46. Зміст суспільного відтворення та його типи.

Процес суспільного відтворення — це постійне й безперервне відновлення результату суспільного виробництва - продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці.

Найважливішим у економічній системі є постійне відтворення робочої сили з високим рівнем освіти, кваліфікації, інтелекту і культури, відтворення виробничих відносин (полягає в їхньому вдосконалення, що проявляється як:розшир товарно-грошових відносин на основі ринку різноманітних форм власності;удосконалення економічних методів управління;розвиток кооперації в усіх галузях економіки.)

Важливою складовою процесу відтворення є відтворення природних ресурсів та навколишнього середовища.

Особлива роль в умовах постіндустріального суспіль­ства належить відтворенню інформації на основі вико­ристання найновіших досягнень НТП, серед яких особливе місце займає всесвітня мережа Інтернет.

Результати суспільного відтворення відображає ціла низка показників, наприклад, валовий внутрішній продукт.

Типи відтворення: Просте, розширене і звужене.

При простому в кожному наступному циклі відбуваєится відновлення суспільного продукту в незмінних обсягах і такої самої якості.(ВВП=const)

Звужене: повторення суспільного виробництва в обсягах, що є мен­шими, ніж у попередньому періоді.(ВВП зменшується)

Розширену: передбачає,що виробництво відновлюється у зростаю­чих масштабах.(ВВП зростає)

I тип розширеного відтворення - екстенсивний тип. Означає, що приріст ВВП відбувається за рахунок залучення додаткових ресурсів.

II тип: (приріст ВВП відбувається за рахунок ефективнішого, раціональнішого використання наявних у суспільстві ресурсів через використання НТП)

47. Циклічність як форма розвитку ринкової економіки. Основні характеристики циклів.

Циклічність – рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабах однієї національної економіки до іншої (один із способів саморегулювання ринкової економіки).

Цикл являє собою інтервал часу в розвитку ринкової економіки, протягом якого спочатку відбувається збільшення обсягів виробництва, а потім скорочення, спад, депресія.

За тривалістю економічні цикли поділяють на:

—Короткі цикли(~3р) Вони пов'язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кризи кредитної сфери.

—Середні цикли. (8—10 р.), причину яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основного капіталу. До середніх хвиль відносять будівельні цикли Саймона Кузнеця, який пов'язував циклічні коливання з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд і визначав їхню тривалість (періодичність) у 15—20 років.

—Довгі хвилі (великі цикли) пов'язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури (Кондратьєв).

Особливості сучасних економічних циклів

1.Розвиток НТП =>частіше оновлення основного капіталу, внаслідок чого повторювання криз стає частішти.

2.Інтернаціоналіз виробництва, поглиблення науково-технічного співробітництва, глобалізація економіки => синхронізація циклів в різних країнах.

3.Державне антициклічне регулювання спрямовується на недопущення перегріву економіки, що робить зазвичай економічні кризи не такими глибокими

4.Перевиробництво супроводжується не тільки зростанням безробіття, а й підвищ цін та інфляцію, що породжує нове явище в економіці — стагфляцію.

Значення циклічного розвитку для економіки:

1.Порушення рівноваги і перерву розвитку по висхідній, внаслідок чого скорочується обсяг національного виробництва;

2.Позбавлення багатьох з тих, хто бажає працювати, можливості знайти роботу і забезпечити собі нормальний рівень доходу;

3.Доведення до банкрутства багатьох підприємців

4.Одночасне існування інфляції і безробіття ще більше посил невизначеність та знедоленість широких верств населення, спричиняючи перерозподіл багатства на користь незначної частки населення.

Циклічність є не тільки злом, а й благом для економічної системи. Криза справляє оздоровчий вплив на економіку, зумовлюючи ліквідацію тих підприємств, які задовольняли штучно створений попит. Вона стимулює технологічне оновлення виробництва, позбавлення від застарілих форм організації виробництва й менеджменту, посилює дух конкуренції та активізує економічне життя суспільства, не даючи йому самозаспокоїтися.