеалами, пануючими у даному суспільстві щодо завоювання, утримання і використання влади.

Вона забезпечує проведення внутрішньої і зовнішньої політики, формує, виражає та захищає інтереси класів, соціальних груп. Її характер (тип, види) визначаються головним чином тим соціальним середовищем, у якому виникає і функціонує політична система.

Політична система може мати різні додаткові характеристики та особливості залежно від конкретних історичних обставин, духовного життя суспільства, національних традицій, психології, менталітету.

До її складу можуть входити як формальні, так і фактичні соціальні інститути, що формують соціальні цілі й ідеали життя суспільства, які перетворюються потім у конкретні політичні функції.

Інший погляд

Функції політичної системи — основні напрями впливу політичної системи на політичне життя суспільства.

Політична система суспільства покликана виконувати такі функції:

• вироблення політичного курсу держави та визначення цілей та завдань розвитку суспільства (функція політичного цілепокладання);

• організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави (мобілізаційна);

• функція легітимізації — приведення реального політичного життя у відповідність до офіційних політичних правових норм;

• координація окремих елементів суспільства;

• політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);

• артикуляція інтересів (пред'явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

• узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення;

• інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей;

• політична комунікація складових політичної системи.

87. Політичні партії як елемент політичної системи суспільства

Взаємовідносини держави і громадських організацій — двосторонні. Здатність політичної системи своєчасно реагувати на потреби населення і зміни зовнішніх умов існування суспільства значно залежить від ефективної взаємодії держави з іншими інститутами політичної системи. Найбільш суттєвим моментом у цій взаємодії є спеціалізація політичних функцій і ролей інститутів політичної системи, оскільки кожний з них створюється для забезпечення певних груп та інтересів.  Особливе місце у політичній системі суспільства займають політичні партії. Політична партія — це громадське об'єднання, створене з метою участі громадян у політичному житті суспільства засобами формування і виразу їх політичної волі, участі у громадських і політичних акціях, у виборах і референдумах, а також з метою представництва інтересів громадян в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Призначення політичної партії полягає у здійсненні функцій представництва інтересів різних соціальних груп, спільнот на рівні інтересів всієї соціальної цілісності, а також у активній роботі з інтеграції соціальної групи, яка входить у сферу політичних відносин. Цілі і завдання політичної партії викладені у її статуті та програмі. Основними цілями політичної партії є: завоювання влади конституційним шляхом; формування громадської думки; політична освіта і виховання громадян; вираз думок громадян з будь-яких питань суспільного життя; доведення цих думок до відома широкої громадськості і органів державної влади; висування кандидатів на виборах у законодавчі (представницькі) органи державної влади і представницькі органи місцевого самоврядування, участь у виборах у ці органи та у їх роботі тощо.

Втручання органів державної влади та їх посадових осіб у діяльність політичних партій, так само, як і втручання політичних партій у діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, не допускається. Державна підтримка політичних партій здійснюється також шляхом їх державного фінансування у визначених законом випадках. Державне фінансування політичної партії припиняється у разі призупинення її діяльності, а також у випадку невиконання політичною партією вимог відповідних законів.

Розрізняють такі види партій:

1. Масові політичні партії. Їх діяльність орієнтована на політичне виховання, підвищення політичної активності населення, надання цій активності якості постійності і безперервності.

2. Кадрові політичні партії. Виникають як виразники волі пануючих суспільних класів, інструмент оновлення еліт на основі кооптації в умовах обмежень на виборче право. Прагнуть до об'єднання еліт, збільшення чисельності з метою посилення впливу на електорат для перемоги на виборах. За своєю соціальною сутністю це — партії вищих суспільних класів.

3. Правлячі партії. Це партії, які вже одержали і здійснюють владу, головним чином через своїх членів, які займають найважливіші державні посади.

4. Партії влади. Як правило, існують у державі перехідного типу. Це подекуди тимчасові об'єднання, засновані на популярності конкретних діячів, використанні певного рівня реального поділу влади у державі і прагненні політичної влади вищих менеджерів виконавчої влади.

5. Державно-патріотичні партії. Вони орієнтуються на мобілізацію представників всіх соціальних прошарків і груп на забезпечення цілісності та стабільності держави.

6. Проблемні партії. Підкоряють свою програму і діяльність вирішенню якого-небудь соціального завдання, вважаючи його найбільш актуальним (наприклад, екологічна партія).

7. Гротескні партії. Вбачають зміст своєї діяльності у демонстрації самобутності певної групи громадян. Вони не претендують на владу, захищають обмежене коло своїх інтересів, мають, як правило, невеликий кількісний склад.

Політичні партії є невід'ємним складовим елементом демо­кратії, заснованої на засадах політичного плюралізму, непоруш­ності прав та свобод людини і громадянина, насамперед — га­рантій політичної свободи.

У багатьох країнах розвиненої демократії основи правового положення і діяльності політичних партій установлюються Кон­ституцією, детально регламентуються окремими законами про політичні партії.

За своїм ідеологічним спрямуванням партії можуть бути: ліберальними, соціалістичними, демократичними, національно-демократичними, соціал-демократичними, консервативними, клерикальними.

Політичні системи сучасних західних демократій вибудову­ються таким чином, що вони функціонують, як правило, у дво- чи трипартійному режимі, коли найвпливовіші партії або партійні блоки змінюють одне одного біля керма державної влади та управління.

Слід звернути увагу на деякі вимоги: членами партії не можуть бути іноземці, особи без громадянства, а також ті, що визнані у судовому порядку недієздатними.

Формування політичних партій в Україні знаходиться на початковому етапі. Хоча кількість створених партій досягає значного числа, їх соціальна база ще слабка.

Функції партій:

• представницька — виявлення, відображення й обгрунтування інтересів певної частини суспільства;

• програмна — формування, відповідно до цих інтересів, політичної програми розвитку суспільства;

• ідеологічна — формування, розвиток і впровадження у суспільну свідомість своєї ідеології, вплив на громадську думку;

• владно-конкурентна — участь у політичній боротьбі за здобуття й утримання державної влади;

• владно-практична — реалізація і захист через державну політику інтересів відповідної частини населення;

• владно-кадрова — підготовка, добір, висування кандидатів для державного апарату.