2) Закінчення іменників другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини

Закінчення -А, -Я мають іменники, коли вони означають:

назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Дмитра, Івана, Ліса, Мороза, професора, студента

назви тварин і дерев: ведмедя, вола, дуба, зайця, коня, ясеня

назви предметів: ножа, олівця, стола́ (сто́лу)

назви населених пунктів: Києва, Львова, Лондона, Нью-Йорка, Харкова

географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та з суфіксами -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дністра́, Іртиша́, Орла́, Пскова, Тетерева

назви мір довжини, ваги, часу, місяців і днів тижня, грошових знаків: кілометра, грама, місяця, вівторка, жовтня, долара; а також зменшені форми на -к: ліска, ставка́, майданчика

назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора

терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, квадрата, радіуса, ромба, сектора; а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, займенника, трикутника, чисельника

Закінчення -У, -Ю мають іменники, коли вони означають:

назви речовини, маси, матеріалу: бензину, граніту, піску, каменю, льоду, спирту, але: хліба

збірні поняття: батальйону, капіталу, колективу, лісу, то́му, товару

назви кущових і трав'янистих рослин і сорти плодових дерев: барвінку, гороху, наливу, ренету, щавлю

назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, клубу, коридору, магазину, палацу, тину, але: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, карниза, еркера, портика

назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, штабу

слова із значенням місця, простору: краю, лиману, абзацу, світу, лугу

явища природи: вітру, грому, дощу, снігу

назви почуттів: болю, сорому, страху

назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: винятку, галасу, звуку, моменту, принципу, руху, світогляду, спорту, шуму, але: ривка, стрибка

терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: аналізу, синтезу, образу, памфлету, нарису, стилю, сюжету

назви ігор і танців: вальсу, краков'яку, хокею, тенісу, але: гопака

назви складних безсуфіксних слів: живопису, трубопроводу

префіксальні іменники (крім назв істот): вибою, опуху, прибою, прибутку, сувою, успіху

географічні назви: Алтаю, Бугу, Донбасу, Дону, Криту, Китаю, Нілу, Сибіру

30. Вімінювання іменників першої відміни(а, я, у, ю)

Відмінювання іменників першої відміни Визначте, до якої відміни належать подані іменники. Поставте їх у формі родового й орудного відмінків однини. Чи однакові їхні закінчення? Іскра, надія, круча.

Залежно від відмінкових закінчень іменники першої відміни поділяються на групи: тверду, м'яку й мішану.

Тверда група: іменники чоловічого, жіночого та спільного родів з основою на твердий приголосний та із закінченням -а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний). Голова, перемога, фабрика, непосида, староста.

М'яка група: іменники жіночого і спільного родів з осоновою на м'який приголосний та із закінченням -а (на письмі -я) а іменник чоловічого роду Ілля. Земля, кузня, фантазія, суддя.

Мішана група: іменники жіночого й спільного родів з основою на шиплячий приголосний та із закінченням -а. Межа, тиша, теща, вежа, каша, площа, листоноша. Щоб визначити групу, іменник потрібно поставити в початковій формі (називному відмінку однини).

Відмінкові форми імеників першої відміни

Тверда група

ВІДМІНОК	ОДНИНА		МНОЖИНА
НАЗИВНИЙ	рік-а	сирот-а		рік-и	сирот-и
РОДОВИЙ	рік-и	сирот-и		рік-	сиріт-
ДАВАЛЬНИЙ	ріц-і	сирот-і		рік-ам	сирот-ам
ЗНАХІДНИЙ	рік-у	сирот-у		рік-и	сиріт-
ОРУДНИЙ	рік-ою	сирот-ою		рік-ами	сирот-ами
МІСЦЕВИЙ	(на) ріц-і	(на) сирот-і		(на) рік-ах	(на) сирот-ах
КЛИЧНИЙ	рік-о	сирот-о		рік-и	сирот-и

М'яка група

ВІДМІНОК	ОДНИНА			МНОЖИНА
НАЗИВНИЙ	земл-я	мрі-я	земл-і		мрі-ї
РОДОВИЙ	земл-і	мрі-ї	земель-		мрій-
ДАВАЛЬНИЙ	земл-і	мрі-ї	земл-ям		мрі-ям
ЗНАХІДНИЙ	земл-ю	мрі-ю	земл-і		мрі-ї
ОРУДНИЙ	земл-ею	мрі-єю	земл-ями		мрі-ями
МІСЦЕВИЙ	(на) земл-і	(у) мрі-ї	(на) земл-ях		(у) мрі-ях
КЛИЧНИЙ	земл-е	мрі-є	земл-і		мрі-ї

Мішана група

ВІДМІНОК	ОДНИНА	МНОЖИНА
НАЗИВНИЙ	веж-а	веж-і
РОДОВИЙ	веж-і	веж-
ДАВАЛЬНИЙ	веж-і	веж-ам
ЗНАХІДНИЙ	веж-у	веж-і
ОРУДНИЙ	веж-ею	веж-ами
МІСЦЕВИЙ	(на) веж-і	(на) веж-ах
КЛИЧНИЙ	веж-е	веж-і

Уваги до відмінкових форм першої відміни

Іменник пані з закінченням -і слід розглядати як запозичення з польської мови, що не відмінюється. Проте цей іменник відомий також у формі однини паня, що є впливом інших іменників на -я; у цій формі він відмінюється за зразком іменників першої відміни. У літературній мові цей іменник може мати подвійні форми. Зрідка цей іменник зустрічається також у формі панія.

У давальному та місцевому відмінках однини іменників твердої групи кінцеві приголосні основи [г], [к], [х] перед закінченням -і переходять у [з'], [ц'], [с'] : вага — ваз'і, рука — руц'і, свекруха — свекрус'і. 

Паралельне закінчення -ю у кличному відмінку однини мають іменники, що належать до м'якої групи і позначають пестливі назви: бабус-ю, мамун-ю, Вал-ю, Тон-ю, Тол-ю. Воно з'явилося за аналогією до іменників другої відміни.

Іменник жіночого роду першої відміни дівчина у множині має форму, спільну з формою множини іменника четвертої відміни середнього роду дівча, і відмінюється за зразком іменників четвертої відміни. 

Іменники людина, дитина, курка, гуска у множині втрачають суфікси (люди, діти, кури, гуси ) і відмінюються за зразком іменників pluralia tantum.

Особливості форм іменників родового відмінка множини.

Відбувається чергування останнього голосного основи [о] з [і] : особа — осіб, сирота — сиріт, нога — ніг.  Немає чергування найчастіше в односкладових іменниках, особливо у словах іншомовного походження (мод, норм, нот, доз), а з багатоскладових у тих, що характеризуються нерухомим наголосом (долонь, колод, розмов, нагород, установ). Окремі іменники можуть мати подвійні форми: лоз і ліз, нор і нір, коз і кіз, голов і голів, коров і корів, панчох і панчіх. 

У деяких іменниках кінцевий [е] закритого складу чергується з [і] : береза — беріз, череда — черід).

Якщо в кінці основи збігаються два приголосних звуки, то між ними з'являються голосні [о] або [е] (відбувається чергування [о],[е] з ).

Вставний [о] характерний для іменників з твердим кінцевим — переважно задньоязиковим — приголосним (думка — думок, жінка — жінок, казка — казок.

Вставний [е] характерний для іменнників з м'якими кінцевими приголосними (вишня — вишень, земля — земель) і для іменників з твердими сонорними (зрідка губними) приголосними основи (весна — весен, борозна — борозен, царівна — царівен).

Багато іменників, передусім іншомовного походження, не мають вставних звуків (у сполученнях сонорних , або щілинного і проривного приголосних): банд, барв, битв, бірж, бомб, букв, варт, веранд, верб, верст, вільх, жертв, карт, клятв, ламп, мавп, тайн, фарб, фірм, шахт.

Ряд іменників може мати паралельні форми зі вставним голосним і без нього: крихот (крихіт) і крихт, іскор і іскр, служеб і служб.

У родовому відмінку множини іменник сосна має форми сосон і сосен, іменник дошка - дощок. 

Нетипові закінчення :

-ей мають іменники стаття (статей), сім'я (сімей), миша (мишей), свиня (свиней);

-ів мають іменники тесля (теслів), сусіда (сусідів); староста (старостів і старост), баба (бабів і баб), губа (губів і губ), легеня (легенів і легень).

У знахідному відмінку множини

іменники, які позначають осіб, мають форму, спільну з родовим відмінком: бачу жінок, сестер, робітниць;

для назв неживих предметів використовуються переважно форми називного відмінка: беру книжки, статті, груші;

для назв деяких свійських тварин, комах у знахідному відмінку множини вживаються обидві форми родового і називного відмінків: пасу свиней і cвині, овець і вівці, корів і корови, кіз і кози, гусей і гуси; маю бджіл і бджоли.

В орудному відмінку множини деякі іменники під впливом іменників третьої відміни мають паралельне закінчення -ми: свинями і свиньми, сльозами і слізьми.

  31.Поділ прикметників на групи (тверда мяка)

В українській мові розрізняють дві групи прикметників: тверду і м'яку.

До твердої групи належать:

- прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний. У називному відмінку однини вони мають закінчення -ий, -а, -е: білій, біла, біче: гарний, гарна, гарне; каштановий, каштанова, каштанове; весняний, весняна, весняне; солов "ший, солов 'їна, солов Уне; казковий, казкова, казкове;

- усі короткі форми прикметників з твердим приголосним у кінці основи: зелен, срібен, жив, здоров, ясен;

- присвійні прикметники з суфіксами -ів (їв), -ин (-їй): батьків, братів, сестрин; Олексіїв, Маріїн, Гіннин, Оксанин.

До м'якої групи належать:

- прикметники, основа яких закінчується на м'який приголосний. У називному відмінку однини вони мають закінчення -ій, -я, -є: синій, синя, синє; осінній, осіння, осіннє; братній, братня, братнє; ранній, рання, раннє; вечірній, вечірня, вечірнє; житній, житня, житнє; дружній, дружня, дружнє*;

- прикметники, основа яких закінчується на -н- з попереднім приголосним: безодній, будній, крайній, давній, достатній, городній, всесвітній, древній, кутній, літній, могутній, майбутній, незабутній, нижній, обідній, присутній, ранній, передній, сусідній, хатній, художній, мужній;

o прикметники на -шн- (-ій), -жн(-ій), утворені від прислівників: домашній, тутешній, вранішній, вчорашній, ближній, справжній, подорожній, повздовжній.

Однина		М н ож и н а
Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній рід	Для всіх родів
Н. красивий	красива	красиве	красиві
Р. красивого	красивої	красивого	красивих
Д. красивому	красивій	красивому	красивим
3. красивий.	красиву	красиве	красиві,
красивого			красивих
О. красивим	красивою	красивим	красивими
М. (на) красивому.	красивій	красивому,	красивих
красивім		красивім

М'ЯКА ГРУПА

	О д н и н а		Множина
Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній рід	Для всіх родів
Н. осінній	осіння	осіннє	осінні
Р, осіннього	осінньої	осіннього	осінніх
Д. осінньому	осінній	осінньому	ОСІНИШ
3. Н.абоР.	осінню	осіннє	Н. або Р.
О. ОСІНИШ	осінньою	осіннім	осінніми
М. (на) осінньому.	осінній	осінньому,	осінніх
осіннім		осіннім

32. Відмінювання складних числівників.

Відмінювання кількісних числівників

Числівник один, одно (одне), одна відмінюється так:

	Чол. і середн. рід	Жін. Рід	Множина
Н.	один, одне (одно)	Одна	одні
Р.	одного	однієї (одної)	одних
Д.	одному	Одній	одним
Зн.	одне (одно)	Одну	= Н. або Р.
Ор.	одним	однією (одною)	одними
М.	...одному (однім)	...одній	...одних

2. Інші кількісні числівники відмінюються в такий спосіб:

Н.	два, дві	Три	чотири
Р.	двох	Трьох	чотирьох
Д.	двом	Трьом	чотирьом
Зн.	= Н. або P.	= Н. або P.	= Н.абоР
Ор.	двома	Трьома	чотирма
М.	...двох	...трьох	...чотирьох

Н.	п'ять	шість
Р.	п'яти, п'ятьох	шести, шістьох
Д.	п'яти, п'ятьом	шести, шістьом
Зн.	п'ять або п'ятьох	шість або шістьох
Ор.	п'ятьма, п'ятьома	шістьма, шістьома
М.	...п'яти, п'ятьом	...шести, шістьох

Н.	Сім	вісім
Р.	семи, сімох	восьми, вісьмох
Д.	семи, сімом	восьми, вісьмом
Зн.	сім або сімох	вісім або вісьмох
Ор.	сьома, сімома	вісьма, вісьмома
М.	...семи, сімох	...восьми, вісьмох

3. Як п'ять або шість відмінюються числівники дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев'ятнадцять, двадцять, тридцять.

4. Складні числівники п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:

Н.	п'ятдесят
Р.	п'ятдесяти, п'ятдесятьох
Д.	п'ятдесяти, п'ятдесятьом
Зн.	п'ятдесят або п'ятдесятьох
Ор.	п'ятдесятьма, п'ятдесятьома
М.	...п'ятдесяти, п'ятдесятьох

5. Складні числівники двісті, триста, чотириста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот відмінюються за такими зразками:

Н.	Двісті	п'ятсот
Р.	Двохсот	п'ятисот
Д.	Двомстам	п'ятистам
Зн.	Двісті	п'ятсот
Ор.	Двомастами	п'ятьмастами, п'ятьомастами
М.	...двохстах	...п'ятистах

6. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: з чотирьохсот сімдесяти восьми тисяч шестисот п'ятдесяти дев'яти (карбованців).

7. Числівники сорок, дев'яносто, сто в родовому, давальному, орудному й місцевому відмінках уживаються з закінченням -а: сорока, дев'яноста, ста.

8. Збірні числівники двоє, обоє, троє в непрямих відмінках мають форми від два, оба (давня форма), три: двох, двом..., обох, обом..., трьох, трьом....

9. Збірний числівник обидва (обидві) має в непрямих відмінках такі форми: обох, обом, обома, на обох.

10. Збірні числівники четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, одинадцятеро в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: чотирьох, чотирьом, п'ятьох, п'ятьом, шістьох, шістьом.

11. Числові назви тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники.

12. Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються як числівник п'ять: кільканадцяти й кільканадцятьох, кількадесятьма й кількадесятьома.

33.Відмінювання іменників ж.р-це ІІІ відміна

III відміна

Однина
Н.	гордість	Сіль	ніч
Р.	гордост-і	сол-і	ноч-і
Д.	гордост-і	сол-і	ноч-і
Зн.	гордість	Сіль	ніч
Ор.	гордіст-ю	сілл-ю	нічч-ю
М.	...гордост-і	...сол-і	...ноч-і
Кл.	гордост-е	сол-е	ноч-е
Множина
Н.	гордост-і	сол-і	ноч-і
Р.	гордост-ей	сол-ей	ноч-ей
Д.	гордост-ям	сол-ям	ноч-ам
Зн.	гордост-і	сол-і	ноч-і
Ор.	гордост-ями	сол-ями	ноч-ами
М.	...гордост-ях	...сол-ях	...ноч-ах
Кл.	гордост-і	сол-і	ноч-і

В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:

а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -юцей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінню, віссю, волосінню, в'яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю;

б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф'ю,вістю, жовчю, кіновар'ю, кров'ю,любов'ю, матір'ю, нехворощю, Об'ю, радістю, якістю.

У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: вісте, любове, радосте, смерте.

34. Значення і граматичні ознаки числівників

Числівник — частина мови, яка означає число, кількість або порядковий номер при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? Числівники за значенням і граматичними ознаками поділяються на кількісні і порядкові.

К і л ь к і с н і числівники означають число або кількість (певну або абстрактно-математичну) предметів і відповідають на питання с к і л ь к и?: один, чотири, двадцять вісім, чотириста, троє, півтора.

Кількісні числівники поділяються на чотири групи:

- власне кількісні: чотири комбайни, три дороги, мільярд зірок;

- неозначено-кількісні: багато, небагато, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят;

- збірні: двоє, десятеро, тридцятеро, обидва, обидві, обоє;

- дробові: дві третіх, сім восьмих, нуль цілих і три десятих, півтора.

П о р я д к о в і числівники означають порядок при лічбі однорідних предметів і відповідають на питання к о т р и й?: перший, другий, десятий, двадцять сьомий, сотий.

За будовою числівники поділяються на три групи: прості, складні і складені.

П р о с т і — ті, що мають один корінь: один, два, шість, сто, тисяча.

С к л а д н і — ті, що складаються з двох основ, об’єднаних в одне слово:дванадцять, двадцять, двісті, п’ятисотий.

С к л а д е н і — ті, що утворені з двох або більше простих чи складних числівників, окремо взятих: двадцять чотири, п’ятдесят вісім, п’ятсот дев’яносто вісім, шістсот сорок восьмий.

При творенні складних слів вживаються числівникові основи двох-, трьох-, чотирьох-, якщо друга частина слова починається з голосного, і числівникові основи дво-, три-, чотири-, якщо друге слово починається з приголосного: трьохетапний — триповерховий, двохатомний — двобічний.

Складні кількісні і порядкові числівники пишуться разом у будь-якому відмінку:шістсот, шестисот, шестистам, шестисотий.

Складені числівники пишуться окремо: дві тисячі п’ятсот тридцять два, дві тисячі п’ятий.

Збірні числівники

Збірні числівники творяться від основ кількісних числівників: два, дві — двоє, три — троє, чотири — четверо, п’ять — п’ятеро, шість — шестеро, сім — семеро, вісім — восьмеро, дев’ять — дев’ятеро, десять — десятеро.

Дробові числівникии

Дробові числівники відмінюються, як звичайні числівники: в чисельнику — кількісні, а в знаменнику — порядкові: три сьомих поділити на одну шосту.

Чисельник відмінюється, як відповідний кількісний числівник, а знаменник — як порядковий: одна четверта, однієї четвертої, одній четвертій, одну четверту, однією четвертою, на одній четвертій.

Дробові числівники можуть поєднуватися з іменниками, які не підлягають лічбі (назви рідини, маси тощо). Залежний від дробового числівника іменник ставиться у родовому відмінку однини або множини; цей іменник при відмінюванні словосполучення не змінюється; опускається слово частина: одна друга (частина) завдання; дві треті (частини) аудиторії; дві цілих і сім восьмих.

Порядкові числівники

Порядкові числівники утворюються без суфіксів від основ відповідних кількісних числівників за допомогою прикметникового закінчення -ий, -а, -е. Тільки порядкові числівники перший, -а, -е і другий, -а, -е мають інші основи, ніж відповідні їм кількісні числівники один, два.

Порядкові числівники від п’ятого по дев’яностий (за винятком числівника сороковий) утворюються від основ відповідних кількісних числівників через додавання прикметникового закінчення -ий, -а, -е.

Порядкові числівники, як і прикметники, пов’язуються з означальними іменниками і завжди узгоджуються з ними в роді, числі й відмінку.

Відмінюються порядкові числівники, як прикметники твердої групи, крім порядкового числівника третій, -я, -є, який відмінюється, як прикметник м’якої групи.

Зверніть увагу! Р а з о м пишуться порядкові числівники, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний: п’ятисотий, двадцятип’ятитисячний, стотридцятимільярдний.

Ч е р е з  д е ф і с пишуться: порядкові числівники, написані цифрами і буквами:10-й, 20-го, 50-десятий.

О к р е м о пишеться кожне слово у складених числівниках: двадцять другий, сто тридцять сім, триста дев’яносто сьомий.

35.Найвищий ступінь прикметника

 Найвищий ступінь порівняння прикметників. Найвищий ступінь порівняння прикметників утворюємо додаванням: а) префікса най- до форми вищого ступеня: найбі́льший, найкра́ща, найме́нше; б) слів найбі́льш, найме́нш до звичайної форми якісного прикметника: найбі́льш зручни́й, найбі́льш стійка, найме́нш приє́мне. Для посилення ознаки при формах найвищого ступеня порівняння прикметників вживаємо частки що і як; пишемо їх з прикметниками разом: щонайсильні́ший, якнайбі́льший, якнайшви́дший.

36. .Відмінювання іменників третьої відміни

Іменники ІП відміни на групи не переділяються, але їх відмінювання має свої особливості:

o у родовому, давальному, місцевому однини та називному і знахідному множини іменники мають однакове закінчення -і (відмінкова форма у кожному конкретному випадку визначається синтаксично): не було розкоші (родовий однини); жити у розкоші (місцевий однини);

o в орудному відмінку однини перед закінченням -у (-ю) подовжується кінцевий приголосний основи, якщо у початковій формі слова він стоїть після голосного: ніччю, сіллю, подорожжю, тінню. Якщо у початковій формі іменника в кінці основи наявні два приголосні звуки, то подовження не відбувається: радістю, рішучістю, приязню. Після літер б, п, в, м, ф, р перед закінченням -ю ставиться апостроф: кров'ю, любов'ю, матір'ю;

o кличний відмінок в однині має закінчення -е:радосте, любове. Кличний відмінок іменника мати омонімічний із називним: Рідна

мати моя, ти ночей недоспала (А. Малишко). Слухайте, матері!

Зразки відмінювання іменників третьої відміни

відмінки	Однина		Множина
Н.	доповідь-0	мати	доповід-і	матер-і
р.	доповід-і	матер-і	доповід-ей	матер-ів
д.	доповід-і	матер-і	доповід-ям	матер-ям
3.	доповідь-0	матір-0	доповід-і	матер-ів
о.	доповідд-ю	матір '-ю	доповід-ями	матер-ями
м.	(на) доповід-і	(на) матер-і	(на) доповід-ях	(на) матер-ях
Кл.	доповід-е	мати	доповід-і	матер-і

37.Перехід прикметників з одного розряду в інший

Якісно-відносні. Якісні прикметни­ки можуть переходити у відносні, як­що втрачають свої характерні особли­вості й починають позначати постійнувластивість предмета. Такий перехід відбувається лише у термінологічних і фразеологічних словосполученнях: важка промисловість, легка атле­тика, кислі ґрунти, жовта раса, сліпий політ. Відносно-якісні.

Відносні прикмет­ники можуть переходити в якісні, якщо втрачають ознаку, що вира­жається опосередковано, і набувають ознаки, яку можна сприймати безпо­ середньо. ПОРІВНЯЙТЕ! Відносні Якісні сталева пруж ина сталева (міцна) воля золотий перстень золоті (умілі) руки вишневий сік вишнева (колір) сукня малинове варення малиновий (колір) стяг До відносно-якісних належать прик­метники й у таких словосполученнях: кам ’яне серце, шовкова трава, зо­лота осінь, лимонний колір. Деякі відносно-якісні прикметни­ки набувають ознак якісних: твор­чий, діловий можуть утворювати сту­пені порівняння: більш творчий, найбільш творчий менш діловий, найменш діловий. Присвійно-відносні.

Якщо прикмет­ник виражає не належність предмета людині чи тварині, а позначає загальну родову віднесеність, то він належить дорозряду присвійно-відносних: ПОРІВНЯЙТЕ! Присвійні Відносні вовчий хвіст вовча ш уба (з вовчого хутра) журавлине крило ж уравлиний ключ р и б ’яча луска р и б ’ячий ж и р зміїне ж ал о зм іїна от рут а орлине пір’я орлине гніздо Від назв людей присвійно-відносні прикметники творяться за допомо­гою суфікса -ськ ( ий): учительська нарада, батьківські збори, материнська земля. УВАГА! До присвійних прикметників ставимо питання чий?, а присвійно-відносні відповідають на пи­тання який? дівочі уст а (чиї?) дівочий т анок (який?) дідова порада (чия?) дідівські м ет оди (які?) Присвійно-якісні. Присвійні прик­метники поступово можуть набувати значення якісних: вовчий апетит, собачий холод, з яча душа, ведмежа послуга, левов частина, козяча борідка. З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологіних сполученнях: Граматика: морфологія, синтаксис лебедина пісня, Охрімова свита,

38.Відмінювання прикметників

Прикметники мають форми роду (чоловічий - ч.р., жіночий - ж.р., середній - с.р.) й числа (однина -одн., множина - мн.) та змінюються за відмінками.

Відмінки	Ч.р.	С.р.	Ж.р.	Мн.	Ч.р.	С.р.		Ж.р.		Мн.
Н.	який?	яке?	яка?	які?	чий?	чиє?		чия?		чиї?
Р.	якого?		якої?	яких?	чийого?		чиєї?		чиїх?
Д.	якому?		якій?	яким?	Чийому (чиєму)?		чиїй?		чиїм?
З.	як у Н або Р.		яку?	як у Н або Р.	як у Н або Р.		чию?		як у Н або Р.
О.	яким?		якою?	якими?	чиїм?		чиєю?		чиїми?
М.	(на,у) якому (якім)?		(на,у) якій?	(на,у) яких?	(на,у) чийому (чиїм, чиєму)?		(на,у) чиїй?		(на,у) чиїх?

 

За характером закінчень прикметники поділяються на тверду та м`яку групи.

Відмінкові закінчення прикметників

	Однина				Множина
	Тверда група		М`яка группа		Прикметники на -лиций		Тверда група і на-лиций	М`яка група
	ч. і с. р.	ж. р.	ч. і с. р.	ж. р.	ч. і с. р.	ж. р.
Н.	-ий, -е	-а	-ій (-їй), -є	-я	-ий, -е	-я	-і	-і(-ї)
Р.	-ого	-ої	-ь-ого	-ь-ої	-ь-ого	-ь-ої	-их	-іх (-їх)
Д.	-ому	-ій	-ь-ому	-ій	-ь-ому	-ій	-им	-ім (-їм)
З.	як у Н. або Р.	-у	як у Н. або Р.	-ю	як у Н. або Р.	-ю	як у Н. або Р.	як у Н. або Р.
О.	-им	-ою	-ім,їм	-ь-ою	-им	-ь-ою	-ими	-іми (-їми)
М.	(на) -ому (-ім)	(на) -ій	(на) -ь-ому (-ім)	(на) -ій	(на) -ь-ому	(на) -ій	(на) -их	(на) -іх (-їх)

 

Для ділового стилю нормативним є закінчення -ому в М. в. однини для прикметників у формі чоловічого та середнього роду: на білому..., у державному..., в ефективному...

 

В основі поділу прикметників на розряди покладено принцип постійної (відносної) ознаки. Відносна (змінна) ознака може бути виражена більшою або меншою мірою, постійна не має такої властивості.

39.Двослівні форми звертання

40.Повні короткі форми прикметників

За наявністю закінчень прикметники поділяються на повні й короткі.

Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови.

У народній творчості та в поезії вживаються також нестяг­нені повні прикметники: вірная (замість: вірна), вечірнюю (за­мість: вечірню), синєє (замість: синє), молодії (замість: молоді). Наприклад: Любив козак три дівчиноньки: чорнявую та біля­вую, третю руду та поганую. Нічка розсипала зіроньки яснії (Нар. творчість). Слово, чому ти не твердая криця? (Леся Українка).

Нестягнені повні форми трапляються також у прислів'ях: Хата чужая як свекруха лихая. Ні гульня, ні робота, коли рванії чоботи. На сухеє дерево і вогонь пада.

Прикметники, у яких немає закінчення, називаються ко­роткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) від­мінку однини чоловічого роду: славен, молод, повен.

У сучасній українській мові без певного стилістичного за­барвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі прикметники (паралельно з повними формами): варт, винен, годен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад.

Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн. Форми на зразок «Івановий» не є нормативними.

Паралельно вживаються форми маків і маковий цвіт', але тільки королевий цвіт.

Інші короткі прикметники вживаються лише в народній творчості та в поезії: Ой зійди, зійди, ясен місяцю (Нар. твор­чість). Шумить в кімнаті зелен гай (О. Ющенко).

40.Повні і короткі форми прикметників.

Деякі якісні прикметники чоловічого роду в називному і знахідному відмінках можуть мати, крім повної (повний, зелений), ще й коротку форму (зелен сад, повен води). Коротку форму мають і присвійні прикметники (братів). Ознака коротких прикметників — нульове закінчення.

Прикметники жіночого і середнього роду та множини в називному і знахідному відмінках мають, крім звичайної стягненої (весняна, весняну, весняні), нестягнену форму (весняная, весняную, веснянії).

Короткі та нестягнені форми прикметників вживаються здебільшого в поетичному стилі мовлення:

Де поділися ви, голоснії слова? (Леся Українка). Повен щирої радості, глянув Захід на Схід (Франко).

Ø Повну і коротку форму мають якісні прикметники (милий-мил,свіжий-свіж) Ø Коротка форма відносних прикметників використовується як засіб виразності Ø Тільки повні форми вживаються у функції визначення Ø Короткі форми мають переважно книжкову стилістичне забарвлення, повні - нейтральну або розмовну Ø Повні прикметники іноді позначають постійна ознака предмета, а короткі - тимчасовий наприклад: спідниця коротка (не взагалі, для кого-то), двері низькі (не взагалі, а для того, щоб пронести в неї шафу). Ø Повні прикметники можуть мати термінологічне значення, а короткі - ні Ø Коротка форма утворюється від основ повних прикметників шляхом додавання родових закінчень в однині і спільного для всіх родів закінчення множини. Ø Історично первинною є коротка форма. Ø Відносні прикметники в літературній мові не бувають короткими Ø Короткі прикметники мають три типи наголосу. (Нерухоме наголос на основі . Наголос на закінчення .Рухоме наголос, що переходить з основи на закінчення у формі жіночого роду.)

41.Відмінювання прикметників

Прикметники змінюються за родами, числами і відмінками. Форма прикметника визначається тим іменником, від якого він залежить у словосполученні чи реченні. Порівняй: весняний лан, весняна нива, весняне поле; весняним полем, весняних полів і т. д.

Утворення форми прикметника залежить і від того, до якої групи він належить — твердої чи м'якої.

Розрізняють групи за кінцевим приголосним основи.

Якщо в кінці основи твердий приголосний, прикметник належить до твердої групи: високий, довгий, дерев'яний, ведмежий.

М'який приголосний в кінці основи визначає належність прикметника до м'якої групи: ранній, синій, домашній, безкра[йі]й,

Належність до тієї чи іншої групи визначає вимову і написання всіх прикметникових форм.

Група	Відмі- нок	Однина				Множина
		чоловічий рід	жіночий рід	середній рід
Тверда	Н.	-ий	-а	-е	-і
	Р.	-ого	-ої	-ого	-их
	Д.	-ому	-ій	-ому	-им
	З.	Н. або Р.	-у	-е	Н. або Р.
	О.	-им	ою	-им	Ими
	М.	-ому(-ім)	ій	-ому(-ім)	-их
М’яка	Н.	-ій(-їй)	-я-	-є-	-і(-ї)
	Р.	-ь (-ого)	-(ь)ої	-(ь)ого	-іх(-їх)
	Д.	-ь (ому)	-ій(-їй)	-(ь)ому	-ім(-їм)
	3.	Н. або Р.	-ю-	-є	Н. або Р.
	0.	ім (-їм)	-(ь)ою	-ім(-їм)	-іми(-їми)
	М.	-ь(-ому), -ім (-їм)	-ій(-їй)	-ь(-ому), ім (-їм)	-іх(-їх)

 Форма знахідного відмінка залежить від того, що означає той іменник, з яким пов'язаний прикметник, — назву істоти (тоді — як у Р. в.) чи неістоти (тоді — як у Н. в.). Порівняй: помітив гарного хлопчика; зустрів давнього друга — купив гарний зошит, згадав давній випадок.

 Вибір однієї з можливих форм місцевого відмінка прикметника чоловічого і середнього роду залежить від того, з якого звука — голосного чи приголосного — починається наступне слово у словосполученні або реченні. Порівняй: у далекому плаванні — у далекім океані. Це один зі способів уникнути немилозвучних збігів голосних або приголосних звуків.

 Зверніть увагу на закінчення Д. і М. відмінків у прикметниках жіночого роду: тільки -ій. Форма без кінцевого -й є помилковою

42.Відмінювання іменників другої відміни у множині

До II відміни належать: а) іменники чоловічого роду з нульовим закінченням: (день, обрій, дім) та із закінченням -о (батько, Петро); б) іменники середнього роду з закінченням -о, -е (озеро, небо, море, поле) та -а (орф. -я) (щастя, життя, міжгір 'я), крім тих, які під час відмінювання набувають суфіксів -am-, -ят-, -ен-(теляти, курчати, імені).

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

дядьк-и дядьк-ів дядьк-ам дядьк-ів дядьк-ами (на) дядьк-ах дядьк-и

шофер-и шофер-ів шофер-ам шофер-ів шофіер-ами (на) шофер-ах шофер-и

Тверда група

М’яка група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

ковал-і ковал-ів ковал-ям ковал-ів ковал-ями (на) кова-ях ковал-і

пол-я пол-ів пол-ям пол-я пол-ями (на) пол-ях пол-я

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

горищ-а горищ горищ-ам горищ-а горищ-ами (на) горищ-ах горищ-а

різьбяр-і різьбяр-ів різьбяр-ам різьбяр-ів різьбяр-ами (на) різьбяр-ах різьбяр-і

Мішана група

Мішана група

Тверда група Іменники ч.р. з основою на твердий приголосний (крім шиплячих): віз, чуб; Іменники ч.р. з основою на –р, -ер, -ір, -ор, -ур (-юр): майстер, сувенір, професор, гіпюр; Іменники ч.р. з постійно наголошеним –ар, (-яр), -ир: футляр, бригадир; Іменники ч.р. і с.р. на –о: батько, весло, Петро. М`яка група Іменники ч.р. з основою на м`який приголосний: день, олівець; Іменники ч.р. з основою на –ар, -ир, якщо ці суфікси завжди ненаголошені, або при відмінюванні наголос переходить на закінчення: лікар, кобзар-кобзаря; Іменники с.р. на –е, -я без суфіксів –ат, -ят, -ен при відмінюванні: море, знання. Мішана Іменники ч.р. з кінцевим шиплячим основи: дощ, ніж, слухач, товариш; Іменники ч.р (назви людей за родом їхньої діяльності) з основою на –яр і наголосом на закінченні при відмінюванні: пісняр-пісняра; Іменники с.р. на –е після шиплячих: плече, явище.

43.Якісні прикметники від яких не твориться ступені порівняння

Якісні прикметники під час зіставлення предметів можуть указувати на неоднакову міру тієї самої ознаки: досконалий, досконаліший, найдосконаліший; розвинений, більш розвинений (розвиненіший), найбільш розвинений (найрозвиненіший). Через те вони, крім звичайної форми, мають ще два ступені порівнян­ня: виший і найвищий.

Вищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є більше певної якості, ніж в іншому: Дніпро довший від Бугу. Свинець важчий за олово. Чавун легший, ніж сталь.

Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти: Воля дорожча за життя. Морська миля майже вдвічі довша від кілометра. Алюміній більш поширений у природі, ніж залізо. Речення на зразок «Хрін редьки не солодший» неправильно побудоване. Треба: Хрін від редьки (за редьку) не солодший. Найвищий ступінь порівняння означає, шо в одному пред­меті є найбільше певної якості: Київ — найдавніше місто в Україні й одне з найдавніших у світі. Україна — найбільша за площею європейська країна. Говерла — найвища гора в Україні.

Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівнян­ня, бо вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий (дуже мудрий), завеликий (надто великий), старезний (надзви­чайно старий), страшенний (незмірно страшний), нескінченний (якому немає кінця), холоднуватий (трохи холодний), тихе­сенький (дуже тихий).

Не утворюються ступені порівняння і від тих якісних при­кметників, які називають безвимірну ознаку (босий, сліпий, гнідий, чалий, фіолетовий), а також від складних прикметників (світло-зелений, кисло-солодкий, чорноволосий) тощо.

Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста, синтетична (передається одним словом), і складена, аналітич­на (передається двома словами). Українська мова надає пере­вагу простій формі.

Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -іш- основа прикметника залишається без зміни: тугий — тугіший, різкий — різкіший, сухий — сухіший, стрункий — стрункіший.

Без порівняння велика міра якості передається:

а) префіксами пре-, над, все-, за-, ультра-, архі-: предобрий, надчутливий, всеосяжний, завеликий, ультрамодний, архіважливий;

б) часткою -чи- : чималенький;

в) суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн-), -енн-, -езн-: значущий, нездоланний, незрівнянний;

г) за допомогою прислівників дуже, украй, особливо, надзвичайно, занадто: дуже вигідний, украй необхідний, особливо корисний, надзвичайно популярний.

Ступені порівняння можуть мати тільки якісні прикметники, але і серед них є виключення:

- не творять ступеневих форм якісні прикметники, в яких інтенсивність вияву ознаки має словотворче вираження за допомогою суфіксів або префіксів, наприклад: здоровенний, маленький, предобрий, ультрамодний;

- прикметники, які виражають семантично ознаку абсолютного порогу інтенсивності, наприклад: сліпий, німий, мертвий;

- якісні прикметники, що позначають ознаки предметів на основі кольорової схожості до інших предметів, наприклад: кремовий, шоколадний, лимонний, так само назви мастей : буланий, карий, вороний;

- прикметники, які переходять у розряд якісних: батьківський, ворожий.

44.Розряди числівників за значення та будовою

РОЗРЯДИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні (відповідають на питання скільки?) і порядкові (відповідають на питання котрий?).

Кількісні числівники змінюються тільки за відмінками (за винятком числівників один,який має форми родів — одна, одне і числа множини — одні, та два, який має форму жіночого роду дві).

Порядкові числівники змінюються за родами (третій, третя, третє), числами (треті) і відмінками (третя, третьої, третій і т. д.).

Кількісні числівники, які означають число, бувають підметами і додатками:

Від дев’яноста треба відняти шістдесят (від чого? відняти що?). Сімнадцять не ділиться на три (що? не ділиться на що? ).

Кількісні числівники, які означають кількість предметів, входять до членів речення (переважно підмета і додатка) у сполученні з іменниками:

Там три верби схилилися, мов журяться вони (Глібов). Гетьман подарував (що?) триста талярів на січову церкву (А. Кащенко). Рідкісні рослини охороняються (де?) У трьох заповідниках.

Порядкові числівники виступають тими членами речення, що і прикметники, — означенням, іменною частиною присудка, зрідка — підметом чи додатком:

Третя спроба виявилася вдалою.  (означення) На фініші наш спринтер був другим. (частина складеного присудка). П'ятий показав високий результат. (підмет) Приз дістався чотирнадцятому. (додаток).

РОЗРЯДИ КІЛЬКІСНИХ ЧИСЛІВНИКІВ

До кількісних числівників входять ті, що називають:

• цілі числа: чотири, сорок, сто двадцять п'ять;

• дробові числа (частини від цілого): три п'ятих, сім цілих і, п'ятнадцять сотих;

• збірні числа (кілька предметів як сукупність): двоє, троє, шестеро, двадцятеро.

Примітки

• Збірні числівники утворюються від числівників від 2 до 20 та числівника 30.

• До збірних належать і числівники обидві, обидва, обоє.

• Збірні числівники вживаються лише з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот (троє ягнят, п'ятеро учнів), та з іменниками, що вживаються лише в множині (двоє воріт, п'ятеро дітей).

З іменниками жіночого роду вживається лише числівник обидві: обидві спортсменки.

ГРУПИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА БУДОВОЮ

Числівники поділяються на прості і складені.

Прості числівники становлять одне слово: десять, сімнадцять, шістдесятий, сто. Складені складаються з кількох слів: п'ятдесят два, сто двадцять третій, тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ятий.

45.Морфологічні особливості лексико граматичних розрядів іменників

За семантичними ознаками і морфологічною характеристикою іменники поділяються на такі лексико-граматичні розряди:

* конкретні й абстрактні іменники;

* іменники - назви істот і неістот;

* власні й загальні іменники;

* збірні іменники;

* матеріально-речовинні іменники.

Конкретні й абстрактні іменники

Іменники з конкретним значенням називають предмети, явища, що пізнаються (сприймаються) безпосередньо органами чуттів, наприклад: стіл, дерево, дощ, дівчина, день, ліс. До цієї групи належать іменники, що є назвами:

а) одиничних предметів - назви людей, тварин, рослин, предметів неорганічного світу (хлопець, заєць, квасоля, килим, річка);

б) речовин, маси, матеріалу (молоко, повітря, полотно, деревина);

в) простору чи часу (берег, слуга, степ, місяць, урок, година);

г) власних назв (Петро, "Дніпро" (часопис), "Сонечко" (дитсадок), Київ).

Іменники з конкретним значенням мають такі спільні ознаки:

- вони утворюють співвідносні форми однини/множини (брат -брати, тиждень - тижні, будинок - будинки);

- вільно сполучаються з власне кількісними числівниками (п 'ять місяців, три площі, шестеро учнів).

Іменники з абстрактним значенням називають не власне предмети, а абстраговані, узагальнені властивості, дії, ознаки, процеси поза зв'язком з їхніми носіями чи виконавцями (просьба, прикрість, натхнення, кілограм, метр). Найчастіше це іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення і сприймаються уявою.

До абстрактних належать іменники на позначення:

а) якостей і властивостей (щирість, чорнота, ясність, патріотизм);

б) психічних і фізичних станів (сон, тиша, страх, любов, непритомність);

в) дій і процесів (біг, хід, горіння, приїзд, перемовини);

г) понять етикету (вітання, прощання);

г) наукових понять (діалектика, функція, модальність, сюжет);

Іменники з абстрактним значенням мають такі власне граматичні показники:

o відсутність співвідносних форм числа (більшість їх уживається тільки в однині: терпеливість, щастя, бадьорість, а частина-тільки у множині: канікули, кошти, радощі);

o несполучуваність з власне кількісними числівниками (лише деякі з них вживаються з неозначено-кількісними числівниками: багато радості, мало витрат.

Переважна більшість іменників з абстрактним значенням - це слова з похідними основами прикметникового або дієслівного походження із суфіксами: -ість (прикрість, свідомість); -енн- (натхнення, значення, захоплення);-інн- (видіння, стремління); -анн- (дерзання, бажання, думання); -ств-, -зтв-,-цтв- (сирітство, боягузтво, пророцтво); -б- (просьба, боротьба); -изм, -ізм (-їзм) (романтизм, анахронізм, архаїзм).

Меншу із кількісного погляду групу становлять іменники з непохідними основами (сила, воля, горе, розум, побут, дух).

Чіткої межі між іменниками з конкретним та абстрактним значенням немає: іменники з конкретним значенням можуть набувати абстрактного значення, іменники з абстрактним значенням переходять у розряд іменників з конкретним значенням, наприклад: іменник берег у сполученні берег річки має конкретне значення, а в сполученні берег самоти - абстрактне.

Іменники - назви істот і неістот

Категорія істот і неістот охоплює іменники з конкретним значенням. За семантичними ознаками до категорії істот належать іменники, які означають:

а) назви людей за різними ознаками, їхні імена, прізвища, псевдоніми (активіст, учитель, секретар, лісник, красень, Олена Пчілка, Варвара, Петро);

б) назви птахів, тварин, риб, комах (вовк, корова, ворона, щука, короп, комар, метелик);

в) назви міфічних істот (Мавка, Бог, Господь, Венера);

г) імена, прізвища героїв казок, байок (Снігуронька, Колобок); ґ) назви померлих (мрець, небіжчик, покійник);

д) назви іграшкових виробів, що наділяються властивостями людей (лялька, манекен);

е) загальні назви, що вживаються на позначення людей (зірки кіно).

Інші іменники належать до категорії неістот - це назви:

а) речей, рослин (дерево, мальва, пальто);

б) сукупності осіб (гурт, загін, натовп);

в) частин організму людини й тварини (рука, нога, дзьоб, легені);

г) страв (локшина, борщ, краби);

г) мікроорганізмів (бактерія, мікроб).

Отже, поняття істот/неістот не цілком збігається з уявленнями про живе/неживе в природі.

Назви істот і неістот послідовно розрізняються граматично - у знахідному відмінку множини. Назвам істот всіх родів властивий збіг форм знахідного й родового відмінків: бачу синів - немає синів, побачив сиріт, подруг - немає сиріт, подруг, а назвам неістот - форм знахідного і називного: розпалити вогонь - видніється вогонь, бачу лампи - світяться лампи, згадую море - згадується море.

Примітка: Деякі іменники - назви Істот у знахідному відмінку мають паралельні форми - подібну до родового і називного відмінків (пасти корів (корови), телят (телята); назви неістот теж можуть вживатися в обох формах (одягти плащ (плаща), взяв ніж (ножа).

46.Відмінювання простих числівників

За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені:

Прості числівники мають один корінь.( нуль, вісім, один, шість, дев’ять)

Числівник один відмінюється подібно до прикметників твердої групи. Особливості:

• жіночий рід. у Р. в. має дві форми: одної та однієї, в Ор. в. — одною та однією;

• середній рід у Н. та Зн. відмінках має дві форми: одно та одне.

Числівник два має дві форми: два -'- для чоловічого і середнього роду (два олівці, два озера) та дві — для жіночого роду (дві дівчини). Форма дві вживається лише в Н. та Зн. відмінках. У всіх інших відмінках форми для всіх родів однакові:

Р.        двох Д.        двом Ор.      двома М.       (на) двох

Подібно відмінюються і числівники три та чотири, тільки перед закінченнями пишеться м'який знак:

Р.       трьох, чотирьох Д.       трьом, чотирьом Ор.     трьома, чотирьома (чотирма) М.      (на) трьох, чотирьох

По-іншому відмінюються числівники від 5 до 80:

Н.       п'ять Р.       п'яти, п'ятьох Д.      п'яти, п'ятьом Зн.     п'ять, п'ятьох Ор.   п'ятьма, п'ятьома М.      (на) п'яти, п'ятьох

47.Перехід прикметника з одного розряду в інший

Відповідно до значення прикметники поділяють на три розряди-якісні,відносні, присвійні.

 Якісні прикметники виражають безпосередню ознаку предмета, пов'язану зназиванням кольору, розміру, форми, смаку, зовнішніх чи внутрішніхвластивостей предмета, напр.:синій, малий, солодкий, лисий, спокійний.

Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а завідношенням до: а) предмета, напр.: річний звіт, валютний рахунок, процентніставки; б) дії, процесу, стану, напр.: коливний курс, платіжний баланс; в) місця,часу, напр.: внутрішній ринок, тимчасові коливання; г) кількості,напр. подвійний курс.

Присвійні прикметники виражають ознаку предмета за належністю йоголюдині або тварині.

 Отже, відповідно твірною базою можуть бути лише назви істот, від основ якихутворюються присвійні прикметники за допомогою суфіксівів ( їв),-ин ( -їн), рідко-ач- (- яч-)або нульового, напр.:Микола —> Миколин, Петро — > Петрів, Андрій —> Андріїв, Оксана —> Оксанин, Марія —> Маріїн, зозуля — >зозулин, соловейко —> соловейків, вовк —> вовчий.

Прикметники можуть вживатися в переносних значеннях. При цьому вони можуть переходити з одного розряду в інший, коли втрачають свої ознаки і набувають ознак інших розрядів.

Перехід відносних прикметників у якісні

Відносний прикметник У значенні якісного малинове (З малини) варення малиновий (Кольору малини) бере кам'яний (З каменю) будинок кам'яне (Нерухоме) особа мирне (Під час миру) час мирний (Спокійний) характер наглядова (Для спостерігача) пункт наглядова (Уважний) людина олов'яний (З олова) солдатик олов'яні (Тьмяні) очі свинцева (Зі свинцю) куля свинцеві (Темно-сірі) хмари сталевий (Зі сталі) нож сталеві (Міцні) м'язи бурштинове (З бурштину) прикраса янтарний (Жовто-оранжевий) блиск

Перехід присвійних прикметників у відносні

Присвійний прикметник У значенні відносного ведмежа паща ведмежа (На хутрі ведмедя) шуба лисяча нора лисячий (З хутра лисиці) комір вовче виття вовчий (З хутра вовка) тулуп заячий виводок заячий (Залишений зайцем) слід

Перехід присвійних прикметників у якісні

Присвійний прикметник У значенні якісного ведмежа паща ведмежа (Незграбна) хода лисяча нора лисяча (Хитра) мова вовче виття вовчий (Злий) погляд заячий виводок заячий (Боягузливий) характер

Перехід якісних прикметників в відносні

Якісне прикметник У значенні відносного кисла ягода кисла реакція жива дитина живопліт легкий характер легка промисловість білий сніг білий вугілля кольорове плаття кольорові метали

48.Займеник .розряди займеників за значенням

Займенник — це частина мови, яка вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.

ПОНЯТТЯ ПРО ЗАЙМЕННИК

Займенники відповідають на ті питання, що й:

• іменник: хто? що? (ми, ніщо, хтось);

• прикметник: який? чий? (інший, нічий, такий, їхній);

• числівник: скільки? (стільки, ніскільки,скільки-небудь).

У словосполученнях буває:

• залежним (найчастіше від іменника або дієслова) словом: кожного учня; розповість комусь.

• головним словом: кожен із учнів; ніхто з присутніх.

РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Займенники поділяються на 9 розрядів:

 

Назва розряду	Займенники
Особові	я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
Зворотний	себе
Питальні	хто? що? який? чий? котрий? скільки?
Відносні	хто, що, який, чий, котрий, скільки
Неозначені	хтось, будь-хто, який-небудь, дещо, абиякий, хтозна-чий
Заперечні	ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки
Присвійні	мій, твій, свій, наш, ваш
Вказівні	той, цей, такий, стільки
Означальні	весь, всякий, кожний, самий, сам, інший

Особові займенники вказують на особи: я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа). Причому якщо займенники першої і другої осіб стосуються тільки певних осіб та ще персоніфікованих предметів і явищ, то займенники третьої особи можуть стосуватися як осіб, які не беруть участі в розмові, так і будь-яких предметів, явищ, понять (тобто тварин і неістот взагалі).

Наприклад, у реченнях Коли до тебе чоловік добрий, будь до нього ще кращий. Книжка — маленьке віконце, а через нього весь світ видно (Нар. творчість) займенник другої особи тебе стосується тільки людини, а займенник третьої особи нього — як людини, так і предмета.

Зворотний займенник себе вказує на діяча, якого певним чином стосується виконувана ним дія. Оскільки цей займенник виступає в реченні лише додатком, то він не має форми називного відмінка. У нього немає також граматич­них значень роду й числа, бо він може вказувати на будь-яку особу чи особи.

Займенник себе входить до багатьох стійких зворотів: бра­ти себе в руки, бути самим собою, виходити з себе, володіти собою, опановувати себе, постояти за себе, давати себе знати, давати собі раду, замикатися в собі.

Присвійні займенники вказують на належність пред­мета першій особі: мій, наш; другій особі: твій, ваш; третій особі множини: їхній (на належність предмета третій особі од­нини вказують особові займенники в родовому відмінку: його, її); будь-якій особі, яка виконує дію: свій. Ці займенники спів­відносні з присвійними прикметниками і, як і вони, змінюються за відмінками, родами та числами.

У розмовному стилі вжиті самостійно, без іменників, займенники мій, твій означають «чоловік» або «наречений»; моя, твоя — «дружина» або «наречена»; наш, наші — «близькі по крові, по духу чи за іншою ознакою люди»; наше — «те, що належить нам»: — Це тебе мій послав?— запитала вона Вікто­ра, наголосивши на слові «мій» (П. Автомонов). Тішуся, що ско­ро буду вдома і побачу тебе і всіх наших (М. Коцюбинський). В війні ми, бач, гору взяли, наше таки зверху (О. Довженко).

Вказівні займенники вказують на предмет: цей, той; на ознаку: такий; на кількість: стільки.

Займенник цей уживається тоді, коли мова йде про предмет, близький у просторі або в часі, займенник той — коли мовиться про предмет, більш віддалений у просторі або в часі. Обидва вони мають більш експресивні варіанти: оцей і отой. Іноді із значенням «цей» уживається архаїчний займенник сей; особливо зберігся він у стійких словосполученнях: де се вида­но, ні в сих ні в тих, ні з сього ні з того, ні се ні те. (Від нього, власне, і пішов займенник цей, що виник унаслідок злиття з ним частки от: от + сей.)

Займенник такий не лише вказує на конкретну ознаку, названу раніше, а й може вживатися для підсилення вираже­ної прикметником ознаки, своїм значенням наближаючись, таким чином, до прислівника дуже. Наприклад, у реченні Пан гуляв у себе в замку, у ярмі стогнали люди, і здавалось, що до­віку все така неволя буде (Леся Українка) займенник така вказує на конкретні, щойно названі перед тим ознаки неволі. А в реченні Як вона раніше не помічала, що в нього таке симпатичне обличчя, такі добрі, лагідні очі! (О. Гончар) займенники таке, такі підсилюють лексичне значення присудків, вираже­них прикметниками.

Те саме стосується й вказівного займенника стільки, який в одних випадках вказує на конкретну кількість чогось, названу раніше, в інших — виражає невизначено великий кількісний вияв предмета, своїм значенням наближаючись, таким чином, до словосполучення дуже багато, як у реченнях Ся місцина коштує тридцять срібняків, — за стільки не можна ліпшої землі дістати (Леся Українка). Так мені жалко моїх колишніх ранків, вони мали для мене стільки привабливостей, стільки поезії (М. Коцюбинський). За граматичними ознаками займенник стільки співвідносний із кількісними числівниками.

Означальні займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий за своїм значенням і граматичними ознаками спів­відносні з прикметниками.

Займенник весь указує звичайно на цілість предмета або сукупність предметів, а займенники всякий і кожний, навпаки, виділяють окремі предмети в певній сукупності.

Займенник інший вказує на відмінність предмета від предметів, шо пере­бувають в одній із ним сукупності. Отже, спільна роль цих означальних займенників — це позначення відношень між одиничністю й сукупністю.

Основний зміст займенника сам, самй, саме, самі (з наго­лосом на другому складі) — виділення самостійної ролі певного предмета. Він входить до складу багатьох слів (їх близько п'ятисот), утворених переважно від дієслівних основ, надаючи їм значення зворотності або незалежності дії: самозаспокоюва­тися, самоаналіз (це слово утворене не від іменника аналіз, а від дієслова аналізувати), самовираження, самоврядування, са­мозахист, самолюб, самочинний, самохіть. Займенник сам у стійких зворотах часто поєднується із зворотним займенни­ком себе: бути самим собою, заглиблений у самого себе, самому собі не вірити, сам собі господар тощо.

Займенник самий (із постійним наголосом на першому складі) вказує на тотожність предметів, ознак {він самий, той самий, такий самий), на просторову або часову межу (до само­го моря, із самого ранку). У сполученні з дієсловом, з при­слівником, взагалі з обставиною він набуває прислівникового значення: саме приїхали, саме там, саме тоді, саме перед обі­дом, саме через те; там само, тоді само.

Питальні займенники являють собою запитання, які ставляться до іменника: хто?що?; до прикметника: який?чий?; до числівника: скільки? котрий?

Займенник хто? вживають для запитання про осіб, що? — для запитання про тварин, неістот, дії тощо: Хто такі буде­те?.. Хто ви, я вас питаю?!(О. Довженко). Що біліє отам на роздоллі? Чи хмариночка легкая біла геть по небі гуляє по волі? (Леся Українка). Займенники хто? і що? не мають ні роду, ні числа, проте займенник хто? пов'язується з чоловічим (дієсло­во), а також із жіночим родом і множиною (хто прийшов? хто такий? хто така? хто такі?), займенник що? — лише із се­реднім родом (що сталося? що таке?).

Займенник котрий? відрізняється від займенника який? тим, що передбачає відповідь у формі порядкового числівни­ка, тоді як займенник який ? виражає запитання про якість узагалі: — Який же він, той сатана?— спитав сміливо Денис. — А будь-кого — будь до кого, про ніщо — ні про що, нікого — ні від кого.

Неозначені займенники хтось, щось, якийсь, чийсь у непрямих відмінках після приголосних м і х перед часткою (постфіксом) -сь можуть мати вставний голосний о: кимсь і кимось, чимсь і чимось, якимсь і якимось, якихсь і якихось, чиїмсь і чиїмось, чиїхсь і чиїхось.

49.Відмінювання складених кількісних числівників

Складені числівники містять в собі два і більше простих чи складних числівників.

У складених кількісних числівниках кожне слово відмінюється і пишеться окремо: трьомастами двадцятьма п'ятьма.

Числівник тисяча відмінюється як іменник першої відміни мішаної групи, числівник нуль — як іменник другої відміни м'якої групи, а мільйон та мільярд — як іменник другої відміни твердої групи.

До числівників належать також слова кілька, декілька, що означають невизначену кількість предметів у межах першого десятка, та кільканадцять — у межах другого. Відмінюються вони так, як і звичайні кількісні числівники (наприклад, п'ять чи сімнадцять): кількох, декільком, кільканадцятьма.

До числівників можуть належати і слова багато, небагато, мало., немало, чимало, якщо вони поєднуються з іменниками: багато учнів, мало грошей, чимало призів. Багато і небагато у відмінках мають такі ж закінчення, як і інші числівники (багатьох., багатьом, багатьма). Інші не відмінюються, вживаються лише у значенні Н. і Зн. відмінків: зустрів мало однокласників.

У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: Н. триста вісімдесят сім Р. трьохсот вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох) Д. трьомстам вісімдесяти (вісімдесятьом) семи (сімом) 3. триста (трьохсот) вісімдесят (вісімдесятьох) сім (сімох) О. трьомастами вісімдесятьма сьома (сімома) (вісімдесятьома) М. (на) трьохстах вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох).