500 Тис. Ум. Од. (перестраховик).

Розглянемо, як розподіляється відповідальність між цедентом і пе-; рестраховиком згідно з договором ексцедента збитку, скориставшись а рис. 17.6.

Рис. 17.6. Розподіл відповідальності між цедентом і перестраховиком

за договором ексцедента збитку:

386

Премія, що її призначено перестраховикам за договором ексцеден-та збитку, частіше розраховується в певних відсотках відносно річної суми брутто-премії за портфелем страхувань, що підлягає захисту. Оскільки до початку дії договору може бути відома тільки сума очіку­ваної премії, то спочатку сплачується повністю або частково визначе­на сума авансу -— депозит премії з подальшими перерахунками. Ре­зультати договорів по закінченні кожного року розглядаються, і прово­дяться переговори між сторонами стосовно розмірів ставок премій або лімітів покриття на наступний строк. Договори ексцедента збитку до­сить прибуткові для перестраховиків. Частіше вони укладаються в результаті вірогідного прогнозування можливості настання дуже вели­ких збитків.

Збитки можуть виникати внаслідок одного випадку або кумуляції ризиків. Тому розрізняють два типи покриття:

1) ризиковий ексцедент збитку — WXL (working exess of loss — робочий ексцедент збитку за окремим ризиком);

2) катастрофічний ексцедент збитку — CXL (catatroph exess of loss). Основою договору ризикового ексцедента збитку є одиничний ри­зик. Договір в умовах певного випадку (вибух, ризик від вогню) вико-ристовуєься стільки, скільки існує окремих ризиків, що призводять до збитків, обсяг яких перевищує пріоритет (франшизу).

У таких видах страхування, як страхування цивільної відпові­дальності, не завжди можна визначити сам ризик (якщо це вимоги третіх осіб), тому доцільно використовувати покриття не за ризиком, а за цілим випадком. Скажімо, під час стихійного лиха (землетрус, буря) вступають у дію більшість договорів страхового портфеля, але жодний збиток не перевищує ліміту. Сукупність цих збитків може пошкодити цеденту. У цій ситуації має сенс використати покриття за випадком — катастрофічний ексцедент збитку.

В основі катастрофічного ексцедента збитку лежить захист від кумуляції збитків в разі настання одного випадку. Зрозуміло, що цей вид захисту потребує точного визначення випадку. Тому в таких дого­ворах враховується «погодинне» застереження, яке обмежує час вияв­лення страхового випадку (у годинах, днях). Перестрахувальник фік­сує час початку страхового випадку.

Ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку можуть доповнювати один одного. У цьому виді договору покриття по­ширюється на збитки за ризиком і за випадком, де немає змоги запобігти кумуляції. Тому найчастіше це покриття використовується при автот­ранспортному страхуванні або страхуванні цивільної відповідальності.

До цілком особливого, відокремленого виду договорів непро­порційного перестрахування можна віднести договір ексцедента збитковості (stop loss). Це договір перестрахування, який покриває не окремі ризики, а збитковість за всім портфелем договорів, що має це-дент за даним видом страхування.

387

Відмінність договору ексцедента збитковості полягає в тому, що перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків лише у випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлений договором перестрахування відсоток. Розмір збитковості, понад який вступає в дію договір, установлюється так, щоб компанія-цедент не мала мож­ливості отримати прибуток з частки її відповідальності. Отже, мета до­говору ексцедента збитковості — захист страховика (цедента) від до­даткових або великих втрат.

Наприклад, діє договір ексцедента збитковості. Відповідальність перестраховика встановлена на рівні 103 — 127 %. Збитковість за да­ний рік— 135 %. Отже, перестраховик покриває тільки 24 % (127 - 103) від загальної збитковості, а цедент покриває 111 % збитковості: (103 + 8), де додаткові 8 % (135 - 127) становлять перевищення верхнього ліміту відповідальності перестраховика (127 %).

Особливості, які слід враховувати при укладанні договорів ексце­дента збитковості:

• повна довіра перестраховика щодо компанії-цедента, її стратегії в проведенні страхування;

• це форма покриття, що призначена для кореляції відхилень час­тотності від норми. Отже, обов'язково мають існувати попередні фор­ми перестрахуваня;

• ліміт (пріоритет) страховика має бути на такому рівні, щоб ком­панія-цедент на початок дії договору ексцедента збитковості вже нес­ла понаднормативні збитки.

Договори ексцедента збитковості використовуються в тих випад­ках, коли за окремими видами страхування результати проходження договорів піддаються різким коливанням або існує небезпека, що один чи кілька страхових випадків можуть негативно вплинути на результа­ти (градобиття, бурі).

Отже, непропорційні договори перестрахування є досить мобіль­ними, простими в обробці та організації, але водночас і більш збитко­вими. Хоча пропорційні договори виникли значно раніше, однак тен­денція сьогодні така, що непропорційні договори набувають більшої ваги, насамперед з розглянутих щойно причин. Цим пояснюється зрос­тання інтересу страховиків до непропорційних договорів.