100. Перетворення білків в процесі травлення.
Перетравлювання білків
Динаміку обміну білків в організмі характеризують балансом азоту.
Розщеплення білків у шлунку – до пептидів
Фермети – пепсин, гастриксин, хімозин(у дітей)
Розщеплення білків у тонкій кишці – до амінокислот
Фермети – ферменти підшлункової зілози: трипсин, хімотрипсин, слизової оболонки кишок: ентерокіназа, карбоксипептидази, амінопептидази.
Продукти гідролізу білка амінокислоти всмоктуються в кінцевій частині дванадцятипалої і на початку тонкої клубової кишок і попадають у кров, а звідти клітин різних органів і насамперед до печінки.
Амінокислоти, які не всмокталися в тонкій кишці, а потрапили у товсту кишку, піддаються різним перетворенням під дією ферментів мікроорганізмів. Цей процес дістав назву гниття білків. При цьому найбільш поширене декарбоксилування та деякі інші види перетворень, що призводять до утворення з амінокислот токсичних речовин: амінів, індолу, скатолу, фенолу, крезолу.
Процеси перетворення амінокислот і білків у товстій кишці
Гниття білків
Орнітин, лізин триптофан
Путресцин, індол, фенол,
Кадаверин скатол крезол
Отруйні речовини
Продукти гниття білків із товстої кишки частково всмоктуються у кров, попадають у печінку, де і знешкоджуються.
101. Скласти рівняння гідролізу солей: Na2co3; NaCl; ch3cooNa; FeCl3. Вказати рН середовища та забарвлення індикаторів.
1. Nа2СО3 + Н2О = NаНСО3 + NаОН;
2Na+ + CO32– + H2O ⇔ Na+ + HCO3– + Na+ + OH–,
CO32– + H2O ⇔ HCO3– + OH–;
середовище розчину є лужним (рН > 7).
Забарвлення: лакмус – синій, метилоранж – жовтий, фенолфталеїн – малиновий.
2. NaCl - не піддається гідролізу; має нейтральне середовище (рH ≈ 7).
Забарвлення: лакмус – фіолетовий, метилоранж – оранжевий, фенолфталеїн – безбарвне.
3. СН3СООNa + H2O ⇔ CH3COOH + NaOH,
СН3СОО– + Na+ + H2O ⇔ CH3COOH + Na+ + OH–,
СН3СОО– + H2O ⇔ CH3COOH + OH–
реакція середовища буде лужною і рН > 7
Забарвлення: лакмус – синій, метилоранж – жовтий, фенолфталеїн – малиновий.
4. FeCl3 + HOH ↔ FeOHCl2 + HCl
Fe3+ + 3Cl- +H2O ↔ FeOH2+ + 2Cl- + H+ + Cl-
Fe3+ + H2O ↔ FeOH2+ + H+
середовище кисле (pH < 7)
Забарвлення: лакмус – червоний, метилоранж – рожевий, фенолфталеїн – безбарвне.
102. Обчислити скільки естеру утвориться внаслідок взаємодії 92 г етанолу з надлишком оцтової кислоти, якщо практичний вихід продукту 95%.
42г
C2H5OH + CH3COOH = CH3COOC2H5 + H2O
V (C2H5OH) = 92/46=2 моль
V (CH3COOC2H5)=2 моль
М (CH3COOC2H5) = 12+3+12+32+24+5=88 г/моль
m = 2 * 88=176 * 0,95 = 167,2 г
103. Розчини. Способи вираження вмісту розчиненої речовини в розчині.
Розчини за своєю природою відносяться до дисперсних систем.
Розчинами називаються однорідні (гомогенні) дисперсні системи, що складаються з розчинника, розчиненої речовини і продуктів їх взаємодії.
Залежно від агрегатного стану розчиненої речовини і розчинника (дисперсійного середовища) розчини бувають газоподібні, тверді і рідкі. Газоподібні розчини – це суміші газів.
Гомогенні тверді розчини можуть утворювати солі, метали або оксиди.
Рідкі розчини утворюються при розчиненні газоподібних, рідких або твердих речовин у рідкому дисперсійному середовищі (розчиннику). У рідких розчинах розчинником, як правило, є рідини, зокрема вода. Незалежно від вмісту розчиненої речовини за розчинник вважають той компонент розчину, агрегатний стан якого не змінюється, тобто залишається рідким.
Способи вираження вмісту розчиненої речовини в розчині:
1. Масова частка розчиненої речовини – відношення маси розчиненої речовини до маси розчину
Де m – маса розчиненої речовини
–
маса
води
– число
масових частин розчиненої речовини у
кожних 100 масових частинах розчину.
2. Молярна концентрація – число молів розчиненої речовини у 1л розчину
Де m – маса розчиненої речовини
М – молярна маса розчиної речовини
V – об’єм розчину
3. Молярна концентрація еквівалентів(нормальність) – визначається кількістю молів еквівалентів розчиненої речовини, що припадає на 1л розчину
Де m – маса розчиненої речовини
Мекв. – молярна (еквівалентна) маса розчиної речовини
V – об’єм розчину
CH - позначається 1н, 0,1н, 0,5н і т.д.
4. Моляльна концентрація – число молей речовини, що розчинена у 1000г води
Де q
– маса
води.
104. Сульфуровмісні амінокислоти: будова, біохімічна роль. Якісна реакція на виявлення сульфуровмісних амінокислот в складі білків.
Цистеїн і цистин – сульфуровмісні амінокислоти, входять до складу кератину вовни в тваринному організмі, а також містяться в деяких овочевих культурах. Вони є сильними антидотами печінки знешкоджують отрути печінки, нейтралізують їх дію, утворюючи з ними парні сульфатні або етерсульфатні кислоти. Ці дві амінокислоти тісно пов'язані між собою, кожна молекула цистину складається з двох молекул цистерна, сполучених один з одним. Цистерн дуже нестабільний і легко переходить в L-цистин, і одна амінокислота легко переходить в іншу при необхідності. Обидві амінокислоти відносяться до сірковмісних і відіграють важливу роль в процесах формування тканин шкіри. Мають значення для дезінтоксикаційних процесів. Цистерн входить до складу альфа-кератину, основного білка нігтів, шкіри і волосся. Він сприяє формуванню колагену і покращує еластичність і текстуру шкіри. Цистерн входить до складу та інших білків організму, в тому числі деяких травних ферментів. Цистерн допомагає знешкоджувати деякі токсичні речовини і захищає організм від шкідливої дії радіації. Він являє собою один з найбільш потужних антиоксидантів, при цьому його антиоксидантна дія посилюється при одночасному прийомі вітаміну С і селену. Цистерн є попередником глютатіону - речовини, що має захисну дію на клітини печінки і головного мозку від пошкодження алкоголем, деяких лікарських препаратів і токсичних речовин, що містяться в сигаретному димі 20:03:10105. В останні роки спостерігається чітка тенденція пошуку, розробки та використання нових методів обробки харчової сировини. Використання ферментних препаратів надає широкі можливості для вдосконалення технологічних процесів, скорочення тривалості виробництва та підвищення якості продукції. Досвід практичного використання ферментів для обробки м’ясної сировини свідчить про те, що цей метод дозволяє забезпечити раціональне використання м’ясних ресурсів, інтенсифікувати виробництво продуктів, підвищити їх якість і збільшити вихід готової продукції. Зараз відомо близько 3000 ферментів, однак лише деякі використовуються як каталізатори технологічних процесів при виробництві харчових продуктів. Наприклад, протеази в основному використовують для відокремлення залишків захищає організм від шкідливої дії радіації. Він являє собою один з найбільш потужних антиоксидантів, при цьому його антиоксидантна дія посилюється при одночасному прийомі вітаміну С і селену. Цистеїн є попередником глютатіону - речовини, що має захисну дію на клітини печінки і головного мозку від пошкодження алкоголем, деяких лікарських препаратів і токсичних речовин, що містяться в сигаретному димі
105. Застосування ферментів в харчовій промисловості
В останні роки спостерігається чітка тенденція пошуку, розробки та використання нових методів обробки харчової сировини. Використання ферментних препаратів надає широкі можливості для вдосконалення технологічних процесів, скорочення тривалості виробництва та підвищення якості продукції. Досвід практичного використання ферментів для обробки м’ясної сировини свідчить про те, що цей метод дозволяє забезпечити раціональне використання м’ясних ресурсів, інтенсифікувати виробництво продуктів, підвищити їх якість і збільшити вихід готової продукції. Зараз відомо близько 3000 ферментів, однак лише деякі використовуються як каталізатори технологічних процесів при виробництві харчових продуктів. Наприклад, протеази в основному використовують для відокремлення залишків м’яса від кісток, а також для надання м’ясу ніжності. Застосування ферментних препаратів у процесі переробки м’яса дозволяє значно прискорити ряд біохімічних реакцій та відкриває цікаві перспективи модифікації та інтенсифікації процесів переробки, прискорюючи пом’якшення та збільшуючи ніжність тканин. У м’ясній промисловості використовують три групи ферментів: натуральні м’ясні, натуральні мікробіологічного походження та виділені з рослинних і тваринних джерел. Кожна група характеризується оптимальними умовами та діапазоном використання. ферменти Протеїнази Спочатку їх виділяли з тварин. Сьогодні їх все більше заміщують мікробіальні протеїнази. Першим ферментом, який знайшов застосування в промисловості була α-амілаза із Aspergillus orizae. Ці продукти містили значні домішки протеази і їх рекомендували використовувати як засоби, що сприяли травленню. Також на основі протеїназ створюють засоби для замочування білизни. Вперше такі засоби були у продажі вже в 1913 році. В кінці 60-х років приблизно 50% всіх детергентів, які випускались в Європі і США, вже містили протеази. Ще одна галузь, де спостерігався бурний розвиток технологій на основі протеаз – це виробництво сиру. Тут всі зусилля були спрямовані на пошук замінників сичуга телять. Для вироблення протеаз в промисловому масштабі потрібні штами мікроорганізмів, що синтезують позаклітинні протеази з високим виходом. Вони використовуються в пивоварінні, при гідролізі білків ячменю, так як серинові протеази інгібуються речовинами солоду. Видалення з їх допомогою солоду запобігає помутнінню пива, яке проходить при взаємодії білків з танінами при охолодженні. Використання ферментів в виробництві крохмалю дозволяє контролювати глибину його гідролізу і отримувати продукцію з бажаними властивостями: в’язкістю, осмотичним тиском, стійкістю до кристалізації. Гідроліз каталізується ферментами трьох різновидів: ендоамілазами, екзоамілазами і α-1,6-глюкозидазами. Глюкоамілази застосовуються в основному в виробництві концентрованого сиропу (90-97% D-глюкоза), з якого отримують кристалічну глюкозу. Також вони застосовуються при виробництві сиропів з високою ступінню конверсії (35-43% глюкози, 30-37% мальтози і 8-13% мальтотріози) для харчової промисловості. Сьогодні ферменти застосовуються найбільш широко для перетворення вуглеводів, які відіграють особливу роль в харчовій і молочній промисловості. Вживання ферментів з мікроорганізмів - один з головних шляхів, які біотехнологія використовує і використовуватиме для оновлення харчової промисловості. При приготуванні консервованих пюре, супів, сушених овочів використовують такі ферменти, як пектинази, целюлази, геміцелюлази, глюкозооксидази, каталази, амілази і протєїнази. Ці ферменти застосовуються не тільки в давно освоєних виробництвах; з їх допомогою вдалося розширити асортимент і добитися великого виходу продукції з сиром містяться в сигаретному димі 20:03:10105. В останні роки спостерігається чітка тенденція пошуку, розробки та використання нових методів обробки харчової сировини. Використання ферментних препаратів надає широкі можливості для вдосконалення технологічних процесів, скорочення тривалості виробництва та підвищення якості продукції. Досвід практичного використання ферментів для обробки м’ясної сировини свідчить про те, що цей метод дозволяє забезпечити раціональне використання м’ясних ресурсів, інтенсифікувати виробництво продуктів, підвищити їх якість і збільшити вихід готової продукції. Зараз відомо близько 3000 ферментів, однак лише деякі використовуються як каталізатори технологічних процесів при виробництві харчових продуктів. Наприклад, протеази в основному використовують для відокремлення залишків м’яса від кісток, а також для надання м’ясу ніжності. Застосування ферментних препаратів у процесі переробки м’яса дозволяє значно прискорити ряд біохімічних реакцій та відкриває цікаві перспективи модифікації та інтенсифікації процесів переробки, прискорюючи пом’якшення та збільшуючи ніжність тканин. У м’ясній промисловості використовують три групи ферментів: натуральні м’ясні, натуральні мікробіологічного походження та виділені з рослинних і тваринних джерел. Кожна група характеризується оптимальними умовами та діапазоном використання. ферменти Протеїнази Спочатку їх виділяли з тварин. Сьогодні їх все більше заміщують мікробіальні протеїнази. Першим ферментом, який знайшов застосування в промисловості була α-амілаза із Aspergillus orizae. Ці продукти містили значні домішки протеази і їх рекомендували використовувати як засоби, що сприяли травленню. Також на основі протеїназ створюють засоби для замочування білизни. Вперше такі засоби були у продажі вже в 1913 році. В кінці 60-х років приблизно 50% всіх детергентів, які випускались в Європі і США, вже містили протеази. Ще одна галузь, де спостерігався бурний розвиток технологій на основі протеаз – це виробництво сиру. Тут всі зусилля були спрямовані на пошук замінників сичуга телять. Для вироблення протеаз в промисловому масштабі потрібні штами мікроорганізмів, що синтезують позаклітинні протеази з високим виходом. Вони використовуються в пивоварінні, при гідролізі білків ячменю, так як серинові протеази інгібуються речовинами солоду. Видалення з їх допомогою солоду запобігає помутнінню пива, яке проходить при взаємодії білків з танінами при охолодженні. Використання ферментів в виробництві крохмалю дозволяє контролювати глибину його гідролізу і отримувати продукцію з бажаними властивостями: в’язкістю, осмотичним тиском, стійкістю до кристалізації. Гідроліз каталізується ферментами трьох різновидів: ендоамілазами, екзоамілазами і α-1,6-глюкозидазами. Глюкоамілази застосовуються в основному в виробництві кристалічну глюкозу. Також вони застосовуються при виробництві сиропів з високою ступінню конверсії (35-43% глюкози, 30-37% мальтози і 8-13% мальтотріози) для харчової промисловості. Сьогодні ферменти застосовуються найбільш широко для перетворення вуглеводів, які відіграють особливу роль в харчовій і молочній промисловості. Вживання ферментів з мікроорганізмів - один з головних шляхів, які біотехнологія використовує і використовуватиме для оновлення харчової промисловості. При приготуванні консервованих пюре, супів, сушених овочів використовують такі ферменти, як пектинази, целюлази, геміцелюлази, глюкозооксидази, каталази, амілази і протєїнази. Ці ферменти застосовуються не тільки в давно освоєних виробництвах; з їх допомогою вдалося розширити асортимент і добитися великого виходу продукції з сировини. 106. Скласти електронну формулу будови катіону Na+ .Біохімічна роль Натрію. Вміст натрію у харчових продуктах
Атом натрію: 1s22s22p63s1 Катіон натрия: 1s22s22p6 Біологічна роль натрію
У вищих організмах натрій знаходиться здебільшого в міжклітинної рідини клітин (приблизно в 15 разів більше ніж у цитоплазмі клітини). Різниця концентрацій підтримує вбудований в мембрани клітини натрій-калієвий насос, відкачує іони натрію з цитоплазми в міжклітинну рідину. Спільно з калієм натрій виконує такі функції: Створення умов для виникнення мембранного потенціалу та м'язових скорочень. Підтримання осмотичної концентрації крові. Підтримання кислотно-лужного балансу. Нормалізація водного балансу. Забезпечення мембранного транспорту. Активація багатьох ензимів. Рекомендована доза натрію становить для дітей від 600 до 1700 міліграмів, для дорослих від 1200 до 2300 міліграмів на день. У вигляді кухонної солі це становить від 3 до 6 грамів в день. Натрій міститься практично у всіх продуктах, хоча більшу його частину організм отримує з повареної солі. Засвоєння в основному відбувається в шлунку і тонкій кишці. Вітамін Д покращує засвоєння натрію, однак, надмірно солона їжа і їжа багата білками перешкоджають нормальному всмоктуванню. Кількість надходження з їжею натрію показує вміст натрію в сечі. Для багатої натрієм їжі характерна прискорена екскреція. Дефіцит натрію у харчується збалансованою їжею людини не зустрічається, проте, деякі проблеми можуть виникнути при вегетаріанських дієтах і голодуванні. Тимчасовий дефіцит може бути викликаний використанням сечогінних препаратів, проносом, рясним потінням або надмірним вживанням води. Симптомами нестачі натрію є втрата ваги, блювота, утворення газів у шлунково-кишковому тракті, і порушення засвоєння амінокислот і моносахаридів. Тривалий дефіцит викликає м'язові судоми і невралгію.
Надлишок натрію викликає набряк ніг та обличчя, а також підвищене виділення калію з сечею. Максимальна кількість солі, яке може бути перероблене нирками становить приблизно 20-30 грамів, більшу кількість вже небезпечно для життя. Натрій удосталь міститься в кухонної солі (в їдальні солі, - хлористому натрії, міститься 40% натрію і 60% хлору Cl), у харчовій соді, в перероблених продуктах, наприклад, в тушонці, соліннях, соусах, кетчупах, приправах, консервах, сирі, чіпсах і т.д. У натуральних продуктах харчування вміст натрію незначна. З природних продуктів натрій міститься в морській рибі 100-120 мг%, морських водоростях 10-870мг%, мідіях, лангустів і омарів по 280-290 мг%, селері 200 мг%, яйцях 130 мг% (у яєчному білку 190 мг%) , буряках, кропі, цибулі порей 45-50 мг%.
107.Який об’єм кисню (н.у.) необхідний для повного окиснення 200 г глюкози.
Дано: m(C6H12O6)=200г
Знайти: V(O2) - ?
Розв'язання:
C6H12O6 + 6О2 = 6СО2 + 6Н2О
V(O2)
= 
M(C6H12O6) = 12*6+12+16*6=180 г/моль
V(O2)
= 
=149,3г
108. Вплив рН середовища на активність ферментів в біологічних рідинах.
Вплив рН середовища на активність ферментів. Для кожного ферменту характернее своє значення рН, при якому активність ферменту є максимальною. Так, пепсин найвищу каталітичну активність виявляє при рН=2, амілаза – 7, фосфатаза – 10.
109.Функції вуглеводів в організмі людини.
Основні вуглеводи їжї: крохмаль, глюкоза, сахароза, харчові волокна(целлюлоза, пектинові речовини) та деякі ін.
Вуглеводи і їх похідні у всіх живих клітинах виконують роль пластичного і структурного матеріалу, постачальника енергії, субстратів і регулятором рів для специфічних біохімічних процесів.
Ще одна важлива роль вуглеводів в організмі людини і тварин пов'язана з тим що вуглеводи на відміну від білків можуть розщеплюватися як за участю кисню, так і без нього. Це дуже важливо для організмів які мешкають в умовах браку кисню. В організмі і клітці вуглеводи мають здатність накопичуватися у вигляді крохмалю у рослин і глікогену у тварин. Крохмаль і Глікоген представляють собою запасну форму вуглеводів і витрачаються за міру виникнення потреби в енергії.
Вуглеводи виконують не тільки живильну функцію в живих організмах вони також виконують опорну і структурну функції. У всіх тканинах і органах виявлені вуглеводи або їх похідні. Вони входять до складу оболонок клітин і субклітинних утворень . прийнятий – мають участь у синтезі багатьох важливих речовин. Вуглеводи в організмах виконують також і захисну функцію.
110. Глікоген: будова, властивості, біохімічна роль. Глікоге́н — полісахарид, гомополімер α-глюкози, основна форма її зберігання в клітинах тварин, більшості грибів, багатьох бактерій та архей. В людському організмі головними місцями накопичення глікогену є печінка та скелетні м'язи. Глікоген є гомополімером α-глюкози, залишки якої з'єднані між собою (α1→4)-глікозидними зв'язками. Кожні 8-10 мономерних залишків відбувається галуження, бічні гілки приєднані (α1→6)-зв'язками. Таким чином молекула глікогену значно більш компактна і розгалужена ніж крохмалю. Ступінь полімеризації близький до такого в амілопектину. Глікоген є формою запасання глюкози у тварин, грибів, деяких бактерій (зокрема ціанобактерій) та арехей. Умікроорганізмів глікоген більш менш рівномірно розкиданий по цитоплазмі клітини у вигляді гранул діаметром 20—100 нм, їх зазвичай можна побачити тільки через електронний мікроскоп. Якщо клітина містить багато глікогену вона стає червоно-коричневою при зафарбовуванні розчином йоду. Глікоген у м'язах слугує джерелом швидкої енергії як за аеробного, так і за анаеробного метаболізму. Його запаси можуть бути вичерпані за одну годину інтенсивного фізичного навантаження. Регулярне тренування дозволяє збільшити запаси глікогену в м'язах, внаслідок чого вони можуть довше працювати без втоми. У печінці глікоген є резервом глюкози для інших органів, на той випадок, якщо її надходження із їжею обмежене. Особливо важливий такий запас для нейронів, які не можуть використовувати в якості енергетичного субстрату жирні кислоти. Печінковий запас глікогену під час голодування вичерпується за 12-24 годин.
111. Скласти рівняння реакції утворення дипептиду аланін-триптофан.
112. Скільки енергії виділиться в результаті повного окиснення 50 г три стеарину в організмі людини, якщо при повному окисненні 1 г виділяється 38,9 кДж.
Дано:
м(C17H35COO)3C3H5=50 г
Е(1г)=38,9*103 дж
1г=38,9*103 дж
50г=х дж
Х=38,9*103* 50/1=19,45*105 дж
113. Механічні способи очищення
Механічні способи очищення – застосовується для очищення води твердих та масляних забруднень
а) потрібнення великих за розміром забруднень у меньші за допомогою механічних пристроїв;
б) відстоювання забруднень зі стоків за допомогою нафтовловлювачів, пісковловлювачей та інших відстійників;
в) розділення води та забруднювачів за допомогою цинтрефуг та гідроциклонів;
г) усередненя стоків чистою водою з метою зниження концентрації шкідливих речовин та домішок до рівня, при котрому стоки можна скидати у водойми або каналізацію;
д) влучення механічних домішок за допомогою елеваторів, решіток, скребків та інших пристроїв;
e) фільтрування стоків через сітки,сита, спеціальні фільтри, а найчастіше - шляхом пропускання їх через пісок;
є) освітлення води шляхом пропускання її через пісок або спеціальні пристрої,наповнені композиціями або мінералами, здатними поглинати завислі частки.
Фізико – механічні способи очищення
Фізико – механічні способи очищення стоків та води базуються на флотації, мембранних методах очищення, азотропній відгонці.
- Флотація– процес малекулярного прилипання частинок забруднень до поверхні розподілу двох фаз ( вода – повітря, вода - тверда речовина). Процес очищення СПАР, нафтопродуктів, волокнистих матеріалів флотацією полягає в утворенні системи „частинки забруднень – бульбашки повітря”, що спливає на поверхню та утилізується. За принципом дії флотаційні установки класифікуються таким чином:
- Флотація з мехнічним диспергуванням повітря; - Флотація з подачею повітря через пористі матеріали; - Електрофлотація;
- Біологічна флотація.
- Зворотний осмос (гіперфільтрація)– процес фільтрування питної води через напівпроникні мембрани під тиском. - Ультрафільтрація – мембраний процес розподілу розчинів, осмотичний тиск котрих малий. Застосовується для очи -шення питної води від високомалекулярних речовин, завислих частинок та колоїдів. - Електродіаліз- процес сепарації іонів солей в мембранному апараті, котрий здійснюється під впливом постійного електричного чтруму. Електродіаліз застосовується для демінералізації питної води. Основним обладнанням є електродіалізатори, що складаються з катіонітових та аніонітових мембран.
Хімічне очищення
Хімічне очищення використовується як самостійний метод або як попередній фізико – хімічним та біологічним очищенням. Його використовують для зниження корозійної активності питної води, видалення з них важких металів, очищення стоків гальванічних дільниць, для окисненя сірководню та органічних речовин, для дизинфекції води та її знебарвлення.
- Нейтралізаціязастосовується для очищення стоків гальванічних, травильних та інших виробництв, де застосовуються кислоти та луги. - Окисленнязастосовується для знезараження питної від токсичних домішок ( мідь, цинк, сірководень, сульфіди), а також від органічних сполук. Окиснювачами є хлор, азот кисень, хлорне вапно, гіпохлорид кальцію тощо.
Фізико – хімічні методи
Коагуляція - процес з’єднання дрібних частинок забруднювачів в більші за допомогою коагулянтів. Дляпозитивно заряджаних частинок коаголюючими іонами є аніони, а для негативно заряджених – катіони. Коагулянтами є вапняне молоко, солі алюмінію, заліза, магнію, цинку, сірчанокислого газу тощо. Коагулююча здатність солей тривалентних металів в десятки разів вища, ніж двовалентих і в тисячу разів більша, ніж одновалентних.
Флокуляція – процес агригації дрібних частинок забруднювачів у воді за рахунок утворення містків між ними та малекулами флокулянтів. Флокулянтами є активна кремнієва кислота, ефіри, крохмаль, целюлоза, синтетичні органічні полімери.
Фізико-хімічні і біологічні ситеми очищення води
Сорбція - процес поглинання забруднень твердими та рідкими сорбентами ( активованим вугілям, золою, дрібним коксом, торфом, селікагелем, активною глиною тощо).
114. Жири.Будова, властивості і функції.
Жири або товщі — велика група органічних сполук, які, з фізичного погляду, мають меншу від одиниці питому вагу і, як правило, розчинні в органічних розчинниках, як правило не розчиняються у воді, і під звичайним тиском їх не можна перегнати, не розклавши.
До складу жирів входять вуглець, водень і кисень. Жир має складну будову; його складовими частинами є гліцерин (С3Н8О3) і жирні кислоти, при з'єднанні яких і утворюються молекули жиру. Найпоширенішими є три жирні кислоти: олеїнова (С18Н34О2), пальмітинова (С16Н32О2) і стеаринова (С18Н36О2).
Від поєднання цих жирних кислот при їх з'єднанні з гліцерином залежить утворення того або іншого жиру. При з'єднанні гліцерину з олеїновою кислотою утворюється рідкий жир, наприклад, рослинне масло.
Пальмітинова кислота утворює більш твердий жир, входить до складу вершкового масла і є головною основною частиною людського жиру. Стеаринова кислота входить в склад ще більш твердих жирів, наприклад, сала. Для того, щоб людський організм міг синтезувати специфічний жир, необхідне надходження всіх трьох жирних кислот.
В процесі травлення жир розщеплюється на складові частини - гліцерин і жирні кислоти. Жирні кислоти нейтралізуються лугами, внаслідок чого утворюються їх солі - мила. Мило розчиняється у воді і легко всмоктується.
Жири є складовою частиною протоплазми і входять до складу всіх органів, тканин і кліток організму людини. Крім того, жири є багатим джерелом енергії.
Розщеплювання жирів починається в шлунку. В шлунковому соку міститься така речовина як ліпаза. Ліпаза розщеплює жири на жирні кислоти і гліцерин. Гліцерин розчиняється у воді і легко всмоктується, а жирні кислоти не розчиняються у воді. Жовч сприяє їх розчиненню і всмоктуванню. Проте в шлунку розщеплюється тільки жир, роздроблений на дрібні частинки, наприклад жир молока. Під впливом жовчі дія ліпази посилюється в 15-20 разів. Жовч сприяє тому, щоб жир розпався на найдрібніші частинки.
З шлунку їжа потрапляє в дванадцятипалу кишку. Тут на неї виливається сік кишкових залоз, а також сік підшлункової залози і жовч. Під впливом цих соків жири піддаються подальшому розщепленню і доводяться до такого стану, коли можуть всмоктатися в кров і лімфу. Потім, по травному тракту харчова кашка потрапляє в тонкий кишечник. Там, під впливом кишкового соку відбувається остаточне розщеплювання і всмоктування.
Жир під впливом ферменту ліпази розщеплюється на гліцерин і жирні кислоти. Гліцерин розчиняється і легко всмоктується, а жирні кислоти нерозчинні в кишковому вмісті і не можуть всмоктатися.
Жирні кислоти входять в з'єднання з лугами і жовчними кислотами і утворюють мило, яке легко розчиняється і тому без утруднень проходить через кишкову стінку.
На відміну від продуктів розщеплювання вуглеводів і білків продукти розщеплювання жирів всмоктуються не в кров, а в лімфу, причому гліцерин і мило, проходячи через клітки слизистої оболонки кишечника, знов з'єднуються і утворюють жир; тому вже в лімфатичній судині ворсинки знаходяться крапельки знов освіченого жиру, а не гліцерин і жирні кислоти.
115.Фізико-хімічні властивості білків Більшість білків розчиняється у воді та утворюють колоїдний розчин.При певних умовах колоїдні розчини втрачають текучість і утворюють складні системи,які називають драглями.Вони пружні ,пластичні,,механічно міцні та здатні зберігати форму Розчиність білків супроводжується їх гідратацією й набуханням.При обмеженому набуханні концентровані білкові розчини утворюють складні системи,які є драглями(еластичними гелями)
Явище зворотне набуханню (відокремлення води і гелю) називається синерезисом .Воно відбувається ,наприклад ,при зберіганні кефіру Деякі білки у воді нерозчинні ,але розчинні при додаванні нейтральних розчинів солей
116. рівняння реакції срібного дзеркала для глюкози. Якісною реакцією на виявлення якої функціональної групи вона являється?
R-CHO + 2[Ag(NH3)2]OH → R-COONH4 + 2Ag↓ + 3NH3 + H2O
Ця реакція є якісною на альдегідну групу.
117. 40,68/12 : 5,08/1 :54,27/16
3,39/3,39 : 5,08/3,39 :3,39/3,39
1 : 3 : 2
C H O
C2H3O2
OH CH3-CH-CH-COOH
ι ι
126. NH2-CH2-COOH+CH3-CH-CH-COOH→NH2-CH-CO-NH+H2O
ι
NH2