48. Економічна система монополістичного капіталізму

Монополістична стадія у розвитку капіталізму скоріше є теоретичною гіпотезою в тому сенсі, що чистого монополістичного капіталізму ні в якій країні капіталістичного світу не було.

Монополістичний капіталізм — це економічний лад із системою великих і надвеликих підприємств, що уклали одним з одним різного роду угоди чи союзи, і як монополії займають панівне становище в економіці та ринках недосконалої конкуренції; стадія у розвитку капіталізму.

За монополістичної стадії капіталізму зберігається монопсонія на ринку праці, оскільки суб’єкти праці залишаються неорганізованою силою і не захищаються державою.

Концентрація і централізація капіталу. Підприємець може розширити свій завод чи фабрику лише в міру того, як ідуть справи з виробництвом прибутку та його нагромадженням, що веде до збільшення розмірів основного й оборотного капіталу. Концентрація виробництва у свою чергу тягне за собою концентрацію і централізацію капіталів. Великі підприємства переважають над дрібними і мають більшу конкурентоспроможність.

Концентрація капіталу в руках більш великих підприємців розширювала можливості застосування у виробництві новацій і вдосконалень, найновіших досягнень науки і техніки.

Об’єктивно монополія складається тоді, коли економія, зумовлена збільшенням масштабів виробництва, настільки значна, що певний товар чи послугу одне велике підприємство виробляє з нижчими середніми витратами, ніж якби цей товар чи послугу виробляла б більша кількість підприємств.

Проте в більшості галузей ефект масштабу спрацьовує лише до певної межі: це причина існування в одних галузях декількох великих підприємств, в інших — ряду великих, середніх і дрібних підприємств, у таких як сільське господарство — мільйони невеликих фермерських господарств. Це економічна основа для державної правової політики боротьби з монополізацією виробництва і захисту конкуренції.

Монополія — це ринок, на якому кількість продавців (підприємств) така незначна, що кожен продавець може впливати на загальне пропонування (через виробництво) і ціну товару.

У зв’язку з тим, що монополізація виробництва призводить до штучного зниження обсягів виробництва і його ефективності, а монополії завдяки цьому одержують надвисокі прибутки, тому практично в усіх країнах діє антимонопольне законодавство.

49. Види монополістичних угрупувань

50. Економічна система регулювання капіталізму

Ринковий механізм саморегулювання економіки реалізується, передусім, через внутрішньогалузевий і міжгалузевий види конкуренції.

Боротьба між капіталістами однієї галузі ведеться за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів, передусім, за привласнення надприбутку. Останній виникає на тих капіталістичних підприємствах, власники яких першими запровадили нову техніку, за допомогою якої наймані працівники створюють більшу масу додаткової вартості (з урахуванням синергічного ефекту в процесі взаємодії особистісних і речових факторів виробництва). Як тільки така техніка пошириться і на інші підприємства, надприбуток зникне доти, доки якесь інше підприємство не запровадить нову техніку і т. д.

Суперечності, що виникають між капіталістами з приводу неоднакових умов виробництва (а отже, різних витрат виробництва) і привласнення прибутку, передусім надприбутку, вирішуються внаслідок виконання внутрішньогалузевою конкуренцією своїх функцій.

Така конкуренція доповнюється міжгалузевою, зумовленою тим, що капіталісти за умов однакової норми додаткової вартості в різних галузях на рівновеликий капітал (однакові обсяги вкладеного капіталу) отримують неоднаковий прибуток. Дана суперечність пояснюється різною органічною будовою капіталу в таких галузях (а отже, різним співвідношенням між живою й уречевленою працею, величиною створеної в них маси і норми прибутку тощо) і швидкістю обороту капіталу. Суперечність вирішується шляхом переливу капіталу із галузей з низькою нормою прибутку у галузі з вищою нормою прибутку, про що йшлося в темі “Монополії і конкуренція”. Межею переливу капіталів є формування середньої норми прибутку (відношення сукупної додаткової вартості до обсягів сукупного капіталу всіх галузей), а отриманий за цих умов прибуток є середнім. Саме він є рівновеликим прибутком на рівновеликий капітал, а механізмом його формування є ціна виробництва, про яку йшлося раніше.

Внаслідок цих видів конкуренції, стихійного переливу капіталу між галузями (оскільки він не здійснюється централізовано з боку держави) досягається певна пропорційність розвитку економіки, а отже, регулювання попиту і пропозиції, виробництва і споживання, розподіл ресурсів і формування доходів тощо.

Проте навіть на нижчій стадії капіталізму ринковий механізм саморегулювання економіки частково поєднувався з державним регулюванням, а тому повністю вільної ринкової економіки (вільної від державного втручання) не існувало ніколи. Проте внаслідок домінування ринкових важелів на нижчій стадії ринковий механізм був ядром господарського механізму. З огляду на це тим більш неправомірно стверджувати про існування ринкової економіки (основними атрибутами якої є приватна власність і ринковий механізм саморегулювання економіки) за сучасних умов.

Крім економічної власності до економічних відносин, як зазначалося, входять техніко-економічні та організаційно-еко- номічні.