- •Законодавство україни про видавничу справу
- •Що таке видавництво і як його створити та зареєструвати
- •3.1. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв
- •3.2. Типові структури видавництв: український та зарубіжний досвід
- •3.3. Порядок створення видавництва
- •3.4. Порядок реєстрації видавництва
- •3.5. Порядок реєстрації друкованого змі
- •Видавнича продукція та критерії поділу її на види
- •5.1. Поняття "видавнича продукція"
- •5.2. Періодичність
- •5.3. Характер інформації
- •5.4. Знакова природа інформації
- •5.5. Матеріальна конструкція
- •5.6. Мовна ознака
- •5.7. Формат
- •5.8. Повторність випуску
- •5.9. Інші критерії
- •Постійні елементи газети
- •7.1. Заголовна частина газети
- •7.2. Розділові засоби
- •7.3. Службові деталі
- •Основні розмірні та кількісні параметри видань
- •8.1. Формати видань
- •8.2. Обсяги видань
- •8.3. Об'єм редакторської роботи
- •Книга як основний предмет видавничої діяльності
- •9.2. Змістова структура книги
- •9.3. Матеріальна структура книги
- •Службова частина (апарат) видання
- •10.2. Елементи службової частини на початкових сторінках
- •10.3. Елементи службової частини на прикінцевих сторінках
- •Національні й міжнародні видавничі стандарти та правила їх застосування
- •11.2. Сучасний стан із застосуванням діючих та розробкою нових видавничих стандартів в україні
- •11.3. Міжнародна стандартна нумерація книг (isbn)
- •11.4. Міжнародна стандартна нумерація серіальних видань (issn)
- •11.5. Міжнародна система штрихового кодування видавничої продукції
- •Редакційно-видавничий процес
- •13.1. Підготовчий етап
- •13.2. Редакційний етап
- •13.3. Виробничий етап
- •13.4. Маркетинговий етап
- •Редагування як вид професійної діяльності і як складова редакційно-видавничого процесу
- •14.1. Термінологічні та творчі начала
- •14.2. Організація і зміст процесу редагування
- •14.3. Види редагування
- •Редакторська підготовка газетних, журнальних, рекламних та інформаційних видань
- •18.1. Газетно-журнальні видання
- •18.2. Рекламні видання
- •18.3. Інформаційні видання
- •Редакторська підготовка наукових, науково-популярних та довідкових видань
- •19.1. Наукові видання
- •19.2. Науково-популярні видання
- •19.3. Довідкові видання
- •Редакторська підготовка навчальних та художніх видань
- •20.1. Навчальні видання
- •20.2. Художні видання
- •20.2.2. Редагування творів класичної літератури
- •Редакторська підготовка перекладів
- •21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця
- •21.2. Ретроспектива перекладного книговидання в україні
- •21.3. Пошук іншомовного твору та його власника
- •21.4. Пошук перекладача та редагування перекладу
- •21.5. Оформлення службової частини перекладного видання
- •Редакторська підготовка перевидань
- •22.1. Види перевидань
- •22.2. Критерії відбору та проблематика творів для перевидання
- •22.3. Робота над змістовою частиною видання
- •22.4. Робота над службовою частиною видання
- •89 Прохання текст лекції не використовувати з комерційною метою. Це є порушенням авторського права
21.5. Оформлення службової частини перекладного видання
Є певні зобов'язання видавця в зазначенні необхідних даних про перекладне видання у службовій його частині. Ними не можна легковажити. Адже йдеться не лише про належну культуру такого видання чи можливість його ідентифікації користувачами як всередині країни, так і за кордоном, а й про дотримання видавництвом міжнародного законодавства з авторського права. Наявність таких даних передбачено міжнародними і національними стандартами на титульних сторінках, звороті титулу та на прикінцевій сторінці.
Що це за дані?
21.5.1. Для видання, переклад якого здійснюється вперше. Таке видання потребує розгорнутого титулу. На лівій його стороні вміщується титульна сторінка оригінального видання, права сторона — титул перекладеного видання. Під заголовком зазначається, з якої мови і ким перекладено. Наприклад: "Переклад з англійської Олени Калашникової".
Допускається зазначати прізвище перекладача на звороті титульної сторінки.
На звороті титульної сторінки в обов'язковому порядку регламентується подача двох знаків охорони авторського права: першим зазначається копірайт, вміщений в оригінальному виданні (текст мусить бути ідентичним оригіналу), за ним — копірайт перекладеного видання. У прикладі, який подаємо нижче з книги Я. Володарчика, знаків копірайту чотири:
1. Автор і рік видання мовою оригіналу;
Організація, яка надала ліцензію на українське видання;
Перекладач, мова і рік видання перекладу;
Видавництво, що за ним охороняється і з якого часу.
Така послідовність і текстова частини виглядають цілковито доречними:
© Jacek Wlodarchyk, 2000
© For the Ukrainian language edition,
Open Society Institute — Zug
© Олег Гірний, український переклад, 2002
© "Кальварія", макет та художнє оформлення, 2002
21.5.2. Для повторного видання. Незалежно від того, де вперше здійснено переклад і видання твору (в цьому чи іншому видавництві), зазначати титул оригінального видання не обов'язково. Достатньо на звороті титулу вказати, за яким виданням здійснюється це перевидання. Інформація про першовидання подається згідно з описом у каталожній картці. Наприклад:
Текст печатается по изданию:
Фицджерльд Ф. С. Великий Гетсби. Ночь нежна. Новеллы.
Эссэ. — Кишинев: Лит артистикэ, 1981. — С. 21-400.
У цьому контексті варто зауважити, що подібне посилання стосується лише першовидань перекладів, здійснених до 1973 року, коли СРСР ще не підписував міжнародної конвенції з авторського права.
21.5.3. Для збірників творів, перекладених з різних мов і різними перекладачами. Інформація про переклад із зазначенням мов вміщується на звороті титулу. Імена перекладачів зазначаються або в змісті, або в примітці до заголовка твору на сторінці, де цей твір починається.
На прикінцевій сторінці (у надвипускних даних) в усіх перелічених вище видах видань зазначається інформація про переклад з мови оригіналу та перекладачів. Така ж інформація повторюється і в каталожній картці.
Якісний переклад, фахове редагування і професійне оформлення службової частини видання стануть запорукою успішного просування його на книжковому ринку.
Тема № 22