18.Категорія роду іменника

Категорія роду іменників на позначення осіб визначається:

1. Граматично: а) словотворенням (киянин — киянка, студент — студентка)', б) додаванням означального слова до означуваного (наш Шевченко, наша Шевченко).

2. Лексично: а) різними словами (дядько — тітка, чоловік — жінка, батько — мати, брат — сестра); б) різними значеннями слова (аспірант Коваленко, аспірантка Коваленко).

3. Синтаксично: узгодженням (лікар прийшов і лікар прийшла, Кравчук прочитав і Кравчук прочитала).

Іменники, що означають назви предметів,розрізняються за родами:

1. До чоловічого роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають нульову флексію або закінчення -о, у родовому — закінчення -а(у), -я(ю), в орудному — закінчення -ом, -ем, -єм. Наприклад: університет, університету, університетом; Дунай, Дунаю, Дунаєм; океан, океану, океаном; півень, півня, півнем.

2. До жіночого роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я, у родовому — закінчення -й, -і, -ї, в орудному — закінчення -ою, -ею, -єю. Наприклад: праця, праці, працею; лінія, лінії, лінією; слава, слави, славою.До таких належать також іменники, що в називному відмінку мають нульову флексію, у родовому — закінчення -і, в орудному — -ю. Наприклад: повість, повісті, повістю; ніч, ночі, ніччю.

3. До середнього роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -о, -е, у непрямих відмінках — закінчення, спільні із закінченнями іменників чоловічого роду. Наприклад: молоко, молока, молоком; море, моря, морем. До цієї категорії належать також іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я, а в непрямих відмінках — суфікси -ат-, -ят-, -єн-. Наприклад: дівча — дівчати, хлоп'я — хлоп'яти, ім'я — імені.

Іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -я після подовженого приголосного основи чи після збігу двох або кількох приголосних у кінці основи, в орудному відмінку мають закінчення -ям. Наприклад: життя, життям; уміння, умінням;читання, читанням.

Виокремлюють групу іменників "спільного" роду, що означають осіб жіночої і чоловічої статі. Наприклад: староста, суддя, воєвода, голова, сирота.Рід цих іменників визначають синтаксично за допомогою означальних слів. Наприклад: Суддя Іванова говорила коротко. Суддязачитав вирок.

Іменники "спільного" роду поділяють на дві групи:

а) іменники на -а, -я, що означають назви, які даються особам чоловічої й жіночої статі у зв'язку з їхньою діяльністю, поведінкою, характером тощо. Такі іменники мають емоційно-експресивний відтінок, зокрема зневаги, осуду, співчуття та ін. Наприклад: нероба, гуляка, ледацюга, бідолаха, сердега, нікчема, сіромаха, роботяга;

б) українські прізвища на -а типу Коляда, Лобода, Діброва, Лагода, Сіробаба, Куляба та невідмінювані прізвища іншомовного походження: Л. Віардо і П. Віардо, І. Жоліо-Кюрі і Ф.Жоліо-Кюрі.

Рід незмінюваних іменників

При визначенні роду незмінюваних іменників треба мати на увазі, що:

• серед іншомовних слів назви осіб набувають рід відповідно до статі: ця леді, цей аташе, випещений денді;

• назви тварин мають чоловічий рід: австралійський кенгуру, домашній шимпанзе, шотландський поні;

• назви неістот належать переважно до середнього роду: бюро, жюрі, кіно, меню, рагу, кашне, пенсне;

• власні назви зберігають рід загальних назв: Екзюпері (письменник), Жорж Санд (письменниця), Юманіте (газета), велике Тбілісі (місто), знамените Онтаріо (озеро), мутна Огайо (річка) і Огайо (штат) прийняв гостей.

19.