5. Визначення деяких видів управління (адаптивне, антисипативне, превентивне,усс)

Для того, щоб вижити і розвиватись підприємство повинно адаптувати стратегію, враховуючи взаємозв’язок між стратегією і зовнішнім середовищем [Виханский].

Сьогодні світ сповнений рішеннями, що шукають своїх проблем [Виханский]. Тому відбувається переорієнтація управління на пошук проблем, своєчасне їх визнання і подальше правильне формування. Такий підхід є основою високоефективного превентивного управління, де пріоритетом стає рішення важливих і нетермінових проблем. В. Пастухова зазначає, що превентивний характер системи управління підприємством обумовлює активну позицію (підготовку до змін), що ґрунтується на використанні сильних сторін відповідно до тих можливостей, що надає зовнішнє середовище [Пастухова].

Адаптація – здатність системи виявляти цілеспрямовану пристосовувальну поведінку в складних середовищах, а також сам процес такого пристосування. Однак адаптація означає пасивний характер поведінки підприємства, оскільки передбачає його відповідні дії на зовнішні зміни, що вже відбулися – це дії «пост-фактум» [Пастухова].

І. Отенко стверджує, що адаптивні процеси є спонтанними процесами організаційних змін, що виникли як реакція на постійні впливи зовні або на незадовільні виробничо-господарські показники діяльності підприємства та обумовлені низкою послідовних заходів, які здійснюються у ході тривалого періоду часу і впливають на традиційні критерії, структуру влади і компетентність менеджерів [Отенко].

Адаптивне управління збирає та накопичує такі інформаційні дані про різноманітні події середовища функціонування, на основі яких можна здійснити адекватну зміну параметрів, структури та властивостей об’єкта управління.

Виділяють два види реакції підприємства на зміни у зовнішньому середовищі [Пастухова]: адаптація, як реакція на зміни, що відбуваються і реагування на «слабкі сигнали», що провіщують зміну зовнішніх умов.

На думку Р. Руденського управління на основі слабких сигналів передбачає управління в умовах постійно динамічно змінного середовища функціонування, коли рішення приймаються з врахуванням нових, стійких в майбутньому тенденцій, що виникають в середовищі і виявлені на ранній стадії свого впливу на підприємство. Управління на основі слабких сигналів можна сприймати як механізм попередньої адаптації до середовища чи як антисипативне управління, оскільки передбачає миттєве реагування на зміни в оточенні з врахуванням їх наслідків на діяльність підприємства [Лисенко]. М. Кизим ототожнює поняття «слабких сигналів» з «симптомами». Симптом – це первісний, зовнішній прояв настання проблемних ситуацій, що виявляється в показниках діяльності підприємства і у тенденціях їхньої зміни [Бондар].

Під антисипативним управлінням підприємством М. Адамів розуміє цілеспрямовану діяльність, що передбачає завчасне визначення потенційних змін зовнішнього і внутрішнього середовищ на засадах слабких сигналів та формування на цій основі багатоваріантного сценарію, який відображає сукупність найвірогідніших шляхів розвитку можливих подій та комплекс адекватних їм альтернативних заходів, з метою прийняття оптимального управлінського рішення, спрямованого на подолання загроз чи використання можливостей умов функціонування. Антисипативне управління відбирає із середовища функціонування найперші сигнали, що містять у собі нечітку, невизначену інформацію про перспективні явища, з метою їхньої подальшої обробки, на основі чого формує стійку та передбачувану взаємодію підприємства із зовнішнім та внутрішнім оточенням [Адамів].