71. Чим обумовлена втрата Англії світової економічної першості в кінці 19 ст.

Так, з переходом до монополістичного капіталізму Англія втра­чає свою промислову першість на світових ринках, якою вона кори­стувалася в середині XIX ст. як країна, в якій уперше виникло фаб­ричне виробництво. Починаючи з 70-х років XIX ст. темпи зростан­ня промислового виробництва в Англії значно уповільнюються. Це явище обумовлюється насамперед тим, що Англія першою У світі здійснила промисловий переворот і в період, який розгля­дається, її промислове обладнання було вже як морально, так і фізично застаріле. Крім того, маючи величезну кількість колоній. які в 100 разів перевищували за площею метрополію, англійські підприємці надавали перевагу вивозу капіталу туди, що значно зменшувало розміри капіталовкладень у самій Англії, гальмувало оновлення основного капіталу, стримувало запровадження досяг­нень науки та техніки. Також досить велику роль відігравала й політика протекціонізму, яка проводилася провідними дер/кавами у поєднанні з їх експансією на світові ринки. При збереженні по­літики фрітредерства з боку Англії, не звузило ринки для англій­ських товарів, особливо якщо врахувати те. що США і Німеччина мали підприємства, обладнані сучасною технікою, завдяки чом\ могли знизити собівартість своєї продукції і перетвори™ продук­цію Англії у неконкурентоспроможну.

Становище англійської економіки ускладнила світова аграрна криза, викликана надходженням на європейський ринок дешево­го американського хліба. Негативно впливало на розвиток англійської економіки також недооцінювання значення використання електроенергії. У результаті частка Англії у світовому промисловому вироб­ництві впала, вона втратила свою світову промислову першість.

72. З якими причинакми пов’язане уповільнення темпів економічного розвитку в Франції в кінці 19 ст.

У середині XIX ст. Франція за рівнем промислового розвитку посідала друге (після Англії) місце у світі, але наприкінці XIX ст. вона відстала від США та Німеччини і перейшла на четверте місце.

Важливою причиною уповільнення темпів економічного розвит­ку Франції була традиційна структура її промисловості, в якій пере­важали підприємства, що виробляли предмети розкоші (модний одяг, парфумерію, ювелірні вироби тощо). Це зумовлювало існу­вання дрібних підприємств та стримувало концентрацію промисло­вого капіталу: ця сама причина певною мірою пояснює вузькість внутрішнього ринку країни. Промисловість країни завжди відчувала нестачу сировини та палива, особливо вугілля; привізна сировина значно підвищувала собівартість французьких товарів, знижувала конкурентоспро­можність їх на світовому ринку. У період, що розглядається, си­туація значно погіршилася у зв'язку з поразкою Франції у Фран-ко-Пруській війні, в якій вона зазнала значних матеріальних та територіальних збитків. Німеччина анексувала два найбільші промислове розвинуті департаменти Франції — Ельзас та Лота­рингію, де розташований найбільший в Західній Європі залізору­дний басейн. Будучи третьою колоніальною державою світу, Франція не використовувала свої колонії як сировинні бази та ринки збуту, вони, навпаки, були значним об'єктом видатків державного бю­джету, вимагаючи значних коштів на утримання чиновників та значних воєнних сил.