1.4. Метод сценаріїв та метод імітаційного моделювання в ситуаційному управлінні

Основою ситуаційного управління є структурно-логічна схема проведення діагностики проблемної ситуації. Алгоритм ситуаційного управління включає: попередній аналіз ситуації та складання плану аналітичної роботи; вибір методів аналізу та створення інформаційної бази для дослідження; процес діагностики ситуації з використанням різних методів аналізу; систематизацію інформації про ситуацію та узагальнення результатів; оцінку результативності ситуації та підготовку звіту. Декомпозиція процесу діагностики ситуацій дозволить виявити слабкі місця в управлінні діяльністю при здійсненні структурних перетворень для створення результативної та адекватної системи управління на підприємствах.

У ринковій економіці при різкому зростанні ціни своєчасності і швидкості здійснюваних управлінських дій дуже актуальним стає застосування ситуаційного аналізу як системи спеціальних засобів неперервного динамічного сприйняття і дослідження стану об'єкта управління в його взаємозв'язку з умовами зовнішнього середовища для передбачення наслідків прийнятих рішень безпосередньо в процесі поточної господарської діяльності. Практична реалізація ситуаційного аналізу в управлінні, і особливо великими економічними системами, на наш погляд, доцільна і перспективна в автоматизованих середовищах управління, які базуються на сучасній обчислювальній техніці, при системно-структурному підході до процесів аналізу і прийняття рішень шляхом створення взаємозалежної узагальненої моделі цих процесів і механізмів її функціонування.

Схематичне функціонування ситуаційного управління і місце в ньому ситуаційного аналізу наведені на рисунку 3.

Невпорядковані факти господарських операцій

Відображення образів фактичних ситуацій

Аналітична класифікація фактичних ситуацій

Упорядкований образ аналізованих фактичних ситуацій

Імітаційне моделювання можливих ситуацій

Аналітичні процедури моделювання: компенсація (коригування, заміна) забезпечуючих ресурсів; порівняння варіантів компенсації ресурсів;

максимізація критерію ефективності управління

Таблиця Таблиця Таблиця

образів управлінських критеріїв

узагальнених рішень ефективності

ситуацій управління

за ситуаціями

Коректувальні рішення за фактичними ситуаціями

Рис. 3. Блок-схема функціонування ситуаційного управління

Як видно, ситуаційний аналіз ‑ це атрибут чи одна зі складових функціональних частин у структурі ситуаційного управління, мета якого полягає в блокуванні впливу небажаних факторів на процеси розвитку управлінських об'єктів і утримуванні в різних ситуаціях параметрів розвитку цих процесів у межах заданих чи оптимальних. Аналіз пов'язаний з іншими частинами ситуаційного управління процедурами досягнення загальної мети, а саме вироблення коригувальних рішень щодо досліджуваних ситуацій. Але разом з цим ситуаційний аналіз допустимо розглядати і як деяку відокремлену частину ситуаційного управління, виділену за ознакою використання специфічних аналітичних прийомів і яка має свою спеціальну мету.

При даному підході ситуаційний аналіз не зв'язується з часовими інтервалами планової чи звітної періодичності, оскільки він виконується безпосередньо після моменту здійснення господарської операції чи іншої події, що має для менеджера ситуативне значення. Наприклад, наслідками цих подій можуть бути істотні зміни заданих величин одержуваного прибутку, витрат ресурсів, часового інтервалу та ін. В цьому полягає одна з особливостей ситуаційного аналізу, що виділяє даний вид аналітичного дослідження в економічному аналізі взагалі і відрізняє його від оперативного аналізу господарської діяльності у загальноприйнятому розумінні зокрема.

Іншою специфічною особливістю ситуаційного аналізу є те, що як свій об'єкт він використовує "образ ситуації" ‑ деяку модель, що формалізовано відображає фактичну чи ймовірну ситуацію. Ситуації подаються при цьому у вигляді мультиграфів, вершинами яких є базові і похідні поняття, інтерпретовані сукупностями статичних і динамічних показників. Дугами мультиграфів виступають відносини між поняттями, що інтерпретуються семантичними, просторово-часовими й іншими відносинами між показниками. До складу понять включається показник ефективності, необхідний для одержання критеріальних оцінок керуючих рішень по модельованих ситуаціях.

Оскільки у великій економічній системі число можливих ситуацій як об'єктів аналізу велике, а число прийнятих рішень, навпаки, порівняно невелике, то для раціонального пошуку рішень у процесі моделювання доцільно оперувати не конкретними спостережуваними, а узагальненими ситуаціями. Тому попередньо повинна бути визначена належність ситуацій певному класу керуючих рішень і на цій основі сформовані узагальнені групування ситуацій. До кожної окремої групи можуть бути включені тільки такі безлічі конкретних ситуацій, для яких рішення щодо управління однакові. Звідси заздалегідь установлений детермінований зв'язок станів об'єктів аналізу (узагальнених ситуацій) і керуючих рішень також являє особливість ситуаційного аналізу.

Існує і інший підхід, що розкриває роль ситуаційного аналізу. Процес функціонування визначається таблицею керуючих рішень, вхідним рядком якої є ситуації, а вихідним стовпцем ‑ рішення. На перетині n-го рядка і m-го стовпця ставиться 1, якщо за ситуацією Sп потрібно прийняти рішення Rт, і 0 — у протилежному випадку. Рішення виконують роль операторів перетворення ситуацій. Для аналізованої ситуації S(t) зафіксованої на моделі ситуаційного управління в певний момент часу, фіксується рядок таблиці керуючих рішень, який належить S(t). Далі з використанням аналітичних процедур коригування величин чи заміни ресурсів знаходиться рішення, за допомогою якого аналізована ситуація зі стану S(t) переводиться в стан S(t + 1). Екстраполяція ситуацій на моделі економічної системи може продовжуватися до вичерпання заданого числа тактів екстраполяції або до одержання ситуації, що задовольняє заданим умовам. В останньому випадку з безлічі можливих управлінських рішень повинне бути знайдене таке рішення, що переводить аналізовану ситуацію з початкового стану в кінцевий стан так, щоб деякий критерій ефективності Е(R) перетворювався в максимум.

Завдяки підвищенню чутливості до зовнішніх чинників метод сценаріїв дозволяє підвищити здатність до передбачення і розвинути гнучкість і адаптивність підприємства. Сценарій слід розглядати спільно з іншими сценаріями, один з яких є базовим, а інші ‑ альтернативними сценаріями, заснованими на ключових факторах. Розроблення сценарію майбутнього розвитку – це метод, з допомогою якого встановлюється логічна послідовність подій з метою показати, як, виходячи з існуючої ситуації, може крок за кроком розгортатись майбутній стан об’єкта дослідження.

Рис. 4 Фрагмент сценарію ситуаційного управління

На нульовому рівні цього сценарію (0) відображається сам факт необхідності управління системою.

На першому рівні сценарію виділяються n класів ситуацій, при появі яких необхідне управління.

На другому рівні виділяються m підкласів можливих ситуацій.

На третьому рівні здійснюється аналіз причин визначених підкласів ситуацій.

На четвертому рівні сценарію здійснюється прогнозування подальших змін виявлених ситуацій.

На п'ятому рівні сценарію здійснюється виявлення двох можливих прогнозів ситуацій: 5.1 - зміни носять тимчасовий характер; 5.2 - зміни носять постійний характер.

На наступних рівнях сценарію проводяться наступні аналітичні процедури: на шостому - моделювання впливу виявлених змін на економічну ситуацію, на сьомому - оцінка результатів моделювання; на восьмому - оцінка можливості усунення негативних змін; на дев'ятому - визначення конкретних рішень на підставі зробленого аналізу.

І, нарешті, на десятому рівні наводяться: - r рішень для випадку, коли зміни носять тимчасовий характер, - q рішень для випадку, коли зміни носять постійний характер.