14.Відмінювання іменників середнього роду

Відмінки Однина Множина

Тверда М'яка Мішана Тверда М'яка Мішана

Н. –о -Є -Є,-Я -а, (-і) -а, (-1) -Я

Р. –а -а -я 0, <-ей) 0, (-ей) 0, (-ів)

Д. -у\ові -у -ю -ам -ам -ям

З. Яку Н. Як у Н. або Р.

О. –ом, ні- -ем -ем,-ям -амн, (-има), (-ьми) -ами, (-има) -ями

М. –ові -і\У -І\-Ю -ах -ах -ях

К. Яку Н. Яку Н.

У давальному відмінку однини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -у: вікну, місту, жит­тю, знанню. Однак у назвах істот на -к(о) та в деяких інших іменниках буває закінчення -ові, -еві: дитятку і дитяткові, лошатку і лошаткові, серцю і серцеві, сонцю і сонцеві.

У місцевому відмінку однини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -і: у вікні, місті, селі, полі, житті, обличчі, оці, вусі, молоці, прізвищі, подвір Т. Але більшість іменників на -к(о) мають переважно закін­чення -у: у війську, ліжку, пальтечку, на лошатку, телятку, коліщатку.Закінчення -у з'являється й тоді, коли іменник вжито з прийменником по: по селу (і по селі), місту, полю. Закінчення -ові можуть мати назви малих істот: на лошаткові, теляткові.

У називному відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду мають закінчення -а: вікна, вуха, яблука, коліна, очка, дена (від дно), моря, знання, вим я, прізвища. Тільки два іменни­ки мають закінчення -і: очі і плечі (колишня форма двоїни). Іменники небо, чудо, слово, тіло можуть приймати архаїч­ний суфікс -ес(а): небеса, чудеса, словеса, тілеса, який потім зберігається в усіх відмінках множини.

У родовому відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають нульове закінчення (при цьому між двома кінцевими приголосними може з'являтися встав­ний о або є): яблук, слів, вух, озер, вікон, очок, відер, ден (від дно), кілець, пальт, місць, століть, знань, питань, облич, роз­доріж, піддаш (від піддашшя). У кінці слова немає подвоєння приголосних. М'який знак ставиться лише після зубних; після шиплячих м'який знак не пишеться. Невелика кількість іменників має закінчення -ів: полів (рідко піль), морів, іклів (від ікло), відкриттів, почуттів, жит­тів, сприйняттів, укриттів, подвір 'їв, повір 'їв, верхів 'їв, між-гір 'їв, сузір 'їв, прислів 'їв, вим 'їв, тім 'їв. Перед закінченням -ів подвоєння приголосних зберігається.

Два іменники мають закінчення -ей: очей (і він), плечей (і пліч).

Іменник серце має дві форми: сердець і серць.

В орудному відмінку множини іменники II відміни серед­нього роду звичайно мають закінчення -ами: селами, полями, знаннями.

Але два іменники мають закінчення -има: очима і плечима. Два іменники мають паралельні закінчення: крилами і криль­ми, колінами і коліньми.

Іменники тім 'я і вим 'я, що звичайно відмінюються, як слово життя, у родовому, давальному й місцевому відмінках однини можуть приймати суфікс -єн-: тімені, вимені.