5. Схарактеризуйте особливості релігійної ситуації в Римській імперії.

Римський пантеон богів був подібним до грецького, оскільки був побудованим на його основі, але значно обмеженішим, а самі боги – переважно «дрібнішими» за значенням і функціями. До того ж, римляни уявляли своїх богів абстрактними постатями, не надаючи їм певних обрисів. Деякі з цих богів навіть були подібні до тварин (наприклад, Артеміда зображувалася у вигляді корови). Окрім цього, римська міфологія увібрала в себе риси міфологій інших італійських племен. Наприклад, окремі етруські та сабінські міфи злилися з римськими і навіть дали окремі назви новим божествам.

Найзначнішими з римських богів були Сатурн, Юпітер, Марс, а також сабінський бог Квірін. Перші три боги стали загальноруськими і мали функції грецьких Крона, Зевса й Ареса. Найпоширенішими в римлян були боги-покровителі, які супроводжували всі види людської діяльності.

Існували культи богів пологів, страху, радощів, вірності, скромності тощо. Римляни вірили, що кожний день пов’язаний з певним божеством, наприклад понеділок – «день Місяця», вівторок – «день Марса» тощо. Кожна людина мала свою власну богиню долі – Фортуну, а також свого генія-покровителя, який керував її поведінкою і вмирав разом з нею. Домівки римлян також мали своїх захисників – пенатів. Родину і домівку також охороняли душі померлих предків – лари. Добрі духи називалися манами, але в разі непошани вони могли перетворитися на злих духів – лемурів, так само, як і духи злих людей – ларвів.

Проте вирішальну роль в остаточному оформленні римських міфів про богів відіграла олімпійська релігія еллінів. Головні факти біографії грецьких богів і історії, пов’язані з ними, переносились і у римську релігію. Наприклад, історія Енея та його сина Асканія стала головним епізодом легенди про заснування Рима Ромулом, нащадком Енея.

Скоріш за все, в VI ст. до н.е. римських богів доповнили інші головні боги Греції, щоправда, під іншими іменами. До римської міфології переходять фі варіанти їх складних біографій. Винятками стали бог Аполлон, або Феб, ім’я якого не змінилося і Плутон, якого в Римі ще називали Орк.

Отже, римляни не мали чіткого уявлення про своїх богів, не було в них і культу героїв, притаманного грекам. Римські боги були значно простішими, ніж грецькі і з більш примітивною біографією.

6. (11) Розкрийте специфіку зв’язків давньогрецької і римської культур та літератур (на конкретних прикладах).

Основною ознакою античної культури була віра в багатьох богів , тобто політеїзм, або язичництво. Ця риса була спільною як для греків, так і для римлян.

Не можна не сказати про те, що римляни майже повністю запозичили богів у греків. Проте, хоча римський пантеон богів був подібним до грецького, оскільки був побудованим на його основі, він був значно обмеженішим, а самі боги – переважно «дрібнішими» за значенням і функціями.

Грецька і римська культура були досить тісно пов’язані між собою, оскільки римляни часто наслідували греків.

У той час, як яскравим представником грецької літератури був Гомер, представником Римської імперії став Вергілій.

Відомо, що Вергілій у своїй поемі «Енеїда» намагався наслідувати Гомера. Його основною метою було створення поеми більш величної, ніж поема Гомера. Тож в Енеїді ми бачимо об’єднання Іліади та Одіссеї в одне ціле уже хронологічною послідовність. Оскільки це був своєрідний «римейк» Гомера, то ми бачимо ту ж величність, що і в поемах Гомера. А оскільки це героїчні поеми, то тут ми бачимо і урочистий тон, і вимальовування деталей.

Герої Вергілія і Гомера були зразками для наслідування молоді. Герої Гомера були прикладами для греків, герої Вергілія – для римлян. Громадяни навіть мали вчити уривки з поем цих поетів на пам’ять.

Що стосується мовного зв’язку цих двох культур, то за культурною ознакою Римська імперія поділялась на східну - грекомовну та західну - латиномовну. До 3 ст. н.е. всі громадяни обов’язково володіли грецькою мовою. Проте після 3 ст. ця мова вживалася все менше й менше, а потім забулася.