71. Еволюція відносин власності в Україну

Історично першим типом власності, з якого почався розвиток людського суспільства і який тисячоліття панував у ньому, була усуспільненого (колективна) власність спочатку у формі племінної (матріархат, патріархат), а потім общинної (сільська й міська корпоративна) власність. Низький рівень розвитку продуктивних сил зумовлював той факт, що люди спільно (колективами) добували засоби до існування (примітивність знарядь праці унеможливить ¬ лювала виживання окремої людини в боротьбі з природою) і спільно їх споживали. Тільки таким чином людство могло вибороти своє право на життя. Згодом розвиток продуктивних сил, вдосконалення самої людини, зміни умов її життя приводять до формування нового типу власності - приватної. Усуспільненого (колективна) власність трансформується в свій різновид - держав ¬ ну власність.

Ці два типи власності (суспільна й приватна) на різних етапах історичного розвитку суспільства виступали в найрізноманітніших формах, відображаючи соціально-економічну природу пануючого суспільного ладу. Розглядаючи тривалу історичну еволюцію форм власності, можна відзначити цікаву тенденцію в цьому процесі. На перших етапах свого розвитку людство використовує колективні форми власності. Поява можливості індивідуального вижиму ¬ ня (на основі подальшого розвитку продуктивних сил) поро ¬ джуе приватну власність.

Приватна власність на засоби виробництва була історично пер ¬ шим типом власності, який породив право індивідуального розпірних ¬ ня товаровиробників продуктами своєї праці і їх економічне відокремлення (на цій основі) один від одного і від суспільного виробництва. Це в поєднанні з суспільним поділом праці, стало вирішальною умовою формування ринкової економіки (про що мова піде далі), яка дала величезний поштовх для розвитку продуктивних сил. Державна власність у цю епоху ототожнювалася з власністю чиновників (фараонів, царів, королів, феодалів тощо). Її суспільні функції були вкрай обмежені і зводилися в основному до утримання армії й апарату адміністративного управління.

Однак зростання масштабів виробництва та його ускладнення, абсолютне збільшення населення на планеті та зростання його потреб породили ряд нових проблем економічного, соціального, екологічного суспільного характеру. Виявилося, що класична (особиста) приватна власність і основана на ній ринкова економіка не здатна вирішити ці проблеми.

72. Тіньова економіка

Тіньова економіка - господарська діяльність, яка розвивається поза державного обліку та контролю, а тому не відображається в офіційній статистиці. «Тіньові» підприємства не перерозподіляють власних доходів до бюджетів та державних цільових фондів, вони не сплачують податки, збільшуючи власні доходи.

Суть тіньової економіки

Розвиток доіндустріального суспільства і його перехід в індустріальне сприяв тіньової ділової активності в будь-яких її проявах. Так, деякі форми капіталістичного виробництва (наприклад, «розпорошена» мануфактура) становили «підпільну» противагу легальному цеховому ремеслу, піратство поширювалося протягом ХVI-ХVIII ст. в Середземному і Карибському морях, Індійському океані, завдаючи великої шкоди морським перевезенням, казнокрадство і корупція були присутні у всіх абсолютистських державах. Певною мірою тіньова ділова активність була реакцією на наступ влади вельмож, ще не мала належного інституційного оформлення. Капіталізм у власному розумінні слова міцно укорінився лише після того, як «протестантська етика» санкціювала гонитву за багатством у формі «чесного бізнесу», допускала конкуренцію і не заперечувала насильства. Епоха нового часу завершується узаконенням одних форм тіньового бізнесу (наприклад, банківської діяльності - колишній лихварство) і посиленням боротьби з найбільш кримінальними його формами (комп'ютерним піратством, корупцією і т.д.).

Новий етап розвитку тіньової економіки спостерігається у другій половині ХХ ст., Що пов'язано з глобальною трансформацією світового господарства. У розвинених країнах іллегалізація економічної діяльності в середині ХХ ст. викликана залученням цих країн до індустріального та інформаційного суспільства. У соціалістичних країнах різке зростання тіньового сектору виявилося результатом недосконалості директивно-планової моделі економіки порівняно з ринковою. Лаконічне пояснення основної причини суттєвої тінізації соціалістичного господарства дає американський економіст М. Олсон: «Якщо відсутня приватна власність, то всі громадяни матеріально зацікавлені в розкраданні господарства, але ніхто не зацікавлений особисто у його збереженні». [1]

Неоднозначними є думки з приводу впливу тіньового сектора на національне господарство. Він несе і певну конструктивну роль, що проявляється в стабілізуючою і компенсуючі функціях в господарстві перехідного періоду. Тіньова економіка характеризується більшою гнучкістю та динамічністю, ніж легальна. Вона має здатність швидко заповнювати ніші (виникають в економічному просторі) і створювати додаткові робочі місця. Тіньова економіка насичує ринок товарами і послугами, збільшує доходи частини населення, підсилює конкурентну боротьбу, стримуючи на час соціальні дестабілізуючі процеси в суспільстві. Проте вирішальним є негативний вплив тіньового сектору на національну економіку. Внаслідок існування тіньової економіки зменшуються доходи бюджету, зростає зовнішній і внутрішній борг, збільшується тіньовий капітал, зменшується інвестиційна привабливість держави, втрачаються можливості активної участі в глобалізацій них процесах. Втрати державою своїх регулюючих, контролюючих та інших соціально важливих функцій (внаслідок наявності тіньової економіки) неминуче супроводжується криміналізацією суспільства і зростанням організованої злочинності. Система тіньового обороту ВВП працює головним чином на відтік капіталу і лише мала частка національного капіталу залишається або повертається для інвестування вітчизняного виробництва іноді у вигляді прямих іноземних інвестицій або в іншій формі, є по суті відмиванням тіньового капіталу.

У розвинених країнах масштаби тіньової економіки відносно невеликі і становлять приблизно 5-15% ВВП. У країнах, що розвиваються, тіньовий сектор відіграє більш помітну роль. Так, у деяких з них тіньова економіка навіть перевершує офіційну (Нігерія, Болівія, Таїланд). Середні масштаби тіньової економіки в країнах, що розвиваються, складають в середньому 35-45%. [2]

Види тіньової економіки

Виділять три види тіньової економіки [3]:

«Друга» тіньова економіка - це заборонена законом економічна діяльність працівників «білої» (офіційної) економіки, яка призводить до прихованого перерозподілу раніше створеного національного доходу. З точки зору суспільства в цілому «друга» тіньова економіка не виробляє ніяких нових товарів або послуг зручностями, одержувані від «другої» економіки, користуються одні люди за рахунок втрат, які несуть інші люди.

«Сіра» тіньова економіка - економічна діяльність по виготовленню і реалізації звичайних товарів і послуг дозволена законом, але не реєструється (переважно дрібний бізнес). На відміну від «другої» економіки, нерозривно пов'язана з «білою» (офіційної) економікою і паразитує за її рахунок, «сіра» економіка функціонує автономно. У цьому секторі виробники або свідомо ухиляються від офіційного обліку, не бажаючи нести витрати (пов'язані з отриманням ліцензій, сплатою податків і т.д.), або звіт про такий вид діяльності взагалі не передбачено.

«Чорна» тіньова економіка (економіка організованої злочинності) - заборонена законом економічна діяльність, пов'язана з виробництвом і реалізацією заборонених та дефіцитних товарів і послуг. «Чорної» економікою в широкому значенні можна вважати всі види діяльності, які повністю виключені з нормального економічного життя, оскільки вони вважаються несумісними з ним і такими, що його руйнують (наприклад, наркобізнес, грабежі і т.д.).