36. Визначення витрат виробництва і собівартості. Види і структура собівартості. Шляхи зниження собівартості.

Діяльність будь - якого підприємства завжди пов'язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, упакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність усіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.

Витрати це - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, що показує в грошовій формі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству продукція, що випускається їм.

Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції: цехова собівартість, виробнича собівартість, повна собівартість, галузева собівартість.

Цехова собівартість включає витрати на виробництво продукції в межах цеху, зокрема прямі матеріальні витрати на виробництво продукції, амортизація цехового устаткування, заробітна плата основних виробничих робітників цеху. Виробнича собівартість (собівартість готової продукції) охоплює витрати підприємства на виробництво продукції. Крім цехової собівартості в неї входять загальнозаводські витрати і витрати допоміжного виробництва.

Повна собівартість (собівартість реалізованої (відвантаженої) продукції) включає всі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому.

В умовах ринкової економіки, коли головною метою підприємства є прагнення до отримання максимального прибутку, зниження собівартості продукції стає головним чинником на шляху його підвищення.

Собівартість продукції є не тільки найважливішою економічною категорією, але і якісним показником, на підставі якого можна судити про ефективність використання підприємством різних видів ресурсів, а також про рівень організації праці на підприємстві.

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає в наступному:

- У збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але і розширеному відтворенні;

- У появі більшої можливості для матеріального стимулювання працівників і вирішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

- У поліпшенні фінансового стану підприємства та зниження ступеня ризику банкрутства;

- У можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоспроможність продукції та збільшити обсяг продажів.

Основним джерелом зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це пояснюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, так як зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а по-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат.

Друге джерело - зменшення витрат на матеріали, паливо, енергію - має найважливіше значення для матеріаломістких галузей. Зменшення витрат матеріалів здійснюється шляхами: скорочення втрат, заміна дорогих матеріалів більш дешевими, зменшення витрат на поставку матеріалів, поліпшення нормування витрат матеріалів.

Скорочення витрат на обслуговування виробництва і на управління досягається головним чином шляхом зменшення чисельності робітників за рахунок застосування ефективних методів організації управління і обслуговування виробництва, більш прогресивної техніки.

Економія витрат на збут досягається завдяки зміцненню дисципліни праці, ритмічності виробництва, дотримання договірної дисципліни.

Ефективним методом пошуку шляхів зниження собівартості продукції є функціонально-вартісний аналіз. Функціональний підхід передбачає абстрагування від існуючого інженерного рішення, виділення функцій, які виконує виріб, і пошук альтернативних варіантів виконання функцій з меншими витратами.

Під час функціонально-вартісний аналізу необхідно насамперед з'ясувати: що являє собою виріб, функцію якого необхідно виконати з мінімальними витратами; яку функцію він виконує; які фактичні витрати на виконання цієї функції; які максимально можливі витрати на реалізацію цієї функції; якими іншими способами можна здійснити функцію; які будуть витрати на її здійснення.

Мета функціонально-вартісний аналізу полягає в наступному: привернути увагу конструкторів і технологів до тих функціональних частин виробу, де виникають діспропорцiі між важливість виконуваних функцій, якістю і витратами на їхнє здійснення для того, щоб виявити зайві витрати, причини їх виникнення та знайти резерви зниження собівартості вироби.

Отже, найбільш ефективними шляхами зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, використання світового досвіду по зменшенню собівартості. Саме Ресурсозберігаючі, ресурсозберігаючі технології - це вихід для українського товаровиробника.

Не менш важливим чинником, який сприятиме скороченню витрат підприємств, є дотримання всіх основних принципів ефективного розміщення продуктивних сил: це скорочення шляхів між виробником та покупцем, між виробництвом і сировинною базою.

Таким чином, дотримання загальних принципів і законів є одним з найважливіших факторів зниження собівартості не буде призводити до погіршення кінцевого продукту і дасть для вітчизняного товаровиробника можливість отримувати додаткових покупців та додаткові прибутки.

37. Визначення витрат в короткостроковому та довгостроковому періодах. Валові, середні, граничні витрати.

Тривалий період - це період, достатній для входу нових фірм у галузь або виходу з галузі. У довгостроковому періоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати; в довгостроковому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.

Рівновага конкурентної фірми у короткочасному періоді.

Для фірми, мінімізує збитки, ринкова ціна нижче мінімально можливі середні витрати при обсязі випуску продукції, але перевищує мінімум середніх змінних витрат при цьому ж обсязі випуску. Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки, яка забезпечить їй покриття змінних витрат і частково постійних витрат.

Граничні витрати є одним з найважливіших понять в політичній економії. Вони визначають додаткові витрати на одну додаткову одиницю продукції. Граничні витрати виробництва - це додаткові витрати на виробництво однієї додаткової одиниці обсягу продукції.

Середні витрати - це витрати на одиницю випуску продукції, які дорівнюють валовим витратам, поділеним на вироблену кількість товару, виходячи з того що валові витрати є сумою постійних і середніх змінних.

Постійні і змінні витрати в сукупності складають валові витрати.

За визначенням завжди ВВ = ПВ + ЗВ.