9.6. Організація обліку допомоги з тимчасової непрацездатності

Наймані працівники підприємства підлягають обов'язковому соці­альному страхуванню, а тому вони мають право отримувати соціальні виплати при настанні страхових обставин.

Згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р. №2213-111 (стаття 35) допомогу з тимчасової непрацездат­ності надають у таких випадках:

1. Захворювання застрахованої особи або травма, не пов'язана з нещасним випадком на виробництві - з 1-го по 5-й календарний день Допомогу виплачують за рахунок підприємства, а з 6-го дня непраце­здатності до відновлення працездатності або до встановлення інвалід­ності виплату здійснюють за рахунок фонду соціального страхування;

2. Догляд за хворою дитиною віком до 14 років - допомогу нада­ють не більше як за 14 календарних днів;

1. Догляд за хворим членом сім'ї-допомогу надають не більше як за 3 календарні дні;

2. Догляд за дитиною до 3-х років або дитиною-інвалідом до 18 років при захворюванні матері або іншої особи, яка фактично до­глядає дитину, - допомогу надають особі, яка на цей час доглядає дитину;

3. Карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби - допомогу надають за весь час відсутності на роботі з цієї причини;

4. Тимчасове переведення застрахованої особи згідно з медичним висновком на легшу нижчеоплачувану роботу - допомогу надають за час такої роботи, але не більше як за 2 місяці;

5. Протезування за медичним показанням в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства - допомогу надають за весь період пере­бування в стаціонарі з урахуванням часу на проїзд;

6. Санаторно-курортне лікування - допомогу надають за весь пе­ріод, якого не вистачає після тривалості щорічної основної та додат­кової відпустки;

7. Супроводження дитини-інваліда до 18 років на санаторно-ку­рортне лікування - допомогу надають за весь час санаторно-курорт­ного лікування дитини-інваліда з урахуванням часу на проїзд.

Допомогу з тимчасової непрацездатності виплачують застрахова­ній особі на підставі листка непрацездатності (табл. 9.2).

Рішення про призначення (або відмову) допомоги приймає комісія із соціального страхування не пізніше 10 днів з дати надходження до­кументів і фіксує це у протоколі.

Листок непрацездатності видає лікар або молодший медичний працівник з медичною освітою на весь період тимчасової непраце­здатності до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією.

Порядок і умови видання, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення конт­ролю за правильністю їхнього видання визначає Інструкція про поря­док видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яку затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13 листопада 2001 р.

Листок непрацездатності є бланком суворої звітності. Лицьовий бік його заповнює лікар або молодший медичний працівник, а зворот­ний бік заповнюють за місцем роботи застрахованої особи.

Записи у листку непрацездатності засвідчуються підписом лікаря та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності". Особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи, листок видають за підписом головного лікаря і засвідчують круглою печаткою закладу охорони здоров'я.

У разі допущення помилок у тексті роблять виправлення, які під­тверджують записом "Виправленому вірити", підписом лікаря і печат­кою закладу охорони здоров'я. На одному бланку лікарняного можна робити не більше двох виправлень.

У разі втрати лікарняного оформляють дублікат за наявності довідки з місця роботи про те, що виплата за цим листком не здійснювалася.

Листок непрацездатності не оплачують, якщо працівник:

1. порушував режим, встановлений йому лікарем;

2. травмувався або захворів при вчиненні ним злочину;

3. навмисне заподіяв шкоду своєму здоров'ю, щоб ухилитися від ро­боти, або симулював хворобу;

4. утратив працездатність під час перебування під арештом або про­ходження судово-медичної експертизи;

5. перебував на примусовому лікуванні, призначеному за постановою суду;

6. втратив працездатність внаслідок алкогольного, наркотичного, ток­сичного сп'яніння;

7. хворів під час відпустки без збереження зарплати.

Листок непрацездатності передають табельнику, а потім у відділ кадрів, в якому заповнюють необхідні дані, зокрема, страховий стаж, право на отримання допомоги на пільгових умовах (якщо воно є). Піс­ля цього комісія (уповноважений) із соціального страхування розгля­дає підставу і правильність видачі листка непрацездатності і виносить за ним рішення. Потім бухгалтерія розраховує суму допомоги.

Якщо сталося захворювання застрахованої особи або травма, не пов'язана з нещасним випадком на виробництві, то допомогу за пер­ші п'ять днів тимчасової непрацездатності працівника підприємство оплачує за власні кошти, а за наступні дні — оплату здійснюють за ра­хунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності. У всіх інших випадках лікарняний лист оплачують за рахунок фонду з першого дня.

Приклад І. Працівник захворів у четвер (при п'ятиденному робочо­му тижні) і по наступний четвер. Тоді підприємство за свої кошти опла­тить за четвер, п'ятницю, понеділок. За вівторок, середу і наступний четвер допомогу виплатять за рахунок фонду соціального страхування.

Суму допомоги визначають за формулою:

Б = ЗПхСтр%хРД,

де Б - загальна сума допомоги;

ЗП - середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді;

Стр% - відсоток оплати листка непрацездатності, який залежить від страхового стажу застрахованої особи;

РД - кількість робочих днів на підприємстві, що припадають на період непрацездатності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розра­хунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страху­ванням" затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 р. (з наступними змінами і доповненнями, внесени­ми, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 949 від 18 липня 2007 р.). Відповідно до названого порядку середньоденну заробітну плату визначають шляхом ділення нарахованої заробітної плати у розрахунко­вому періоді на кількість відпрацьованих робочих днів у цьому періоді.

Розрахунковим періодом, за який обчислюють середню заробітну плату (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'я­ти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачували страхові внески.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні шість календарних місяців (з 1 до 1-го числа), що передують місяцю, в яко­му настав страховий випадок.

Для осіб, робота яких пов'язана із сезонним характером роботи, для обчислення середньої заробітної плати беруть 12 календарних мі­сяців перед настанням страхового випадку. Для працівників, які пра­цюють за сумісництвом, розрахунковий період визначають за основ­ним місцем роботи.

Приклад 2. Працівник втратив працездатність з 30 січня по 8 лю­того 2008 р.

За останні шість місяців він отримав 3600 грн заробітної плати.

Допомогу з тимчасової непрацездатності працівникові оплачують у розмірі 60 %, так як він має страховий стаж до п'яти років.

Кількість робочих днів у цьому періоді становить 130. Кількість робочих днів на підприємстві, що припадають на період непрацездат­ності, дорівнює 8.

Взнаємо середньоденну заробітну плату: 3600 грн : 130 днів = 27,69 грн.

Загальна сума допомоги = 27,69 грн х 0,60 х 8 днів = 132,91 грн.

Якщо застрахована особа працювала менш як шість календарних місяців, середню заробітну плату (дохід) обчислюють за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

Якщо застрахована особа працювала менше ніж календарний мі­сяць, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично від­працьований час перед настанням страхового випадку.

Приклад 3. Працівника прийнято на роботу 10 серпня, страховий випадок настав 20 серпня, розрахунковим періодом буде період з 10 серпня по 19 серпня включно.

Якщо працівник втратив працездатність у перший день роботи на підприємстві, то за дні хвороби виплачують відповідно до місячної тарифної ставки (посадового окладу) працівника на дату настання страхового випадку.

Середньоденну (середньогодинну) заробітну плату вираховують так: нараховану суму заробітної плати, з якої сплачувалися страхо­ві внески, ділять на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) у цьому періоді. Якщо непрацездатність настала у перший день роботи, то розрахунок такий: посадовий оклад (тарифну ставку) ділять на се­редньомісячну кількість робочих днів (годин), встановлену на підпри­ємстві або за індивідуальним графіком роботи.

Для розрахунку лікарняних включають основну та додаткову за­робітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), з яких сплачували страхові внески. До розрахунку середньої заробітної плати не включають виплати за не-відпрацьований час, а саме: відпускні, лікарняні, оплата простоїв не з вини працівника, оплата часу звільнення працівників-донорів від ро­боти, суму заробітної плати, що зберігається за основним місцем ро­боти працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, оплата часу залучення до виконання державних або громадських обов'язків, інші виплати за невідпрацьований час.

Якщо застраховані особи, які працюють на умовах трудового до­говору, сплачували страхові внески до Фонду протягом останніх два­надцяти календарних місяців перед настанням тимчасової непраце­здатності або вагітності та пологів менше повних шести календарних місяців, то допомога надається їм, виходячи з фактичної заробітної плати, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановле­ної на час настання страхового випадку. Сплата страхових внесків за період, менший за 30 чи 31 (у лютому 28 чи 29) календарний день на місяць виключає цей місяць із шестимісячного періоду.

Застраховані особи, які сплачували страхові внески менше повних шести календарних місяців, у встановлених випадках мають право на отримання матеріального забезпечення і соціальних послуг у повно­му обсязі. До таких випадків належить:

• перебування на лікарняному внаслідок тимчасової непрацездат­ності, яка не пов'язана з нещасним випадком, вагітність та пологи;

• перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У разі застосування обмеження мінімальною заробітною платою її розмір у розрахунку на один день обчислюють діленням встановлено­го на день страхового випадку розміру мінімальної заробітної плати на норму робочого часу місяця настання страхового випадку.

Приклад. Працівник, у якого немає сплати внесків за шість мі­сяців, занедужав у лютому-березні 2008 р. Обмеження під час об­числення лікарняних в розрахунку на один день становить 25,75 грн (515 грн : 20 робочих днів лютого = 25,75 грн).

Розмір мінімальної заробітної плати на 2008 рік такий: з 01.01 -515 грн, з 01.04 - 525 грн, з 01.10 - 545 грн, з 01.12 - 605 грн.

Середньоденна заробітна плата (для визначення лікарняних) не по­винна перевищувати максимальної величини для обчислення внесків у соціальні фонди.

У 2008 році вона становила (на місяць):

• січень-березень - 9495 грн;

• квітень-червень - 9705 грн;

• липень-вересень - 9735 грн;

• жовтень-грудень - 10035 грн.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від страхо­вого стажу застрахованої особи. Страховий стаж - це період (сума періо­дів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачують страхові внески до фонду страхування від непраце­здатності в порядку, встановленому законодавством. До страхового ста­жу зараховують також деякі періоди, протягом яких страхові внески не сплачувалися, наприклад, періоди тимчасової непрацездатності, пере­бування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами тощо.

Допомогу з тимчасової непрацездатності оплачують у таких роз­мірах:

• 60 % - для осіб зі страховим стажем до п'яти років;

• 80 %-від п'яти до восьми років;

• 100 % - понад вісім років.

Незалежно від страхового стажу допомогу (лікарняні) виплачують у 100-відсотковому розмірі:

• особам, віднесеним до 1-4 категорій чорнобильців;

• одному з батьків (або особі, що їх заміняє), який доглядав за хво­рою дитиною у віці до 14 років, що постраждала від Чорнобиль­ської катастрофи;

• ветеранами війни;

• жертвам нацистських переслідувань.

Податок з доходів фізичних осіб з лікарняних утримують, не засто­совуючи при цьому соціальної пільги і не зменшуючи на суму утри­маних внесків у пенсійний фонд.

На лікарняні здійснюють нарахування у пенсійний фонд, а в інші соціальні фонди нарахувань та утримань не роблять. Допомога, ви­плачена за рахунок підприємства (за перші п'ять календарних днів непрацездатності), включається до валових витрат, а виплачена за ра­хунок фонду - ні (табл. 9.3).

Таблиця 9.3

За рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності можуть видаватися путівки на санаторно-курортне лі­кування. Для того, щоб одержати путівку, підприємство-страхувальник подає фонду заявку за затвердженою формою. Путівка може бути видана застрахованій особі з частковою оплатою у розмірі 10, 20, 30, 50 відсотків її вартості.

Для одержання путівки застрахована особа подає такі документи:

• заява;

• медична довідка про необхідність санаторно-курортного лікування. Рішення про виділення путівки приймає комісія із соціального страхування підприємства, що оформляє протоколом.

Підприємство-страхувальник отримує путівку від Фонду соціаль­ного страхування по накладній за довіреністю.

Отримані путівки реєструють у Книзі обліку путівок до санатор­но-курортних закладів (ф. № 13). Придбані путівки зберігають у по­рядку, передбаченому для грошових документів. Путівку виписують на конкретну особу і засвідчують підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, яке видає путівку.

Часткову оплату вартості путівки вносять до каси підприємства і оформляють прибутковим касовим ордером. Облік путівок на са­наторно-курортне лікування ведуть на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку" (табл. 9.4).

Видання путівок не входить до фонду оплати праці, за ними не здійснюють нарахувань та утримань до соціальних фондів. Застрахо­вана особа зобов'язана повернути підприємству заповнений зворот­ний талон путівки з відміткою керівника оздоровниці та її печаткою. Повернення талону відмічають у книзі обліку путівок.

Підприємство-страхувальник за отримані і використані путівки зві­тує до Фонду соціального страхування за формою № ф. 14 у строк до 20 числа наступного за кварталом місяця. Звіт за формою №> ф, 14 подають до фонду одночасно із щоквартальним звітом за формою № ф. 4 - фсс.

Нарахування та виплата декретних має свої особливості. Допомо­гу на вагітність та пологи (декретні) має право отримати кожна жін­ка. Жінкам, які працюють за трудовим договором на підприємствах, в установах, в організаціях або у фізичних осіб, декретні виплачує роботодавець, який відносить ці суми на витрати Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Особам, які забез­печують себе роботою самостійно і добровільно сплачують внески до Фонду, за допомогою потрібно звертатися до виконавчої дирекції відділення Фонду. Тим, хто не зареєстрований у Фонді, декретні ви­плачують органи праці й соціального захисту населення.

Тривалість декретної відпустки становить 70 календарних днів до пологів і 56 днів після пологів - усього 126 календарних днів. У випад­ках ускладнених пологів та при народженні двох і більше дітей після­пологовий період триває 70 днів, а загальний строк відпустки 140 днів. У жінок, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, ця відпустка становить 180 календарних днів (до пологів і після пологів по 90 днів).

Підставою для нарахування декретних є листок непрацездатності і заява співробітниці.

Розраховують декретні аналогічно до лікарняних, але потрібно пам'ятати, що їх завжди виплачують у розмірі 100 % незалежно від трудового стажу. У будь-якому разі сума допомоги на вагітність і по­логи не може бути меншою, ніж 25% прожиткового мінімуму для пра­цездатних осіб у розрахунку на місяць.

На допомогу у разі вагітності та пологів не нараховують (і не утри­мують) внесків до пенсійного та інших соціальних фондів. З цієї до­помоги не утримують податку з доходів фізичних осіб.

У бухгалтерському обліку нарахування та виплату допомоги на ва­гітність та пологи відображають так:

1. Нараховано допомогу: дебет субрахунку 652 "За соціальним стра­хуванням" і кредит субрахунку 663 "Розрахунки за іншими випла­тами";

2. Виплачено допомогу: дебет субрахунку 663 і кредит субрахунку 301 "Каса в національній валюті".

Декретні не входять до валових витрат, бо їх виплачують за раху­нок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності.

Матеріальне забезпечення виплачують застрахованій особі у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванад­цяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встанов­лення інвалідності, закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та по­логами, смерті застрахованої особи або члена сім'ї, який перебував на її утриманні.

Своєчасно призначена, але не виплачена допомога, виплачується під час звернення застрахованої особи.