Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekonomistoria_shpora_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
526 Кб
Скачать
☆

40. Економічна програма нацистів , як шлях виходу з „великої депресії”.

Інша картина спостерігалася в країнах, де застосовували полі­тику, близьку до політики нацистів у Німеччині. Прийшовши до влади в 1933 р., нацисти обрали шляхом виходу з кризи тотальну мобілізацію ресурсів та воєнний реванш. Різко зростають воєнні видатки (з 1933 по 1939 рр. вони збільшилися в 10 разів і стано­вили 3/4 всіх державних інвестицій). Приймається закон про примусове картелювання, створюється сім промислових груп: промислова. енергетична, реміснича, торговельна, банківська, страхова, транс­портна. Що стосується аграрного сектора, то ухвалюється закон про спадкові двори, який сприяв зміцненню заможних селянсь­ких господарств — гросбауерських. У 1935 р. приймається закон про оборону імперії, запроваджу­ється загальна воїнська повинність. Усупереч міжнародним уго­дам починає швидко зростати німецька армія. Зростає державне втручання, причому не лише непряме, а й пряме. У 1936 р. приймається чотирирічний план мобілізації ре­сурсів, спрямований на нагромадження стратегічних ресурсів та валюти, вивіз якої був фактично заборонений. У результаті такої політики вже через рік у Німеччині ліквідо­вано безробіття, показники економічного зростання, особливо в галузях важкої промисловості (воєнне виробництво), різко пішли вгору. Отже, така модель виходу з кризи давала моментальний позитивний ефект. Але, на думку більшості дослідників, незва­жаючи на високі економічні показники, Німеччина стояла перед катастрофою, адже в основі її процвітання лежала штучно роз­кручена воєнна кон'юнктура.

41. Становлення Радянської системи , „Воєнний комунізм” і реалізація в українських землях.

В умо­вах збройної боротьби більшовицька партія форсувала реаліза­цію положень своєї програми щодо заміни ринкової економіки безтоварним, тобто комуністичним виробництвом, яким керу­ють із одного центру.

Ця економічна політика дістала назву політики «воєнного ко­мунізму» і означала воєнну диктатуру з широким застосуванням примусових заходів у господарстві.

Головним заходом «воєнного комунізму» стала продрозкладка. за якою селяни повинні були здавати всі «надлишки» продовольства (за винятком необхідного для життя мінімуму). Зібране продовольство надходило у розпорядження Наркомпроду для нормованого прямого розподілу між населенням міст. Це обумовило ще одну ознаку „во­єнного комунізму” — так звану «хлібну монополію», або виключне право держави на реалізацію основних продуктів харчування. У промисловості «воєнний комунізм» означав повну націона­лізацію з жорсткою централізацією управління. В Україні послідовним перехід до політики «воєнного комуніз­му» почався з відновлення радянської влади на початку І9І9 р. Тут відразу ж розгорнулося одержавлення фінансів, транспорту зв"язку, промисловості. Насамперед націоналізованими оголошу­валися великі підприємства цукрової, вугільної, металургійної і машинобудівної промисловості. Надзвичайно важливим завданням радянської влади в Ук­раїні була реалізація аграрної програми, в основу якої було по­кладено Декрет про землю, прийнятий 26 жовтня 1917 р, а яким проголошувалася на­ціоналізація всіх земель та конфіскація поміщицьких, церков­них, монастирських і удільних земель (так званих земель нетру­дового користування) з наступним перерозподілом їх між се­лянами. На принципах «воєнного комунізму» будувалася в 1919 р. і продовольча справа в Україні. Як і в Радянській Росії, на тери­торії України оголошувалася державна монополія на найважли­віші продукти харчування; запроваджувалася продрозкладка.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]