3.3. Матеріальне та фінансове забезпечення народних шкіл

Поряд з кадровими проблемами функціонування народних шкіл значною мірою залежало від наявної матеріальної бази і достатнього фінансування. Переважна більшість початкових шкіл у другій половині ХІХ ст. знаходилася у скрутному становищі⁸⁰⁷. Інтенсивне зростання кількості шкіл у середині ХІХ століття поставило перед громадами, церквою, Міністерством народної освіти, земством питання забезпечення початкової освіти коштами, спеціальними приміщеннями, обладнанням, меблями. Шкільним приміщенням в основному слугувала селянська хата. Траплялося, що школа перекочовувала з хати в хату, тулилася у церковній сторожці або розміщувалася у найманому приміщенні. Місцеві жителі інколи здавали свої будинки в оренду, а громади передавали свої приміщення під школу ⁸⁰⁸. З часом передовий земський діяч М.О. Корф розробив проект раціональної будівлі нової школи, який був впроваджений у повітах Херсонської губернії. Але відсутність громадських і земських коштів та державного фінансування не давали можливості розгорнути будівництво достатньої кількості шкільних будинків.

Держава значну кількість своїх проблем поклала на органи місцевого самоврядування, духовне відомство, громади. Але покращення матеріального стану відбувалося надзвичайно повільно, тому для переважної кількості дітей шкільного віку навчання було недоступним. Створення земств, на відповідальність яких з часом покладалося забезпечення населення школами, значно покращило ситуацію. Школи були поступово забезпечені новими будівлями, покращилося фінансування. Уже в 1865 році повітові земства, виключаючи Єлисаветградське, асигнувало на потреби шкільного будівництва 6825 руб. ⁸⁰⁹. У Херсонському повіті в 1871 році порівняно з 1866 роком (3500 руб.) грошові асигнування зросли до 14110 руб.⁸¹⁰. Асигнування школам розподілялося на спільних нарадах повітових і училищних рад Херсонської губернії.

Губернське земство, яке декілька років стояло осторонь від проблем фінансування початкових шкіл у повітах, лише в 1870 р. вперше виділило першу фінансову допомогу повітовим земствам на освіту. Херсонському повітовому земству надійшло 500 руб. ⁸¹¹, а 1881 року губернське земство вже виділяло по 2000 руб. щорічно на будівництво шкіл у найбідніших селах ⁸¹². Разом з тим, земство поки що залишалося другим вкладником в народні школи після сільських громад ⁸¹³.

Діяльність губернського земства в справі фінансування народних шкіл позитивно вплинуло на забезпечення коштами початкових училищ. Уже в 1871 р., тобто через сім років після заснування земських установ, їх витрати на народну освіту на 2% перевищували урядові. Надалі держава все менше й менше виділяла коштів на школу, а земства, навпаки, збільшували видатки⁸¹⁴. Наприклад, у 1872 р. губернськими і повітовими земствами на утримання шкіл було витрачено 11376 руб. 1 коп., громадами – 47309 руб. На засіданнях губернських земських зборів 1872, 1873 років відзначалося, що у попередні роки земства витратили на народну школу – 29150 руб., сільські громади – 47309 руб., а всього76456 руб. ⁸¹⁵

Таким чином, земство розв’язувало нагальну проблему утримання під своїм впливом громадські школи і не давало їм „вмерти”. Кошти передавалися в розпорядження сільських громад, які витрачалися ними на створення матеріального забезпечення шкіл та виплату заробітної плати учителям ⁸¹⁶. Земства через своїх представників в училищних радах підтримували сільські громади в справі відкриття нових шкіл та виділяли на це необхідні кошти ⁸¹⁷.

Крім того, земства надавали допомогу і міським школам. Так, згідно з постановою земських зборів Херсонського повіту 9 вересня 1866 р. миколаївським народним школам була визначена грошова допомога у розмірі 1000 руб. і 13 березня 1867 р. генерал-ад’ютант Глазенап повідомив Херсонській земській управі, що „призначену суму буде використано для найму будинків для народних училищ та придбання класних меблів і навчальних посібників” ⁸¹⁸, ⁸¹⁹.

Міські школи утримувалися коштом громади та пожертвами. Школи грамотності отримували допомогу від морського відомства (2500 руб.), міського бюджету (6000 руб.), земства (1000 руб.) щорічно. Крім того існувала плата за навчання (2200 руб.). Таким чином, загальний кошторис шкіл цього типу складав 11700 руб. на рік⁸²⁰.

Царський уряд, не маючи достатніх коштів на розвиток освіти народу, цілеспрямовано перекладав утримання народних шкіл на земства. Так, з початку 1866 року належало вжити заходів щодо фінансового утримання шкіл у поселеннях державних селян. А 11 лютого 1867 р., за рішенням Державної Ради, школи відомства державного майна також передавалися у ведення земських установ ⁸²¹. Повітові земські збори доручили гласним повідомити про це всі початкові училища. Проте передача початкових шкіл різних відомств у підпорядкування земств відбувалася формально.

Святіший Синод також вирішив передати органам місцевого самоврядування справи утримання церковних шкіл, які, незважаючи на державну підтримку, постійно знаходилися у скрутному становищі, і неодноразово звертався до земств та державних установ за фінансовою допомогою ⁸²², ⁸²³. Так, у березні 1866 р. обер-прокурор Д. Толстой просив земство виділити кошти церковнопарафіяльним училищам Херсонського повіту, які вимагали облаштування шкільних приміщень, забезпечення їх опаленням, освітленням та прислугою, придбання книжок для читання, методичної літератури тощо⁸²⁴. Загалом у 1893 році церковні школи Херсонської губернії отримали з різних джерел 38665 руб., що порівняно з 1881 роком було більше на 2640 руб., що свідчить про зміцнення позицій училищ духовного відомства на освітянському просторі Півдня України (див. додаток Д). Справа народної освіти хоча й повільно, але рухалася вперед.

У 80-х роках ХІХ ст. земство посилило роботу зі створення осередків освіти в сільській місцевості. Заснування нових однокласних трирічних шкіл вимагало значних коштів громади і органів місцевого самоврядування. Утримання сільської початкової школи з 60 учнями обходилося до 450 руб., а з 120 учнів – 700 руб. на рік. У середньому утримання одного училища дорівнювало у 1885 році 602 руб. 46 коп., у тому числі земського – 449 руб. ⁸²⁵. Тому земство разом із сільськими громадами ухвалили рішення створити дешеві школи, тобто початкові школи грамотності ⁸²⁶. У той же час, з року в рік збільшували асигнування на школу. Тільки в 1886 році Херсонським губернським земством було витрачено на освіту 148271 руб. Згідно з постановою Сенату від 25 квітня 1896 р. Херсонське губернське земство брало на себе третину витрат повітових земств на народну освіту, які в 1896 році складали 867589 руб., що на 16% більше, ніж у 1895 році ⁸²⁷. Губернські збори планували використати ці гроші на ремонт старих шкільних будівель, придбання меблів, навчальних посібників, обладнання, поповнення шкільних бібліотек, посадку пришкільних садочків, заробітну плату вчителям. Наприкінці ХІХ століття народні школи в основному мали певне матеріальне забезпечення для організації навчального процесу . Порівняно зі школами середини ХІХ ст. їх матеріальний стан дещо покращився, значно збільшилося кількість спеціально побудованих приміщень, більш якісно утрималися старі. У 90-х роках ХІХ ст. 76% шкільних приміщень були у задовільному стані і 24% у незадовільному ⁸²⁸. Але все ж видатки на освіту були недостатніми. Так, у 1895 році на утримання миколаївської поліції було витрачено 49423 руб, а на народну освіту лише 25060 руб.⁸²⁹ при 1,2 млн. бюджеті міста⁸³⁰.

На початку ХХ століття фінансування народних шкіл дещо збільшилося. Зі звіту губернської управи земським зборам у жовтні 1905 року видно, що витрати повітових земств Херсонської губернії на народну освіту складали 21,5% загальної розхідної частини бюджету ⁸³¹. В Єлисаветградському повіті вони дорівнювали 15,7%, Ананьївському – 28,1%. Витрати губернського земства на народну освіту складали 9,1% розхідної частини бюджету. Бюджет народної освіти у Миколаєві складав 42703 руб.⁸³². У другому десятилітті ХХ ст. у Херсонській губернії поряд з будівництвом нових шкільних будівель продовжувалася робота з капітального ремонту шкільних приміщень. Лише в Єлисаветградському повіті в 1914 році було відремонтовано 146 шкіл на загальну суму 21388 руб. На ремонт одного народного училища було витрачено 946 руб.⁸³³ Важливо відзначити приватну ініціативу у створенні належних умов роботи народних шкіл. Так, коштами М.М. Аркаса у с. Христофорівка Херсонського повіту, землевласників Комарицького і Шишкіна в с. Кондратівка Ананьївського повіту, у Олександрівці-Арнаутівці Одеського повіту членами сільської громади були побудовані приміщення для початкових шкіл ⁸³⁴. У 1898 році парафіяни Миколаївського Свято-Духовного молитовного будинку просили міську владу дозволу на будівництво громадою церковнопарафіяльної школи для дітей міста ⁸³⁵.

Але незважаючи на те, що губернське земство розширило свою участь у розвитку початкової освіти в повітах, все також гостро стояло питання про участь сільських громад в утриманні народних училищ тому, що бюджет земств не міг задовольнити всі освітянські потреби ⁸³⁶.

Отже, можна зробити висновок, що матеріальний стан початкових шкіл Півдня України в досліджуваний період знаходився у незадовільному стані і вимагав значних фінансових і матеріальних витрат. Незважаючи на зростання кількості початкових шкіл та учнів у них, держава здебільшого залишилася осторонь від проблем будівництва, ремонту та матеріального забезпечення народних училищ, переклавши розв’язання цих проблем на органи місцевого самоврядування, громади і духовне відомство. Кошти, які виділялися на створення матеріальної бази освіти, були мізерними. Починаючи з середини 60-х років особливо активну участь у розбудові сільської школи взяли земства, які наприкінці ХІХ століття витрачали третину своїх коштів на народну освіту. У 80-90-х роках у селах Херсонської губернії почали будувати шкільні будівлі за новими спеціальними проектами. На початку ХХ століття 364 земські школи мали нові шкільні приміщення. У той же час 119 шкіл тулилися у пристосованих будівлях ⁸³⁷. Холодні, погано освітлені, пристосовані приміщення для шкіл зустрічалися у багатьох поселеннях Херсонської губернії навіть наприкінці ХІХ століття. Значна частина дітей шкільного віку (до 70%), у тому числі через відсутність приміщень для навчання, залишалася поза межами початкової школи. Від поганого матеріального забезпечення страждали церковнопарафіяльні школи (36%) і школи грамоти (67%). Загалом 30% шкільних приміщень на території Херсонської губернії були у незадовільному стані.⁸³⁸

Висновки до розділу 3. Дослідження показало, що дореволюційна народна школа проходила шлях становлення, розвитку та пошуку нових організаційних форм роботи. Цьому значною мірою сприяли шкільні реформи другої половини ХІХ століття, які незважаючи на свій обмежувальний характер, дозволили покращити народну освіту. Урядові «Положення» (1864, 1872, 1874, 1884 рр.) визначили завданя початкових шкіл, спрямовували їх діяльність, визначали перелік навчальних предметів, тривалість занять протягом дня і тижня, навчального року тощо.

Запровадження приблизних навчальних програм Міністерства народної освіти (1897 р.) і Святішого Синоду (1903 р.) мало за мету кардинально вплинути на процес навчання і виховання учнів, визначити мінімум знань, умінь і навичок учнів. У 70-90-х роках ХІХ столітя передовими педагогами розпочалися активні пошуки нових прогресивних форм і методів організації навчального процесу. На зміну застарілій і консервативній буквоскладальній методиці прийшла нова звукова методика, вдосконалювалося викладання навчальних предметів. На уроках вчителів Херсонської губернії почала активно використовуватися наочність, з’явилися перші технічні засоби навчання. Разом з тим, релігійне виховання було однією зі складових державної шкільної політики.

У другій половині ХІХ ст. урядом було запроваджене ремісниче навчання в народних школах. У Херсонської губернії цей процес набув значного розвитку, що надавало можливість учням отримати професійні навички з окремих видів трудової діяльності (рукоділля, швецька справа, крій тощо).

Тривалий час головною проблемою організації навчального процесу народної школи були педагогічні кадри. Відкриття вчительських семінарій та запровадження спеціальних іспитів на звання вчителя народної школи позитивно вплинуло на вирішення кадрових питань. Активну участь у цьому питанні брали земство і духовенство. Важливою формою підвищення професійної майстерності вчителів, покращення їх фахової підготовки були також вчительські з’їзди і курси.

Болючою проблемою дореволюційної народної школи був її незадовільний фінансовий та матеріальний стан. Початкова школа значний період свого існування, особливо у другій половині ХІХ століття, потерпала від злигоднів. Уряд не маючи достатніх коштів на організацію та утримання шкіл, переклав відповідальність на земства. Церковні школи мали мізерні власні кошти на утримання, а цілеспрямоване державне фінансування і допомога земств були основним кошторисним фундаментом, на якому вони існували. Міністерські школи теж мали централізоване урядове забезпечення, а міські школи отримували кошти переважно від місцевої влади. Іншою значною проблемою початкової школи було забезпечення їх спеціальними приміщеннями для проведення навчально-виховного процесу. З часом фінансування народних шкіл урядом та органами місцевого самоврядування сприяло покращенню матеріальних умов земських і міських шкіл. Але сільські церковнопарафіяльні школи, громадські і школи грамоти до кінця свого існування так і залишалися без належних приміщень і задовільного матеріального забезпечення.

Таким чином, можна стверджувати, що в народній школі 1861-1917 рр. відбувалися складні і неоднозначні процеси вдосконалення організаційних питань, навчальної та виховної роботи, кадрової політики, фінансування, які загалом позитивно вплинули на поширення писемності серед народу.