85. Суспільний лад Англії напередодні буржуазної революції XVII ст.

Общ.строй А перед бурж.револ.Английское общество делилось на три сословия: духовенство, дворянство и третье—«простонародье», куда входило все остальное население страны.сословия эти не были замкнутыми и обособленными: переход из одного сословия в другое происходил нетрудно.В результате английское дворянство, единое как сословие, оказалось расколотым на два по существу различных социальных слоя, очутившихся во время революции в разных лагерях. Новое дворянство.Значительная часть дворянства, преимущественно мелкого и среднего, ко времени революции уже тесно связала свою судьбу с капиталистическим развитием страны. Оставаясь классом землевладельческим, это дворянство было по существу уже новым дворянством, ибо свою земельную собственность оно зачастую использовало не столько для получения феодальной ренты, сколько для извлечения капиталистической прибыли. Перестав быть рыцарями шпаги, дворяне сделались рыцарями наживы.экономическое преуспевание нового дворянства было следствием его приобщения к капиталистическому развитию страны.Новое дворянство стремилось к превращению своих все возрастающих земельных владений в свободную от феодальных пут собственность буржуазного типа, однако абсолютистский режим противопоставлял чаяниям нового дворянства всеобъемлющую и все более стеснительную систему феодального контроля за его землевладением.Старое дворянство— преимущественно знать и дворяне северных и западных графств. По источнику своих доходов и образу жизни они оставались феодалами.Они получали со своих земель феодальную ренту. Их землевладение почти полностью сохраняло средневековый

характер.Буржуазия и народные массы.Английская буржуазия начала XVII в. была крайне неоднородна по своему составу. Верхний ее слой составляли несколько сот денежных воротил лондонского Сити и провинции, люди, пожинавшие плоды тюдоровской политики покровительства отечественной промышленности и торговле. Главная масса английской буржуазии состояла из торговцев средней руки и высшего слоя цеховых мастеров. Наиболее враждебным короне слоем буржуазии были предприниматели нецехового типа, организаторы рассеянных или централизованных мануфактур, инициаторы колониальных предприятий. Их деятельность как предпринимателей сковывалась цеховым строем ремесла и политикой королевских монополий, а как торговцы они были в значительной степени оттеснены от заморской и внутренней торговли владельцами королевских патентовМасса трудящихся составляла преобладающую часть населения страны. Их интересы не были представлены ни в парламенте, ни в местном управлении. Народные массы, недовольные своим положением, активно боровшиеся против феодального строя, явились той решающей силой, которая ускорила созревание революционного кризиса в стране

86. Передумови буржуазної революції в Англії. «Петиція про право» 1628 р.

Предпосылки бурж.револ.в А.Петиция о П.Англія у XVI-XVTI ст. зовнішньо була аграрною країною. Сільське населення становило 4/5 від загальної кількості. Практика «огороджувань» перетворює основне селянство на малоземельних та безземельних батраків.Частина розорених селян вдається до актів непокори і навіть до прямих революційних виступів.У 1603 р. королем Англії Яків VI Шотландський, який прийняв ім'я Якова І (1603-1625).Яків І заперечував право парламенту видавати закони, вороже ставився до Реформації. У відповідь на відмову парламенту погодитися з введенням нових податків король широко практикував торгівлю патентами на різні торговельні і промислові монополії.Яків І носився з планами підтримки свого тестя Фрідріха Пфальцського з допомогою Іспанії. Спадкоємця престолу Карла 1, Яків І одружив з католичкою, сестрою французького короля Людовіка XIII. Обидва зовнішньополітичних кроки Якова І викликали обурення в англійському суспільстві і не принесли державі користі.Після смерті Якова І на престол зійшов його двадцятип'ятирічний син Карл І, який відразу ж опинився під впливом свого фаворита Бекингема. Новий монарх негайно вв'язався в нову зовнішньополітичну авантюру - уклав союз із Францією і оголосив війну Іспанії.За цих обставин парламент намагався усіляко стримувати непродумані кроки короля та його фаворита - вимагав відставки Бекингема, не давав згоди на введення нових податків і обмежував терміни збору старих тощо. Парламент Карл І розігнав через декілька місяцівПарламент 1628 р. виступив із знаменитою «Петицією про право». Вона зводилася до чотирьох пунктів:1. Населення не повинно змушуватися до виплати податків, не затверджених парламентом;2. Ніхто не може бути заарештований інакше, як за ухвалою суду і за законами країни;3. Повинні бути припинені арешти цивільних осіб за законами воєнного часу;4. Повинні бути припинені постої військ у будинках обивателів. Король був змушений затвердити цю петицію, проте майже відразу почав порушувати її. У березні 1629 р. і цей «непокірний» парламент було розігнано.Одинадцять років безпарламентського правління ознаменувалися новими утисками проти протестантів-пуритан. Соціальною базою цієї релігійної течії була міська буржуазія, нове дворянство та дрібнобуржуазні елементи міста і села. Одночасно вводилися нові податки, що збуджувало невдоволення в усіх верствах населення, незалежно від релігійної орієнтації.13 квітня 1640 р. Карл І був змушений скликати парламент, який відразу проявив свою непокірність і був розігнаний королем уже 5 травня. Цей парламент дістав назву Короткого. Був скликаний новий парламент. Більше половини членів нового Довгого парламенту були колишніми членами непокірного Короткого.Першими кроками нового парламенту стали арешти фаворитів короля - Стаффорда і Лода, королівського фаворита було страчено. Парламент вимагав і добивався від короля нових поступок. Так, у травні 1641 р. Яків І вимушено підписав акт, згідно з яким парламент не міг бути розпущений інакше, як за його власною згодою.