117. Які риси характеризують систему управління народним господарством запроваджену в 1957 р.

З 1954 по 1955 рр. було вжито цілу низку заходів, спрямованих па її вдосконалення, що за­вершилися реформою 1957 р., мстою якої була реорганізація уп­равління промисловістю за територіальним принципом. На лют­невому пленумі ЦК КПРС було прийнято постанову «Про подаль­ше вдосконалення управління промисловістю та будівництвом», сутність якої полягала у ліквідації галузевих міністерств та ство­ренні з 1 липня 1957 р. територіальних органів управління — рад народного господарства (раднаргоспів), які безпосередньо підпоряд­ковувалися Раді Міністрів союзної республіки. Усього було створе­но 105 економічних адміністративних районів, у тому числі — 11 в Україні. У функціях Держплану СРСР залишалося лише загальне планування та координація територіально-галузевих планів та роз­поділ між союзними республіками найважливіших фондів. Поста­нова підкреслювала головне завдання, яке була покликана виріши­ти реформа: максимальне використання наявних рес\рсів завдяки руйнуванню відомчих меж. Постанова також підкреслювала збе­реження пріоритетів розвитку важкої індустрії.

Для оперативного управління раднаргоспами з центру було створено республіканські раднаргоспи, а в 1962 р. — Раду народ­ного господарства СРСР. Раднаргоспи здійснювали керівництво исіма підлеглими їм підприємствами, організаціями та установа­ми в межах відповідного адміністративного району.

Перші результати реформи були досить успішними. Зросли масштаби виробничої спеціалізації та міжгалузевого кооперуван­ня, прискорився процес створення та запровадження нової техні­ки у виробництво, нарешті, вона забезпечила більш комплексний розвиток економічних районів. Стало можливим більш раціональ­но використовувати місцеві ресурси та науково-технічні кадри.

Проте реформа, народжена у надрах апарату і реалізована ним же. не зачепила основ господарського механізму, що існував, а лише частково вирішила завдання, що стояли перед нею.

118. Наведіть основні характеристики, які розкривають ціль господарської реформи 1965 р.

Початок реформуванню радянської економіки поклали рішен­ня березневого та вересневого (1965 р.) пленумів ЦК КПРС. Ре­форма (названа «косигінською» за ім'ям одного з її ініціаторів, голови Ради міністрів СРСР О. М. Косигіна) мала на меті вдоско­налити планування й економічне стимулювання і була спрямова­на на знаходження оптимального сполучення централізованого керівництва економікою й оперативно-господарської самостійно­сті підприємств, зміцнення й подальший розвиток господарсько­го розрахунку. Реформа охоплювала всі елементи господарського механізму: планування, організаційну структуру управління, еко­номічні стимули і господарський розрахунок. Передусім було вирішено ліквідувати раднаргос-пи та повернутися до галузевого принципу управління. Були зно­ву створені союзно-республіканські та союзні міністерства за га­лузями промисловості. На практиці це означало, що республіки втрачали контроль над більшістю підприємств. Господарська реформа поставила також питання переходу до повного госпрозрахунку, хоча здійснити його на практиці через цілу низку причин так і не вдалося. Відомо, що питання про зни­щення системи директивного планування тоді не стояло, навпа­ки, йшлося про його посилення. Але в ході реформи постало пи­тання про необхідність поєднання директивних методів плану­вання та економічних важелів, таких як ціна, прибуток, кредит, заробітна плата. При цьому основним питанням реформи зали­шалося зменшення кількості показників, які зводились «згори». Господарська реформа зачепила й сільське господарство. Від­повідно до рішень березневого (1965 р.) пленуму ЦК КПРС було прийнято низку заходів, спрямованих на виправлення становища в аграрному секторі. Насамперед було підвищено закупівельні ціни з таким розрахунком, щоб довести їх до рівня, при якому колгоспи та радгоспи не зазнавали б збитків при продажу продукції державі. Роздрібні ціни повинні були зберігатися на попередньому рівні, а різниця покриватися за рахунок державного бюджету.

Важливою причиною відставання сільського господарства був і його низький технічний рівень. Тому було різко збільшено дер­жавні асигнування на підвищення технічного рівня сільського го­сподарства, на виробництво сільськогосподарських машин .