- •1.Соціально-економічні перетворення в Китаї на рубежі хх-ххі століть.
- •2.Зовнішньо - економічна політика.
- •4.Розвиток економічних та науково-технічних зв’язків між кнр і Україною.
- •1. Соціально-економічні перетворення в Китаї на рубежі хх-ххі століть.
- •2.Зовнішньо - економічна політика.
- •3.Нові явища в економіці Китаю на початку ххі ст.
- •4.Розвиток економічних та науково-технічних зв’язків між кнр і Україною.
- •Висновки.
- •Використана література
- •Адміністративні плани президента
- •Президентський Офіс
- •Фінансове управління
- •2. Внутрішня політика Президента Джорджа Буша (молодшого)
- •Зовнішня політика Казахстану на протязі хх – початку ххі століття
- •Зовнішня політика Росії під час президентства в.Путіна і д. Медведєва
- •Соціально – економічний і політичний розваток Казахстану наприкінці хХст. На початку ххІст.
- •Бразилія в кінці хх на початку ххі ст..
- •50. Зовнішня політика Молдови наприкінці хх – початку ххі ст.
- •Відносини з Румунією
- •Відносини з Україною
- •Відносини з Росією
- •Відносини з єс і нато
- •Соціально-економічний і політичний розвиток Грузії в кінці хх – на початку ххі ст.
- •1. Зовнішня політика Венесуели
- •2. Відносини Венесуели з приорітетнипи для неї країнами
- •2.1.Росія і Венесуела
- •2.2.Україна та Венесуела
- •2.3.Білорусія та Венесуела
- •2.4Куба і Венесуела
- •3. Перезавантаження у відносинах Колумбії та Венесуели
Соціально – економічний і політичний розваток Казахстану наприкінці хХст. На початку ххІст.
Період реформування політичної системи Казахстану налічує близько десяти років. Перехід до демократії почався в складних умовах:
Країна переживала системний соціально-економічна криза, наслідком якого стали спад в промисловості, гіперінфляція, різке зниження рівня життя населення;
В країні було відсутнє політичне різноманіття, не було багатопартійності, незалежних ЗМІ, неурядових організацій;
Не було історично сформованих демократичних традицій і досвіду функціонування демократичних інститутів. У силу цього процес політичних змін прийняв характер поетапного реформування політичної системи країни.
На першому етапі (1990 - 1993) основні зміни були спрямовані не стільки на створення нової системи, скільки на руйнування існуючої. У цей період в країні відбулося становлення парламентсько-президентської форми правління.
На другому етапі (1993 - 1995) відбувався процес пошуку моделі політичної системи Казахстану, що враховує політичні, економічні, соціокультурні, психологічні, геополітичні та національні особливості країни.
На третьому етапі (1995 - 1998) йшов активний процес створення архітектури нової політичної системи країни. Розвиток політичної системи Казахстану стало визначатися положеннями, прийнятої на референдумі Конституції 1995 р., яка юридично закріпила перехід до президентської форми правління. У країні був створений професійний двопалатний Парламент.
Сьогоднішній етап розвитку (з вересня 1998) характеризується посиленням і зростанням демократичної складової політичної системи країни. Починається цей етап з оприлюднення Послання Президента країни народу Казахстану та внесення восени 1998р. змін до Конституції та інших законодавчих актів, що розширили повноваження Парламенту. Парламентські вибори 1999р., Що проводилися по загальнонаціональному виборчому округу за партійними списками, з'явилися переломним моментом у житті нашого суспільства - було досягнуто політичне різноманіття і багатопартійність.
Проведення виборів на альтернативній основі стало одним з важливих елементів демократизації казахстанського суспільства, додало помітний імпульс розвитку політичної системи і свідчило про якісному зростанні політичної свідомості казахстанців. На сьогоднішній момент політична система вийшла з протиріч між лібералізацією економіки і консервацією «старих» політичних відносин. Політична еліта виявила свою прихильність до послідовного курсу підтримки та зміцнення легітимності політичної влади і неприйнятність антидемократичних заходів. Про це свідчить той факт, що в Казахстані створено основні умови для розвитку неурядових організації: діє понад 2,5 тис. громадських об'єднань, які виражають і захищають інтереси самих різних груп і верств населення.
У республіці стали реальністю незалежні засоби масової інформації. В даний час із понад 1300 діючих в республіці ЗМІ недержавні мас-медіа становлять понад 70%.
У країні діє понад 400 об'єднань і рухів, деякі зареєстровані як політичні партії. Серед них Партія народної єдності Казахстану, Демократична партія, Селянський союз, Союз молоді. «Народна єдність Казахстану», Демократична партія, Ліберальне рух і ряд інших дрібних організацій утворили партію «Отан», яка перемогла на парламентських виборах у жовтні 1999 року. У законодавстві Казахстану було закріплено рівність прав і свобод всіх громадян, незалежно від їх національної, мовної та релігійної приналежності. Закон про мови дає міцні гарантії подальшого розвитку мов усіх народів Казахстану.
У соціально-політичній сфері втілюються в життя перспективні, націлені в майбутнє загальнонаціональні програми: «Здоров'я народу», повна комп'ютеризація системи освіти, підтримка культури. В останні роки введена конкурсна система відбору державних службовців. Прийнятий у грудні 2000 р. Закон "Про соціальне партнерство в Республіці Казахстан" відображає об'єктивні процеси, що відбуваються в соціальній сфері, зокрема, в ньому визначаються правові основи, завдання та порядок укладання, зміни і розірвання угод для досягнення загальних соціально значущих завдань. Лейтмотивом соціального партнерства є класичний трикутник класового консенсусу (трипартизм). Він складається з держави (уряду), профспілок, які представляють інтереси найманих працівників, і організацій, що захищають права роботодавців. Це забезпечує подальший поступальний хід демократизації в країні без розколу і потрясінь суспільства.
За останні роки в Казахстані проведені важливі інституційні та структурні перетворення, які закріпили базові основи демократичного суспільного устрою і ліберальної політичної системи. При цьому більшість виникаючих в суспільстві проблем були вирішені без небезпечних внутрішніх конфліктів. На нинішньому етапі розвитку суспільства присутній ряд об'єктивних факторів, що обумовлюють подальшу демократизацію суспільства. В результаті послідовних політичних реформ в Казахстані на нинішньому етапі склався тип політичної системи, для якого характерні такі риси:
В державному устрої реально утвердився принцип поділу єдиної державної влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки;
Завершено перехід до проведення загальних виборів Глави держави і представницьких органів; законодавчо закріплено політичне різноманіття, покладено початок становленню багатопартійності;
Активно функціонують недержавні ЗМІ; Триває процес створення неурядових організацій; Законодавчо закріплено і здійснюється на практиці рівноправність усіх етнічних груп населення; Окреслені 10 років тому в «Декларації про державний суверенітет» і Конституційному Законі «Про державну незалежність» принципи демократичного державного устрою Республіки Казахстан знайшли реальні обриси.
До числа таких успіхів, що визначають вигляд сучасного Казахстану за роки незалежності, відноситься гармонійний розвиток як сировинної, так і обробної складових економіки республіки.
Ресурсний потенціал Казахстану в СНД поступається лише Росії. Країна багата на корисні копалини. З країн Каспійського басейну Казахстан має найбільш значними запасами вуглеводнів - від 2 до 6 млрд. т. умовного палива. Крім старих нафтопромислів Емба, Новий Узень і Мангишлак, діють і розвідуються великі родовища Тенгіз, Кашаган і газове родовище Карачаганак. Є великі розробки кам'яного вугілля - Екібастуз, Караганда, залізної руди - Соколовсько-Сарбайское, Лисаковске. Казахстан має найбільші родовища дорогоцінних, кольорових і рідкісних металів: Балхаш, Рудний Алтай, Джезказган, Успенський рудник, Актюбінське, Кустанайської, алюмінію - Аркалик, урану - Степногірськ. На основі поліметалічних руд працюють гірничо-збагачувальні та металургійні комбінати в Усть-Каменогорську, Балхаше, Ріддер, Джезказгані, Теміртау, Актюбінську і ін У радянський час була розвинена хімічна промисловість, мясоконсервная.
Енергетичною базою є 37 теплових електростанцій, що працюють на вугіллі. Експлуатуються 3 великі гідроелектростанції-Бухтармінська, Усть-Каменогорська (р. Іртиш) і Капчагайска (р. Або), а також атомна електростанція недалеко від м. Актау (колишній Шевченко).
У Казахстані можна виділити п'ять економічних районів. На Півночі розвинуте зернове господарство, чорна металургія, машинобудування, енергетика. У Східному Казахстані переважають кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство. Західний Казахстан - нафтогазовидобувний регіон. У Центральному Казахстані найбільш розвинені металургія, машинобудування, тваринництво, в Південному Казахстані - сільське господарство, кольорова металургія, обробна промисловість. Казахстан має розвинуту мережу автошляхів - близько 100 тис. км, залізниць - 15 тис. км, водний транспорт на Балхаше, Каспійському, Аральському озерах. Казахстан ще в радянський час був найбільшим виробником товарного зерна, вовни, м'ясопродуктів, бавовни. У 1950-і рр.. під час освоєння цілинних і перелогових земель була закладена основа сучасного сільського господарства республіки, працювали 2,5 тис. колективних господарств. У ВВП СРСР Казахстан давав 4%. У структурі ВВП республіки провідне місце займали сільське господарство - 25%, промисловість - 20%, будівництво - 15%, торгівля і послуги - 33%. За продуктивністю праці Казахстан тримався на рівні середньосоюзну показників, за рівнем життя був дещо нижчим таких.
Падіння ВВП позначилося з 1989 р. і йшло до 1995 р., коли показник ВВП зупинився на 56,3% від рівня 1989 р. На 2003 р. ВВП склав 86% рівня 1989 р. скоротилася майже вдвічі вироблення енергії. У структурі ВВП різко зросли частка послуг (з 33 до 50%) і частка промисловості (до 32%), скоротилася частка сільського, лісового і рибного господарства (до 9%). Причини кризи економіки Казахстану звичайні для країн СНД-монетарний курс реформ планової економіки, розрив зв'язків з іншими країнами СНД. Пік шокотерапії в Казахстані припав на 1992 - 1994 рр.., Коли ціни росли щорічно в 20 - 30 разів. З 1996 р. інфляція перейшла в більш контрольоване русло, з 1996 по 2001 рр.. ціни зросли лише в два рази. Відпустка цін супроводжувався приватизацією основних галузей економіки. З 1991 по 1996 р. йшла хаотична приватизація невеликих підприємств торгівлі, сфери послуг і будівництва допомогою акціонування, приватизація житла. У 1993 р. були введені іменні приватизаційні інвестиційні купони для розподілу державної власності серед усіх громадян. Для управління власністю громадян були створені інвестиційні приватизаційні фонди. З 1995 р. почалася грошова приватизація. Президент Н.А. Назарбаєв прийняв рішення про індивідуальні проекти приватизації для великих підприємств обробної та гірничої промисловості.
Близько 50 підприємств були передані в управління, а потім - у власність фірмам з офшорних зон, утворених на паритетних підставах іноземними компаніями і казахськими держструктурами. Акції підприємств продавалися за низькими цінами, але самі вони отримували великі інвестиції для розвитку. Держава зберегла контроль над ситуацією і, міняючи власників, шукає найбільш ефективних партнерів. Казахстан залучив в економіку близько 10 млрд. дол інвестицій з країн ЄС, США, Південної Кореї. Найбільші іноземні інвестори Казахстану - нафтові компанії «Шеврон», «Ельф-Акітен», «Аджіп» та ін У Казахстані зареєстровано більше 1,5 тис. діючих підприємств з іноземними інвестиціями з 81 країни. Частка приватного сектора у ВВП становить понад 60%.
Основні плани виходу Казахстану з кризи пов'язані зі збільшенням продажу нафти, газу і металів, які складають в понад 80% вартості експорту. Зовнішньоторговельні операції мають виражену тенденцію до зростання. З 1995 р. по 2002 р. обсяг зовнішньої торгівлі країни зріс з 9 млрд. дол до 14,7 млрд. дол Позитивне сальдо становить 1 - 2 млрд. дол щорічно. Особливі надії пов'язані з пуском нафтопроводу Тенгіз - Новоросійськ потужністю до 70 млн. т. на рік, який будується міжнародним Каспійським трубопровідним консорціумом за участю російського капіталу.
Зовнішньоекономічної надією Казахстану є участь у трансазіатской транспортних проектах. У 1991 р. була відкрита залізниця, що зв'язала Казахстан з Китаєм, а в 1993 р. - з Іраном і Туреччиною через Туркменістан. Однак вантажообіг їх невеликий і досі відсутні зручні шляхи для транспортування вантажів між східними і західними районами Казахстану. 2000 р. - рік високих макроекономічних показників. Його головна характеристика - спроба переорієнтації доходів видобувних галузей на реабілітацію обробних галузей промисловості, що виразилася в програмі імпортозаміщення. Спостерігаються певні результати: 300 млн.дол. США спрямовані на контракти з казахстанськими підрядниками, знову запущено близько 1500 середніх і великих підприємств.
У жовтні 1997 року Президент Н.А. Назарбаєв звернувся з Посланням до народу Казахстану, в якому була викладена Стратегія розвитку країни до 2030 року. У цій програмній роботі були позначені траєкторія розвитку країни на найближчі тридцять років, майбутнє казахстанців і майбутнє їхніх дітей. Метою стратегії є побудова незалежної, процвітаючої і політично стабільного Казахстану з властивим йому національною єдністю, соціальною справедливістю, економічним добробутом всього населення. У цьому зв'язку, в якості довгострокових пріоритетів були виділені:
Національна безпека: розвиток Казахстану як незалежної суверенної держави при збереженні повної територіальної цілісності;
Внутрішньополітична стабільність і консолідація суспільства: єдність як гарант подальшого розвитку суспільства та держави;
Економічне зростання на основі відкритої ринкової економіки з високим рівнем іноземних інвестицій та внутрішніх заощаджень: досягнення реальних і стійких темпів економічного зростання;
Здоров'я, освіта і благополуччя казахстанців: поліпшення умов і рівня життя громадян, поліпшення екологічного середовища;
Енергетичні ресурси: ефективне використання шляхом швидкого збільшення видобутку та експорту нафти і газу для стійкого економічного зростання;
Інфраструктура (транспорт і зв'язок): зміцнення національної безпеки, політичної стабільності та посилення економічного зростання;
Професійне держава: створення ефективного і сучасного корпусу державних службовців, відданих справі і здатних виступати представниками народу в досягненні пріоритетних цілей країни.
У Посланні Президента чітко сформульовані засадничі ідеї мобілізації, консолідації та координації, підкреслена необхідність докорінного перегляду методів і прийомів здійснення реформ в системі управлінських рішень. Унікальність даного документа полягає в тому, що реалізація основних коротко і довгострокових пріоритетів націлена, в першу чергу, на свободу, добробут і впевненість у завтрашньому дні всіх громадян Казахстану.
Стратегія реформ враховує нерозривність зв'язку економічній і політичній складовій лібералізації. Шлях до відкритого, конкурентоспроможного та чесному суспільству пролягає через подальші кроки демократизації суспільства, що стосуються проведення виборів, посилення ролі політичних партій, парламенту, підвищення самостійності уряду, реформи судової системи, надання більшої свободи ЗМІ, становища жінок у суспільстві.
Сьогодні Казахстан встановив дипломатичні відносини з 120 країнами світу. У країні акредитовано 68 посольств і представництв міжнародних організацій. Дипломатичні місії Казахстану відкриті в 38 країнах. Казахстан вступив в такі міжнародні організацій, як ООН, ОБСЄ, ОІК, Рада Співробітництва НАТО, Світовий банк, МВФ, ЄБРР, ОЕС та ін Республіка відмовилася від ядерної зброї, що дістався у спадок від СРСР, і підписала Договір СНО, Лісабонський протокол, приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Багатовекторність зовнішньої політики Казахстану спрямована на розвиток рівноправних і диверсифікованих відносин із зовнішнім світом і служить досягненню національних пріоритетів країни в умовах глобалізації сучасного світового співтовариства. Це, перш за все, ідея євразійства Президента Н. Назарбаєва, яка в жовтні 2000 року знайшла своє втілення в життя в утворенні Євразійського Економічного Співтовариства на основі Митного Союзу на пострадянському просторі. Це і поступальний хід процесу підготовки Наради зі взаємодії і заходів довіри в Азії, також ініційованого Н.Назарбаєвим на 47-й Сесії ГА ООН.
Виступаючи на Саміті тисячоліття ООН у рамках 55-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, казахстанський Президент Н.А. Назарбаєв висунув ряд конструктивних пропозицій: ООН і національні уряди повинні чітко визначити свої позиції в процесах, що викликаються подальшої глобалізацією;
Рада Безпеки повинна передбачити заходи щодо налагодження взаємодії та використання можливостей регіональних систем безпеки;
ООН, Раді Безпеки та світовому співтовариству необхідно розробити практичні заходи щодо стабілізації ситуації в Афганістані і в Центрально-Азіатському регіоні в цілому;
Ядерним державам необхідно перейти до конкретних кроків по ліквідації ядерної зброї. У зовнішній політиці Казахстану існує чотири пріоритети: Росія, країни Центрально-азіатського регіону, Захід, Китай.
Росія в усіх відношеннях головний зовнішньоекономічний і зовнішньополітичний партнер Казахстану. Перший договір Казахстану і Росії був укладений ще 21 листопада 1990 р. про взаємне визнання суверенітетів. 25 травня 1992 було підписано Договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу. У жовтні 1992 р. сторони обмінялися посольствами. У березні 1994 р. був підписаний договір про поглиблення інтеграції. У 1998 р. була підписана Декларація про вічну дружбу і союзництво, в тому ж році - Договір про економічне співробітництво на 1998 - 2007 рр..
Казахстан увійшов до числа засновників митного союзу в січні 1995 р., підписав 29 березня 1996 договір про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній сферах між країнами Митного союзу. Н.А. Назарбаєв - найбільш ініціативний і послідовний прихильник інтеграції в СНД. Він запропонував ідею Євразійського Союзу. У квітні 1998 р. його пропозицію зробити 10 кроків назустріч простим людям означала здійснення ідеї єдиного економічного та гуманітарного простору в СНД. Ці ідеї не відразу отримували підтримку російських прагматиків, стурбованих економічним становищем Казахстану як партнера. Нарешті, 10 жовтня 2000 р. в Астані було підписано договір про утворення Євразійського економічного співтовариства країнами-членами Митного союзу. У лютому 2003 р. Казахстан став учасником ще одного об'єднання в рамках СНД - Організації економічної інтеграції разом з Білорусією, Росією та Україною.
Росія - головний торговельний партнер Казахстану, Торговий оборот між країнами досяг у 1996 р. 5,5 млрд. дол, однак після російського дефолту він знизився в два рази. Росія постачає у Казахстан продукцію машинобудування, лісоматеріали, тканини, отримуючи натомість вугілля, нафта і нафтопродукти, тютюнова сировина, хліб.
Довгий час невизначеним був статус військово-космічних сил Росії на території Казахстану. З розпадом СРСР космодром Байконур, випробувальні полігони залишилися в Казахстані. Проблему вирішили підписані в Москві 28 березня 1994 р. договір про військове співробітництво та угоду про оренду космодрому Байконур, угоду про стратегічних ядерних силах, тимчасово розташованих на території Республіки Казахстан, угоду про військово-технічне співробітництво та ін У 1996 р. був орендований на 10 років полігон Саришаган. Семипалатинський ядерний полігон законсервований.
У січні 1995 р. президенти підписали Декларацію про розширення і поглиблення співробітництва між двома країнами, яка передбачає створення об'єднаних збройних сил. На початку 1994 р. російські прикордонні війська повернулися на казахсько-китайський кордон. Казахстан і Росія - учасники ДКБ, інших військово-політичних угод в рамках СНД.
Двосторонні відносини Росії і Казахстану, незважаючи на взаємозалежність і тісне співробітництво, ускладнюються рядом проблем. Одна з них - розділ ресурсів Каспійського моря. Інша проблема - фактично відкрита найдовша у світі сухопутний кордон у 7509 км. Угода про делімітацію кордону підписано 13 липня 1998 Через рік призначені сторонами делегації почали межування кордону з західної ділянки. До цих пір воно не завершене. Демаркація кордону відбудеться не раніше 2012 р. Важливе питання, яке слід розв'язати - це міграція населення з Казахстану в Росію.
Другим пріоритетним напрямком зовнішньої політики Казахстану є відносини з розвиненими індустріальними країнами Західної Європи та з США. Казахстан інтенсивно залучає фінансові ресурси іноземних компаній в сферу добувної промисловості. Найбільш великі проекти пов'язані з розробкою нафтових родовищ. Для доставки нафти з родовища Тенгіз організований в 1992 р. Каспійський трубопровідний консорціум Росією, Казахстаном і Оманом. У квітні 1996 р. до нього увійшли ряд американських, англо-голландських, французьких компаній. Зараз головну роль у консорціумі відіграє французькі компанії. Великі проекти також пов'язані з розвідкою та розробкою нафтового родовища Кашаган і газового Карачаганак. Частина надій вже не виправдалася.
У Казахстані створені сприятливі умови для інвестицій, приватизації державної власності. У США, Німеччині організовані координаційні ради для фінансування проектів у Казахстані. Частка країн ЄС поки що поступається СНД в торговому обороті республіки, але постійно зростає. 5 грудня 1995 між Казахстаном і ЄС був підписаний Тимчасовий договір про торгівлю. З 1996 р. йде ратифікація країнами ЄС Угоди про партнерство та співробітництво з Казахстаном. З 1993р. в Казахстані виконується програма ТАСІС. Європейська громадськість стурбована порушенням демократичних свобод в Казахстані і це може стати серйозним чинником відносин країни з Європейським Союзом.
Посилюється військове співробітництво Казахстану з НАТО і США. Н.А. Назарбаєв в 1994р. твердо заявив про участь країни в програмі «Партнерство заради миру». Казахстан прийняв участь у формуванні під егідою НАТО «Центрально – азіатського батальйону», бере участь у спільних навчаннях з військами НАТО. З США Казахстан в 1994 р. підписав Хартію про демократичний партнерство і утворив комітет з питань конверсії оборонної промисловості. У 1994 і 1997 рр.. Н. Назарбаєв наніс візити в США, де йому був наданий теплий прийом. Казахський президент підтримав антитерористичну операцію США в Афганістані і агресію в Іраку.
Пріоритетом зовнішньої політики Казахстану є відносини з сусідами - країнами Центральної Азії. Казахстан прагне грати роль регіонального лідера в суперництві з Узбекистаном. Назарбаєв був одним з ініціаторів створення Центрально-азіатського союзу в 1994 р. (Казахстан, Киргизія, Узбекистан). У 1994 - 1995 р. він був керівником вищого органу співдружності і спробував перетворити організацію в активно діючу. У 1998 р. до них приєднався Таджикистан, і організація стала іменуватися Центрально-азійське економічне співтовариство. Досвід співпраці показав, що взаємні суперечності великі, принципи економічної політики дуже різняться, з цієї причини реальних результатів було отримано небагато. У зв'язку з антитерористичною операцією в Афганістані пожвавилися і інтеграційні тенденції в Центральній Азії. 28 лютого 2002 президенти Казахстану, Киргизстану, Таджикистану і Узбекистану підписали договір про заснування організації «Центрально-Азіатське Співробітництво» для координації зусиль по боротьбі з міжнародним тероризмом, сепаратизмом, рішення водних і енергетичних проблем регіону.
Важливі для Казахстану відносини з Китаєм. Економічні відносини країн не відрізняються масштабністю, обмежуючись оборотом у 1,5 млрд. дол Казахстан поставляє метали та пальне, отримуючи натомість товари широкого вжитку. Серйозні проекти постачання нафти поки не отримали розвитку через економічну недоцільність, однак вони перспективні.
Більше істотні досягнення в політичній сфері. 26 квітня 1994 під час візиту прем'єра Держради КНР Лі Пена в Казахстан було підписано угоду про кордон, кредитах та режимі перевезення вантажів. Надалі відносини з Китаєм складалися в рамках нової регіональної організації - «Шанхайської п'ятірки» (з червня 2001 р. - Шанхайської організації співпраці), утвореної в квітні 1996 р. для вирішення питань прикордонного співробітництва країн СНД і Китаю. Були підписані «Угода про зміцнення заходів довіри у військовій області в районі кордону» (1996 р.), «Угода про взаємне скорочення збройних сил у районі кордону» (1997 р.), «Угоду між Республікою Казахстан, Китайською Народною Республікою та Киргизькою Республікою про точку стику державних кордонів трьох держав »(1999 р.). Такі ж угоди були досягнуті з Киргизстаном та Узбекистаном, а також з Росією та КНР. Ці угоди сприяли стабілізації ситуації в Центральній Азії, зміцненню безпеки Казахстану на східному кордоні.
Певний вплив на зовнішню політику Казахстану робить і мусульманський світ. Найбільш масштабне співробітництво відзначено з Туреччиною, в меншій мірі - з Іраном і Пакистаном. Казахстан в 1992 р. вступив в Організацію економічного співробітництва, утворену Іраном і Пакистаном ще в 1964 р. Тепер в неї входять, крім засновників, Туреччина, Азербайджан, Афганістан і п'ять країн Центральної Азії. Основний напрямок співпраці - організація транзитного транспорту. У 1995 р. Казахстан вступив в організацію «Ісламська конференція». Найбільшої зовнішньополітичної ініціативою Казахстану стала ідея організації «Наради зі взаємодії і заходів довіри в Азії», висунута Н.А. Назарбаєвим у жовтні 1992 р. на 47 сесії Генеральної Асамблеї ООН. Ідею підтримали багато країн Азії, в тому числі і Росія. Казахстан бере активну участь у розробці проектів підсумкових документів Наради. Казахстан також є членом Організації Об'єднаних Націй (ООН), Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Координаційної ради НАТО, Казахстан має статус спостерігача в Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК). Дипломатичні відносини республіка має більш ніж з 120 країнами світу.
Таким чином, ми бачимо, що Республіка послідовно проводить стратегічний курс на поетапну демократизацію всіх сфер суспільно-політичного життя. У короткий термін забезпечений перехід від однопартійної диктатури до багатопартійності і плюралізму. Показниками реальної демократизації є забезпечення прав і свобод громадянина, розвиток незалежних ЗМІ, формування структур громадянського суспільства.
He менш значущі результати незалежного державного розвитку в економічній сфері. Створена ліберальна економіка з розвиненою ринковою інфраструктурою, а також одна з прогресивних на пострадянському просторі фінансово-економічна система з стійкою національною валютою-тенге.
У Казахстані сформований сприятливий інвестиційний клімат. Здійснюється підйом вітчизняного виробництва і розвиваються сучасні інформаційні технології. У соціальній сфері було здійснено перехід від ідеології державного патерналізму до зваженої адресної соціальної політики. Формується і розвивається національна модель освіти. Набуття державної незалежності дало поштовх розвитку культурно-історичної спадщини всіх народів Казахстану.
У суспільстві збережена політична стабільність і міжнаціональну згоду. Вагомі досягнення нашої країни і в зовнішньополітичній сфері. У короткий за історичними мірками термін керівництво Казахстану забезпечило плавне входження молодої незалежної держави у світове співтовариство. Підвищився авторитет Казахстану на міжнародній арені, свідченням чому є послідовна реалізація ініційованих Президентом Н.А.Назарбаєвим ідей щодо зміцнення регіональної безпеки, розвитку економічного співробітництва і поглибленню інтеграції на пострадянському просторі.
