- •1.Характеристика специфічних особливостей об’єктів моделювання, які обумовлюють застосування агрегатного способу їх формалізації при формуванні імітаційної моделі.
- •2.Характеристика специфічних особливостей об’єктів моделювання, які обумовлюють застосування процесного способу їх формалізації при формуванні імітаційної моделі.
- •3.Характеристика структурної побудови класичної схеми агрегату та функціонального призначення його елементів.
- •4.Характеристика функціонального призначення операторів керування та переходів у структурі агрегатів.
- •8. Призначення та правила побудови матриці комутації вихідних полюсів агрегатів.
- •9. Призначення та правила побудови матриці комутації вхідних полюсів агрегатів.
- •10.Принцип функціонування агрегату-генератора компонент для об’єкта моделювання.
- •13. Правила побудови моделі процесу для компоненти об’єкту моделювання, формалізованого за процесним способом
- •11.Функціональне призначення операторів черг та часової затримки у складі агрегатів, які імітують функціонування етапів технологічного процесу.
- •12.Принципи взаємодії операторів черг та часової затримки у складі агрегатів з керуючою програмою моделювання.
- •14. Принципи застосування адресації окремих активностей процесів у процесі імітації об’єкта, формалізованого за процесним способом.
- •18. Принципи побудови та використання таблиці станів процесів у ході імітації об’єкта, формалізованого за процесним способом.
- •19. Характеристика структури таблиці станів процесів для об’єкта, формалізованого за процесним способом.
- •Принципи побудови та використання списку одночасної активізації за процесним способом.
- •Принципи взаємодії масиву станів процесів, таблиці станів процесів та списку одночасної активізації процесів у ході імітації об’єкта, формалізованого за процесним способом.
- •Функціональне призначення та використання у ході імітації операторів , які входять до структури процесів об’єкта моделювання.
- •Загальна характеристика мети та змісту проведення процедури алгоритмізації компонент імітаційної моделі.
- •Характеристика змісту процедури алгоритмізації компонент моделі, формалізованої за агрегатним способом.
- •Загальна характеристика мети та змісту проведення процедур визначення керуючих зв'язків між компонентами моделі та уточнення їх взаємодії керуючою програмою моделювання.
- •Загальна характеристика мети та змісту проведення процедури перетворення формальної мови моделювання в опис імітаційної моделі.
- •Загальна характеристика внутрішньої синхронізації компонентів моделі.
- •Загальна характеристика мети та змісту проведення процедури зовнішньої синхронізації компонент моделі
- •Загальна для проведення імітації.
- •Характеристика процесу імітації.
- •Характеристика способів організації контролю за ходом процесу імітації
- •Загальна характеристика процедури організації збору даних імітаційного експерименту.
- •Загальна характеристика мети проведення процедури підготовки початкових даних для проведення процедури імітаційного моделювання.
- •Принципи підготовки інф для моделювання у ході дослідження характеристик реального об’єкта.
- •Загальна характеристика мети та змісту проведення процедури верифікації імітаційної моделі.
- •Характеристика методів та засобів, які використовуються для проведення верифікації імітаційної моделі.
- •Загальна характеристика мети проведення процедури перевірки адекватності імітаційної моделі.
- •Загальна характеристика проведення процедури перевірки адекватності імітаційної моделі за методом оцінки відхилень середніх значень відгуків.
- •Характеристика основних розрахункових формул, які використовуються при проведенні процедури перевірки адекватності імітаційної моделі за методом оцінки відхилень середніх значень відгуків.
- •Правило прийняття рішення про адекватність імітаційної моделі за методом оцінки відхилень середніх значень відгуків.
- •Процедура визначення емпіричного значення критерію Ст’юдента у ході доведення адекватності імітаційної моделі за методом оцінки відхилень середніх значень відгуків.
- •Процедура визначення критичного значення критерію Ст’юдента у ході доведення адекватності імітаційної моделі за методом оцінки відхилень середніх значень відгуків.
- •Загальна характеристика проведення процедури перевірки адекватності оцінки відхилення дисперсій відгуків моделі від середнього значення відгуків системи.
- •Правило прийняття рішення про адекватність імітаційної моделі за методом оцінки відхилення дисперсій відгуків моделі від середнього значення відгуків системи.
- •Загальна х-ка проведення процедури перевірки адекватності імітаційної моделі за методом оцінки максимального значення абсолютних відхилень відгуків моделі від відгуків системи.
- •Загальна характеристика мети проведення процедури калібрування імітаційної моделі та методи проведення цієї процедури.
- •Загальна характеристика процедури калібрування моделі за рахунок глобальної модифікації.
- •Правило визначення оцінки розбіжності функцій розподілу векторів вихідних характеристик об’єкта та моделі при проведенні її калібрування за рахунок глобальної модифікації.
- •Загальна характеристика мети проведення етапу балансування моделі при проведенні її калібрування за рахунок глобальної модифікації.
- •Характеристика процедури виконання етапу балансування моделі при проведенні її калібрування за рахунок глобальної модифікації.
- •Характеристика основних розрахункових формул, які використовуються при виконанні етапу балансування моделі при проведенні її калібрування за рахунок глобальної модифікації.
- •Загальна характеристика мети проведення етапу оптимізації моделі при проведенні її калібрування за рахунок глобальної модифікації.
- •Алгоритм процедури виконання етапу оптимізації моделі при проведенні її калібрування за рахунок глобальної модифікації.
Загальна характеристика процедури організації збору даних імітаційного експерименту.
Завершується перетворення формального опису ОМ в опис ІМ процедурою вибору місць у програмі, де планується отримання локальних або заключних статистичних даних моделювання, з наступною розробкою відповідних підпрограм або використанням стандартних програмних модулів обраних ЗА. Існує багато способів фіксації статистики моделювання. Насамперед, це застосування так званих “спостерігачів” моделі. Трасування алгоритмів компонент моделі за допомогою спостерігачів дозволяє відслідковувати як процес здійснення їхніх функцій у часі, так і їхню взаємодію між собою. Кожен такий оператор-спостерігач змінює значення деякого лічильника моментів своєї активізації і записує їх у зовнішню пам'ять. Ця інформація використовується потім блоком закінчення імітації при обробці отриманої статистики моделювання.
У багатьох стандартних пакетах моделювання у розпорядження розробника надається набір операторів збору статистики. Ці оператори дослідник вміщує в обрані місця в алгоритмах процесів, штучно розриваючи часові інтервали їх функціонування, створені за допомогою операторів синхронізації.
Ще одним питанням у організації збору статистики є визначення її складу. Зазвичай, стандартні програми, на базі яких створюється ІМ, надають досліднику досить обмежений склад статистик моделювання – кількість взаємодій компонент моделі за час моделювання, загальний час і коефіцієнт корисної роботи компонент, число їх відмовлень та час відновлення роботоздатного стану. Якщо у дослідника є необхідність розширити номенклатуру статистик моделювання, то реалізація цих функцій зі збору та обробки даних покладається на спеціальні процеси, події та активності (при використанні відповідних способів імітації), які фіксують необхідні дані. Ці підпрограми можуть активізуватися або за обраним кроком модельного часу, або при виконанні у ході ІЕ сформованих логічних умов. В обох випадках розробнику необхідно передбачити в алгоритмі завершення моделювання набір процедур для обчислення інтегральних статистик моделювання за множиною зібраних первинних даних.
Загальна характеристика мети проведення процедури підготовки початкових даних для проведення процедури імітаційного моделювання.
Як уже відзначалося,
у складі структури ІМ розрізняють такі
складові як елементи, компоненти, змінні,
параметри, функціональні залежності,
обмеження, цільові функції.
Під елементами розуміють складові
частини ОМ, які при обумовленому
об'єднанні утворюють цей об’єкт.
На реальний ОМ у процесі його функціонування
впливає деяка множина G*
змінних, які можна вимірювати, але їхніми
значеннями не можна керувати, а також
множина X*
параметрів, значення яких дослідник
може змінювати як у реальній системі,
так і в ході проведення ІЕ.
Припустимо, що на виході ОМ існує
можливість вимірювання деякої множини
Y*
характеристик його функціонування
(вихідних характеристик).
Гіпотетично за цих умов існує деяка
невідома досліднику функціональна
залежність між вихідними характеристиками,
змінними і параметрами системи, яку у
неявному виді можна подати як Y*
= φ*(Х*,
G*).
Модель об’єкту, у свою чергу, визначається
як сукупність елементів, об'єднаних для
виконання заданої функції
Тут
- відповідно
вектори результатів функціонування
моделі системи, значень параметрів
моделювання та змінних моделі.
Склад параметрів моделі
та їх значень дослідник для проведення
кожного окремого ІЕ може обирати
довільно. Змінні
моделі
повинні приймати тільки ті значення,
які характерні для реального ОМ за
обраних умов його функціонування. Тому
для організації процесу імітації
варіації значень складових вектору
повинні
формуватися
на основі реальної інформації про
функціонування ОМ.
З цією метою, як правило, вимірюються
фактичні значення змінних G*
(так зване зовнішнє навантаження) і
результатів поведінки системи
при заданих значеннях параметрів системи
Q*
(Q*
є вибіркою відомих значень вектора X*).
