7. Опишіть богів-олімпійців, їхній склад та функції.

У період епохи героїзму у грецькій міфології створюється пантеон богів «молодшого покоління», або богів-олімпійців. Від людини вони не відрізнялися майже нічим, окрім безсмертя й вроди. Багата фантазія греків оселила їх на вищій горі Греції – Олімпі, де, за віруваннями, був збудований розкішний кришталево-золотий палац, у якому жили найголовніші олімпійці.

За давньогрецькою міфологією, існувало 12 богів-олімпійців:

• Зевс (римський Юпітер) - верховний правитель, володар небес і землі, цар богів і людей. Його атрибути – егіда, скіпетр, інколи – жмут блискавок у руці. Центр культу Зевса – острів Кріт.

• Посейдон (Нептун) – брат Зевса, володар морів і океанів, покровитель мореплавства і конярства. Його атрибут – двозубець або жезл.

• Деметра (Керера) – сестра і дружина Зевса, богиня хліборобства та родючості, охоронителька шлюбу. Її атрибут – кошик з овочами. Центр культу – місто Елевсін.

• Гера (Юнона) – сестра Зевса, його дружина після Деметри, богиня родинного щастя, подружнього кохання. Центр культу – на Пелопоннесі (в Мікенах, Аргосі).

• Афіна (Мінерва) – дочка Зевса, яка народилася з його голови. Богиня мудрості, військових наук, оборонної війни, справедливості. Зображувалася у бойовому вбранні зі списом, у супроводі сови або Ніки, богині перемоги. Центр культу – місто Афіни.

• Апполон або Феб (ці імена збереглися і в Римі) – син Зевса, покровитель медицини і музичного мистецтва, захисник лікарів і пастухів, переселенців, охоронник худоби. Атрибут – ліра або кіфара. Центр культу і найголовніше святилище протягом тисячоліття – м. Дельфи.

• Артеміда (Дана) – дочка Зевса, сестра-близнюк Аполлона. Богиня полювання, природи рослин і звірів, охоронниця непорочності, дітонароджування, покровителька мисливства. Зображувалася з сагайдаком, повним стріл, в супроводі оленя або мисливських собак.

• Арес або Арей (Марс) – син Зевса, бог агресивної війни. Зображувався у вигляді юнака зі щитом і мечем або списом у руці.

• Гермес (Меркурій) – син Зевса, вісник Зевса й богів, покровитель мандрівників, купців, торгівців, шахраїв і злочинців. Атрибут – садукей (жезл з двома зміями). Зображувався у шоломі й сандалях з крильцями.

• Афродіта (Венера) – дочка Зевса (за іншим варіантом міфу народжена з піни морської біля острова Кіпра), богиня кохання і вроди, любовного зачарування, покровителька закоханих. Центр культу – о. Кіпр.

• Гефест (Вулкан) – син Зевса і Гери, чоловік Афродіти, бог війни і ковальства, покровитель ремісників.

У Фракії також існував культ бога рослинності і плодючості Діоніса обо Вакха. Був дуже поширеним і міг стати тринадцятим серед великих Олімпійців.

8. Визначте, на які періоди можна поділити давньогрецьку літературу (з прикладами творчості конкретних письменників).

Найчастіше давньогрецьку літературний процес поділяють на чотири епохи, окремі автори дві останніх поєднують в одну – елліністично-римську. Отже, епохами давньогрецької літератури є:

1. Література архаїчної Греції (до VII ст. до н.е):

1. Долітературний період (до сер. IX ст. до н.е). У цей період існують тільки такі різновиди літератури, як народно-поетична творчість та міфотворчість.

Перші пісні народилися з трудового процесу, організуючи та полегшуючи його своєю ритмікою. Грецька трудова пісня не становила виняток. Вона мала певні зміст і форму, відбивала професію та трудовий процес співців.

Поряд з трудовими, були також поширені й весільні пісні (гіменеї), поховальні (френи), численні побутові, обрядові та релігійні пісні, гімни на честь богів.

Поряд із піснями були також поширені байки, приказки та міфи.

Як більшість племен і народів, греки, не маючи змоги пояснити те чи інше явище, починали пояснювати його втручанням вищих надприродних сил – демонів, богів. Так виникли міфи.

2. Гомерівський період (до VII ст. до н.е.)

Цей період пов’язується з двома найдавнішими епічними поемами «Іліада» та «Одіссея». Різні науковці сперечаються щодо питання, чи дійсно ці поеми належали одній людині, чи були результатом творчості багатьох людей, оскільки в Греції «гомерами» називали сліпих співців, а ще це слово можна перекласти як «співець».

2. Класична література Греції:

1. Період становлення рабовласницьких держав (або післягомерівський період) (VII – VI ст. до н.е.)

У цей період традиції Гомера продовжували гомериди – поети, що його наслідували. Найбільше поем присвячено «Троянському циклу міфів». Вона складалася з таких поем:

• «Кіпрії». Автор – Стасін з острова Кіпр.

• «Іліада», яку продовжувала

• «Ефіопіда». Автор – Арктін Мілетьський.

• «Мала Іліада». Автор – Лесх.

• «Загибель Іліона». Автор – Арктін.

• «Повернення». Автор – Гагій Трезенський.

• «Одіссея»

• «Телегонія». Автор – Евгамммон.

На основі Фіванського циклу міфів про драматичну долю Едіпа також виникли три поеми:

• «Едіподія»

• «Фіваїда»

• «Епігони».

Відомо про існування поем «Титаномахія» про подорож аргонавтів за золотим руном на чолі з Ясоном.

Окрім поем, до цього періоди належали

• гомерівські гімни (поетичні твори на честь богів) («До Деметри», «До Гери», «До Апполона», «До Гермеса», «До Афродіти»),

• пародійний епос («Війна жаб і мишей» або «Батрахоміомахія»), а також

• лірика (представники: Каллін, Тіртей, Солон, Архілох, Алкей, Сапфо, Анакреонт тощо).

2. Аттичний період (V – IV ст. до н.е.)

До аттичного періоду належали такі поети як: Аріон, Феспід, Есхіл («Орестейя»), Софокл («Едіп-цар», «Антігона»), Еврипід («Медея», «Гіпполіт»), Арістофан («Жаби», «Хмари», «Лісістрата»), Сократ, Платон («Крітон», «Федон»).

Розвивався театр, жанри комедії й трагедій.

3. Література епохи еллінізму (кінець IV – II ст. до н.е.)

До цієї епохи належить творчість Менандра («Відлюдник», «Третейський суд»), Каллімаха («Причини» або «Етна»), Феокріта («Чарівниця», «Кіклоп»), «Апполонія» («Аргонавтика»).

4. Література Греції епохи римського володарювання (сер. II ст. до н.е. – IVст. до н.е.)

До епохи римського володарювання належить творчість таких поетів: Плутарха («Паралельні життєписи», «Моральні твори»), Лукіана («Тирановбивця», «Позбавлений спадщини», «Похвала мусі», «Розмови богів»), романи Діогена, Харитона («Херей і Калліроя»), Лонга («Пастуша повість про Дафніса і Хлою»), Татія.