Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Экономика предприятия Экзамен.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
148 Кб
Скачать
☆

54. Типи та методи організації виробництва.

Тип вир-ва — це класифікаційна категорія ви-р-ва, яка враховує такі його властивості, як широта номенк-латури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи вир-ва: одиничне, серійне й масове. Одиничне вир-во характеризується широкою номенкла-турою продукції, малим обсягом випуску одинакових виробів, по-вторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Серійне вир-во має обмежену номенклатуру продукції, виготовлен-ня окремих виробів періодично повторюється певними партіями і сумарний їхній випуск може бути досить значним. Ма-сове вир-во характеризується вузькою номенклатурою продукцїї, великим обсягом безперервного й тривалого виготовлення однакових виробів Окремо виділяють дослідне виробництво, що в ньому виготов-ляються зразки або партії виробів для проведення дослід-них робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій

Методи організації виробництва.

Є два метода організації виробництва: потоковий і непотоковий.

Непотоковому виробництву властиві такі ознаки:

-на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, бо кількість кожного з них невелика і недостатня для нормального завантаження устаткування -робочі місця розташовані однотипними робочими групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій. -предмети праці у процесі обробки переміщуються складними маршрутами, внаслідок чого існують великі перерви між операціями. Непотоковий метод має наступні модифікації: одинично-технологічний, партійно-технологічний, предметно-груповий.

Потокове виробництво – високоефективний метод організації виробничого процесу. Потокове виробництво має такі ознаки:

-за групою робочих місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеженої кількості найменувань.

-робочі місця розташовуються послідовно за ходом технологічного процесу -технологічний процес має високу коопераційну диференціацію, на кожному робочому місці викон

ється одна або декілька подібних операцій.

-предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими партіями згідно з ритмом роботи.

55.-

59. Ціни на продукцію: поняття, елементарний склад, види, та методи встановлення.

Ціна — це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва та відображає рівень суспільно необхідних витрат праці. Ціни виконують 3 основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу.

Ціна одиниці продукції (окремої послуги) формується з відповідних складових, що відображають структуру відповідних видів цін, використовуваних різними суб’єктами господарювання.

60. Особливості цінової політики підприємства

Під політикою ціноутворення розуміють розроблення та вибір загального напряму в ціноутворенні, підходів до визначення ціни, з метою отримання найбільшого прибутку з урахуванням попиту на товари, його властивостей та життєвого циклу, й напрями зміни ціни залежно від дії різних чинників.

Цінова політика підприємства базується на різних принципах.

1. Відповідність напрямів і змісту цінової політики напрямам та змісту економічної політики підприємства в цілому. 2. Цінова політика має визначатися з урахуванням кон'юнктури ринку відповідних товарів і змін, які відбуваються. Це дає змогу визначити відповідний сегмент ринку, на якому діє виробник, його зміни та ціни, які йому відповідають. 3. Розробка цінової політики має бути пов'язана з видами та формами збуту, кількістю каналів збуту, формою реалізації товарів кінцевим споживачам. За різних форм та напрямів реалізації цінової політики мають враховуватись як споживачі (оптові посередники, роздрібні торговельні підприємства, населення), так і форми розрахунку за товар (попередня оплата, кінцева оплата, надання товарного кредиту) та якість виробу. 4. Гнучкість політики ціноутворення. 5. Розробка цінової політики залежно від якості виробу та ступеня його новизни для споживача. 6. Урахування різних чинників, насамперед зовнішніх, які не залежать від підприємства і не впливають на його цінову політику. При цьому особливе значення мають визначення цих чинників і прогноз їх змін у майбутньому.