1.4 Полісистемна теорія та підхід до перекладу, орієнтований на літературу, на мову якої ми перекладаємо

Головні положення полісистемної теорії, сформовані Іваном – Зохаром, привели його та його послідовників до надзвичайного інтересу до перекладу. Ці положення були наступними:

Література розвивається поки вона взаємодіє з іншими літературами. Цей контакт може виражатися за допомогою перекладу моделей так само як за допомогою перекладу конкретних текстів.

Перекладена література – це частина літературної полі системи. Вона може знаходитися в центрі полі системи, на її перефірії чи у будь – якій частині системи, або може навіть бути поділена між декількома системами.

Эвен-Зохар утверждает, что переводная литература занимает центральное положение в трех случаях: 1) когда принимающая литература молода и находится в процессе становления, 2) когда она «слабая» или периферийная или и то и другое одновременно, 3) в поворотные моменты истории культуры, когда она переживает кризис, а литература обнаруживает лакуны, которые необходимо заполнить.

Згідно цих положень, були закладені основи для теорії перекладу, унікальність по відношенню до інших парадигмх полягала в цілеспрямованості. Вона спрямована на перекладені тексти, на їх місце та роль у межах культури країни, на язик якої було перекладено текст, на їх відносини з текстами оригіналів цієї культури. Згідно цього підходу „ реальні ” переклади не були єдиними виданнями, що мали відношення до досліджень у сфері перекладу, але також псевдопереклади – тексти оригіналів певної культури, що зробили невпізнанними під час їх перекладу. Таке маскування часто використовували, щоб запропонувати нові моделі у консервативній літературній системі, що не сприймала нововведень, поки вони не були перейняті з закордону. (Meta. – 1998 – C. 3)

1.5 Норми перекладу

Норми були центральною концепцією у вченні про переклад Тель - Авівської школи. Концепція про норми була представлена семіотиці, лінгвістаці та літератуно освітніх науках такими дослідниками як Мукаровський (1970 рік), Косеріу (1988 рік).

Норми – це те, що потрібно, чи не потрібно робити, необов’язково сформульовані, що стосуються поводження у різних сферах суспільства. По своїй природі вони соціальні і саме цим вони відрізняються і від особистих факторів, що впливають на поведінку людей у суспільстві, і від міжнародних канонів поведінки.

Норми також стосуються „перекладацької поведінки”. Більш того, вони грають центральну роль у визначенні цієї поведінки. На стадіях, що передують перекладу, вони кажуть нам, який текст брати, визначаючи яким оригіналам та моделям слід надати перевагу у перекладеній літературі. Норми також грають важливу роль у виборі методу перекладу і в наслідок цього вони визначають відносини між текстом джерельним текстом та перекладом. Турі радив, щоб перекладачі вчили норми перекладу та вчилися їм слідувати під час їх роботи.

Норми більш ніж будь – який інший фактор, визначають місце перекладів на уявній осі між двома крайніми позиціями – відповідність та сприятливість. Іван – Зохар та Турі вважали, що відповідність означає функціональну еквівалентність між джерельним текстом та перекладом. Така еквівалентність досягається завдяки відновленню справжніх функціональних елементів, що включає в себе джерельний текст. Коли перекладена література займає центральну позицію у літературній полісистемі та функціонує як засіб для презентації нововведень у цій полісистемі, можно вважати, що норми підтримують перекладачів, щоб ті прагнули до такої еквівалентності.

Можно підсумувати, що в будь – якій системі при написанні текстів керуються певним переліком елементів текста разом з правилами їх поєднання. Група елементів, що організовані згідно цих правил – це модель, що є абстрактною формулою для створення текстів. Джерельний текст може бути оснований на вже існуючій моделі у переліці системи джерельної літиратури, чи можуть оригінально використовуватися елементи, не так, як вони співвідносяться зазвичай. В будь – якому випадку, чим більша спрямованість на сприятливість, тим більша можливість того, що перекладений текст буде ближчий до моделі, що вже існує у переліці перекладної системи, та ще він буде близьким і публіці, на мову якої був перекладений, і публіці, з мови якої текст був перекладений. (Meta. – 1998 – C. 3-4)

Один з головних теоретиків полі системної школи Гідеон Турі визначав три різновиди норм:

Початкові норми, вони керують обором тексту та перекладацької стратегії. Спочатку вони визначають чи схожий текст оригінало на переклад, тобто його “адекватність”, чи язикові та літературні норми співвідносяться з тією чи іншою культурою, тобто “приємливість”, та чи можливе їх співіснування.

Оперативні норми це конкретні рішення під час перекладу: “матричні” (додатки, випущення, розбіжності в тексті) та “текстові” (прояв мовних та стилістичних переваг).

Комплексні норми, саме вони визначають цінності та приорітети, не тільки мовні та естетичні, пов’язані з літературою та традиціями країни, на мову якої ми перекладаємо, але й враховують політику, економіку та ідеологію. (www.Rusinst.uni.lodz.pl/rusinst/files/pt.pdl)