27, Суд.Здійснення захисту прав і інтересів громадян повністю перейшло до державного суду.

, окремих індивідів перейшла до рук небагатьох. Функції державного суду на початку виникнення були зумовлені наявністю права пуб¬лічного і права приватного. Справи, що стосувалися інте¬ресів держави, розглядалися публічним судом. Майнові спори належало розглядати в цивільних судах. Діяльність суду щодо здійснення правосуддя називається судовим процесом, який залежно від характеру справи, що розглядається, поділявся на кримінальний і цивільний. Справи по звинуваченню кого-небудь у вчиненні кримінального зло¬чину розглядалися в порядку кримінального процесу. Спори, що виникали між особами з приводу майна (майнові спори), підлягали розгляду в формі цивільного процесу. Особа, що вважала своє майнове право порушеним і звер¬талася до суду за його захистом, дістала назву позивача, а особа, до якої заявлялася претензія — позов. — відповідача у справі Вимога позивача, звернена до суду, про надання захисту порушеному праву називається позовом.

28, До найдавніших видів зобов’язань належить nexum, тобто відношення, яке опосередковує особисте підпорядкування неплатоспроможного боржника кредитору щодо його обов’язку відробити борг.

вирізнялися

-цивільні (civiles), -У цих зобов’язаннях головним був обов’язок боржника (oportere). У разі порушення цих зобов’язань кредитор мав право на позовний захист своїх прав, вимагаючи від боржника виконання свого обов’язку (oportere). Отже, виконання цивільних зобов’язань забезпечувалося державним примусом

-преторські (honorariae) -не були визнані цивільним правом (ius civile), а отже й позбавлені позовного захисту. Захист цих зобов’язань надався претором, що однак не призводило до їх легалізації

-та натуральні (naturales) зобов’язання.- не користувалися захистом ні позовним, ні преторським, ні іншими засобами захисту, але мали юридичне значення, тобто вважалися такими, що існують. Виконання боржником свого обов’язку за натуральним зобов’язанням завжди вважалося належним виконанням

30, Володіння — це історичний попередник права власності і є основою, на якій виникає інститут власності. В стародавньому цивільному праві категорія володіння відповідала поняттю usus. Під ним розуміли користування річчю. Володілець і власник поєдналися в одне ціле в цивільному праві, і тоді говорили про володіючого власника. Користування річчю забезпечувало особі безпосереднє панування над нею.

елементи:

суб'єктивний — фактичне, реальне володіння річчю (corpus possessions);

об'єктивний — намір володіти річчю для себе (animus possessio).

31Іпотека (hypotheca) з’явилася як окремий вид заставних договорів. Сутність іпотеки полягала в тому, що боржник зберігав не тільки право власності на річ, але й володіння нею. Іншими словами, предмет застави не передавався заставодержателю. Спочатку іпотека виникала на підставі простої усної домовленості між боржником і кредитором, а згодом набула письмової форми. Документи, у яких знаходила правове закріплення домовленість про іпотеку, могли мати офіційний і приватний характер. Для чинності останніх, вони мали бути засвідчені не менш ніж трьома свідками.

35, реституціяОсоби з 12 років дівчат¬ка і з 14 до 25 років — хлопчики, що визнавалися повноліт¬німи і дієздатними. Вони мало право здійснювати будь-які цивільно-правові правочини, проте, уклавши явно невигід¬ний для себе правочин, могли просити претора визнати його недійсним і повернути сторони в первісний стан, в якому вони знаходилися до укладення правочину, тобто застосува¬ти реституцію. Реституція застосовувалася в суворо визначених випадках: неповнолітність однієї із сторін, обман, помилка, погроза, відсутність однієї із сторін. Для застосування реституції вимагалися дві умови: наявність шкоди у потерпілого; строк застосування (не більше року після настання юридичного факту, що дав підставу для застосування реституції).

36, Негаторний позов застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику нормально здійснювати своє право власності. Звичайно відповідачем за негаторним позовом був той, хто домагався користуватись якоюсь мірою чужою річчю. У Римі це траплялося в тих випадках, коли через земельну ділянку однієї особи гнали до водопою худобу сусіда, який обґрунтовував це тим, що за ним нібито закріплене таке право прогону. Відповідальність за цим позовом зводилася до обов'язку порушника припинити неправомірні перешкоди.

37, Давньоримська сім'я несла на собі відбиток родового ладу Вона будувалася за принципом підпорядкування владі глави сімейства. До складу сім'ї, крім глави сімейства, належали його дружина, діти та їхнє потомство, інші родичі, кабальні, а також раби. Терміном Гатіїіа позначалась сукупність всього майна, дітей, рабів та іншої робочої сили.

Сім'я, заснована на підпорядкуванні владі юмовладики, називалась агнатською. Всі підвладні підкорялися владі одного домовладики і вважалися родичами, тобто агнатами.

Після смерті домовладики його дорослі сини були носіями влади в сім'ї, а дружини й діти підпадала під їхню владу.

38 КОНСЕКТ

39 Позадоговірні зобов”язання.

Цивільне правопорушення, яке порушує права чи інтереси особи, з якою

порушник не знаходиться ні в яких договірних відносинах, дістало назву

позадоговірного, або деліктного. Наприклад, Тіцій підпалив будинок

Люція. вбив його раба або заподіяв будь-яку іншу майнову шкоду Тіцій і

Люцій ні в яких договірних відносинах між собою не були, але Тіцій

порушив права Люція — це і є позадоговірне правопорушення, або делікт.

41, Фідуціарна угода — найбільш рання форма застави. Вона полягала в тому,

що боржник передавав кредитору (заставодержцю) замість одержаних в

позику грошей будь-яку річ (предмет застави) у власність.

Виникла нова форма, за якою застава передавалась заставодержцю

(кредитору) не у власність, а лише у володіння — ручний заклад. Він

швидко поширюється, замінюючи фіду-ціарну угоду. При ручному закладі

власником застави лишався заставодавець (боржник), і якщо він виконував

своє зобов'язання, то заставодержець (кредитор) юридичне був

зобов'язаний повернути заставу її власникові, тобто боржнику.

Заставодержець для захисту своїх інтересів мав володільницький

інтердикт.