- •1.Історичні умови розвитку укр.Літ почату 20ст.
- •2.Художні напрямки та стилі в укр. Літ поч.. 20 ст.
- •3.Основні літературні угруповання 20-х рр. 20 століття
- •4.Корінні питання літературної дискусії 20-х рр.,її ініціатори і учасники
- •5.Роль Хвильового в перебігу дискусії.Позиція Зерова
- •6.П Тичина .Геніальність і трагізм таланту
- •7. Кларнетизм поезії Тичини.Сонячні кларнети як естетична програма духовного відродження
- •8.Осмислення долі нац.Революції(Тичина)
- •9.Гуманістична концепція збірки п.Тичини «Замість сонетів і октав»
- •10.Національні мотиви творчості Сосюри
- •11.Інтимна поезія Сосюри
- •12.Людина і революція –головна поетична тема є.Плужника
- •13.Гуманістичні пошуки в поемі Галілей
- •14.Поезія б.Ігора-Антонича:тематичні та стильові домінанти
- •15.Неокласики.Творчі та естетичні установи
- •16.Новелістика Хвильового.Революція та людина в худ.Відображенні
- •17.Образ жінки в новелах Хвильового
- •18.М.Хвильовий «Повість про санаторійну зону»
- •19.Хвильовий «Вальдшнепи»
- •20.Колізії революції та громадянської війни у творах Косинки
- •21.Роман «Вершники» ю.Яновського : жанрова своєрідність, особливості проблематики, герої, поетика.
- •22.Новаторство роману ю.Яновського «Майстер корабля»
- •23.Експериментальна проза Домонтовича «Дівчина з ведмедиком»
- •24. «Доктор Серафікус»
- •25.Український театр поч.20ст.Вплив м.Куліша
- •26. «Патетична соната» Куліша
- •27.Комедія «Мина Мазайло».Кульмінація українізації
- •28.М.Куліш «Народний Малахій»
- •29.Тематичне і жанрове розмаїття творчості Остапа Вишні
- •30.Україна та українці в усмішках о.Вишні
- •31. «Мисливські усмішки» о.Вишні
- •32. «Празька школа»
- •33.Особливості творчого доробку є.Маланюка
- •35.Основні мотиви творчості Олега Ольжича
- •36.Худ.Відображення дійсності у новелістиці Підмогильного
- •37.Проблемно-тематичні колізії роману Місто Підмогильного
- •38.Драма маргінала у «Місті» п.Образ Степана Радченка
- •39.Голодомор 1933р в укр.Літ(«Жовтий князь», «Марія»)
- •40.Людина в протистоянні антигуманногму режимові («Сад Гетсиманський»)
- •41.Багряний «Тигролови»
- •43.Укр.Літ в період 2 світової війни.Творчість о.Довженка.Україна в огні.
- •44.Зачарована Десна о.Довженка
- •45. «Щоденники» о.Довженка
- •46.Творчі пошуки Гончара.Роман «Людина і зброя»
- •47. «Собор» о.Гончар
- •48.Поети-шістдесятники : постаті, громадянська позиція, естетичні засади.
- •49.Морально-етична проблематика й особливості поетики «малої прози» Гр. Тютюнника
- •51.Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном»
- •52.Григі Тютюнник «Оддавали Катрю»
- •53. Поезія Симоненка
- •54.Поема-містерія в. Симоненка «Казка про дурила»: взаємодія фольклорних і літературних елементів в авторській концепції подорожі
- •55. Тема митця і мистецтва л. Костенко
- •56. «Маруся Чурай» Ліни Костенко
- •57. «Берестечко».Образ Богдана Хмельницького
- •58.Поезія Драча: основні мотиви, жанрові пріоритети, особливості індивідуального с тилю.
- •61.Історичний роман 60-80х років: постаті, твори, проблематика.
- •63.Вісімдесятники
- •65.Особливості поетичної творчості групи "Бу-Ба-Бу"
- •66. Експерементальна проза 90-х років. Роман «Рекреаціі»Андруховича.
- •67.О.Забужко «Польові дослідження з українського сексу»
- •70.«Трагедія адекватна історії»: роман Марії Матіос «Солодка Даруся» та читацька конференція за цим твором
49.Морально-етична проблематика й особливості поетики «малої прози» Гр. Тютюнника
Оповідання Григора Тютюнника — це яскраві малюнки з життя, сповнені яскравої образності та гостроти. Письменник умів у короткій новелі повно, багатогранно розкрити внутрішній світ героя. Багато писав Григір Тютюнник про дітей.Ці образи зустрічаємо в багатьох оповіданнях Є у Григора Тютюнника й оповідання, в яких змальовується ставлення людини, і зокрема дітей, до природи. Григір Тютюнник бачив ті ганебні й антигуманні явища, які витворила радянська дійсність. Наприклад, міщанство й владу речей над людиною зображував у новелі «Син приїхав». Хвилювало його й поступове духовне зубожіння людей, зникнення у їхніх серцях милосердя, співчуття, жалю, бездушність бюрократів, здатних понівечити людську долю. До цих проблем звертався письменник в оповіданнях «Оддавали Катрю», «Вуточка», «Чудасія». Він бачив, що поступово під впливом тоталітарного суспільства руйнується не тільки соціальний устрій, але й національний український характер, що базувався на народній моральності, розвитку індивідуальної свободи, чистоті душевних порухів. Григір Тютюнник не тільки викривав те, що нав'язав українському суспільству «радянський режим», але й, глибоко люблячи своїх героїв, показував їхнє благородство, велич людини в праці, прагнення їх до краси почуттів, естетизм, притаманний українцям від природи, милосердність і святість їхніх душ. Саме такими є герої його оповідань «У кравчини обідають», «Дивак», «Іван Срібний», «Три зозулі з поклоном». Кожен твір письменника — ніби образок із сільського життя, хоча писав він і про місто, його загрозливу механізацію, про ті надмірності, які супроводжують сучасне життя міста. Художній світ Григора Тютюнника — це розп'ята на хресті, знищена голодомором і геноцидом селянська нація, останній оплот української душі. Герої Тютюнника від природи трохи дивакуваті, але водночас щирі, запальні, наївні, довірливі натури.Саме такі натури втілюють глибинний сенс життя, саме вони своєю добротою та чистотою зберігають мудрість нації. Торжество добра й благородства — так можна визначити провідну тему всієї творчості Григора Тютюнника. Він — винятковий майстер психологічної новели й повісті, він уміє точно, ясно, виразно змалювати колоритний народний характер. У книгах Г. Тютюнника герої завжди по-народному добрі, щедрі й талановиті душею. Проза Гр. Тютюнника багата гумористичними ресурсами, вона зіткана з іронічних, глузливих, хоч мало коли відсторонених, частіше співчутливих деталей, інтонацій, реплік, часто це колізії, про які в народі кажуть: «і сміх і гріх». Стиль Григора Тютюнника давно вже визначають як реалістично-психологічний.В Григоровому селі немає ознак міфологічності, ідеалізації, патріархальних аксесуарів, це не поетизований осередок збереження духовності, як один час було модно зображати село і трактувати його. Воно реальне, правдиве і відтак сучасне, а якщо й колишнє, повоєнне, то побачене сучасним поглядом письменника-реаліста.
