26. Загальна характеристика процедури організації збору даних імітаційного експерименту.

Завершується перетворення формального опису ОМ в опис ІМ процедурою вибору місць у програмі, де планується отримання локальних або заключних статистичних даних моделювання, з наступною розробкою відповідних підпрограм або використанням стандартних програмних модулів обраних ЗА. Існує багато способів фіксації статистики моделювання. Насамперед, це застосування так званих “спостерігачів” моделі. Трасування алгоритмів компонент моделі за допомогою спостерігачів дозволяє відслідковувати як процес здійснення їхніх функцій у часі, так і їхню взаємодію між собою. Кожен такий оператор-спостерігач змінює значення деякого лічильника моментів своєї активізації і записує їх у зовнішню пам'ять. Ця інформація використовується потім блоком закінчення імітації при обробці отриманої статистики моделювання.

У багатьох стандартних пакетах моделювання у розпорядження розробника надається набір операторів збору статистики. Ці оператори дослідник вміщує в обрані місця в алгоритмах процесів, штучно розриваючи часові інтервали їх функціонування, створені за допомогою операторів синхронізації.

Ще одним питанням у організації збору статистики є визначення її складу. Зазвичай, стандартні програми, на базі яких створюється ІМ, надають досліднику досить обмежений склад статистик моделювання – кількість взаємодій компонент моделі за час моделювання, загальний час і коефіцієнт корисної роботи компонент, число їх відмовлень та час відновлення роботоздатного стану. Якщо у дослідника є необхідність розширити номенклатуру статистик моделювання, то реалізація цих функцій зі збору та обробки даних покладається на спеціальні процеси, події та активності (при використанні відповідних способів імітації), які фіксують необхідні дані. Ці підпрограми можуть активізуватися або за обраним кроком модельного часу, або при виконанні у ході ІЕ сформованих логічних умов. В обох випадках розробнику необхідно передбачити в алгоритмі завершення моделювання набір процедур для обчислення інтегральних статистик моделювання за множиною зібраних первинних даних.

26. Загальна характеристика мети проведення процедури підготовки початкових даних для проведення процедури імітаційного моделювання.

Як уже відзначалося, у складі структури ІМ розрізняють такі складові як елементи, компоненти, змінні, параметри, функціональні залежності, обмеження, цільові функції. Під елементами розуміють складові частини ОМ, які при обумовленому об'єднанні утворюють цей об’єкт. На реальний ОМ у процесі його функціонування впливає деяка множина G* змінних, які можна вимірювати, але їхніми значеннями не можна керувати, а також множина X* параметрів, значення яких дослідник може змінювати як у реальній системі, так і в ході проведення ІЕ. Припустимо, що на виході ОМ існує можливість вимірювання деякої множини Y* характеристик його функціонування (вихідних характеристик). Гіпотетично за цих умов існує деяка невідома досліднику функціональна залежність між вихідними характеристиками, змінними і параметрами системи, яку у неявному виді можна подати як Y* = φ*(Х*, G*). Модель об’єкту, у свою чергу, визначається як сукупність елементів, об'єднаних для виконання заданої функції Тут - відповідно вектори результатів функціонування моделі системи, значень параметрів моделювання та змінних моделі. Склад параметрів моделі та їх значень дослідник для проведення кожного окремого ІЕ може обирати довільно. Змінні моделі повинні приймати тільки ті значення, які характерні для реального ОМ за обраних умов його функціонування. Тому для організації процесу імітації варіації значень складових вектору повинні формуватися на основі реальної інформації про функціонування ОМ. З цією метою, як правило, вимірюються фактичні значення змінних G* (так зване зовнішнє навантаження) і результатів поведінки системи при заданих значеннях параметрів системи Q* (Q* є вибіркою відомих значень вектора X*).