18.Оцiнка дiяльностi створення ic.Внутрiшнi I зовнiшнi показники системи.

Оцінка доцільності створення інформаційної системи здійснюється на стадії формування вимог до інформаційної системи. Їй передує детальний аналіз об’єкту, опис і аналіз існуючої інформаційної системи. Результатом такого аналізу є виявлення недоліків існуючої системи, її „вузьких” місць, основних показників, поліпшення яких сприятиме обґрунтуванню доцільності розробки нових інформаційних технологій.

Показники якості функціонування будь-якої системи зазвичай поділяють на три групи: економічні, технічні і соціальні.

Економічні показники – це прибуток, експлуатаційні витрати, економічна ефективність тощо.

Технічні – це показники технології обробки даних (показники часу, показники якості інформації, показники надійності, експлуатаційні показники, показники науково-технічного рівня).

Соціальні – це показники умов праці, якості обслуговування користувачів системи.

Наслідком створення нової інформаційної системи є зміна внутрішніх і зовнішніх показників.

Внутрішні показники характеризують функціонування інформаційної системи. До них належать: показники часових і фінансових витрат на реалізацію інформаційного процесу, експлуатаційні витрати, показники надійності, продуктивність інформаційної системи, показники, які характеризують захищеність і збереження даних, їх повноту, вірогідність тощо.

Зовнішні показники характеризують якість обслуговування користувачів. До них належать середній час, який витрачено на отримання інформації, показники якості інформації, яка надається користувачеві (повнота, релевантність, вірогідність).

Між внутрішніми і зовнішніми показниками існує взаємозв’язок. Наприклад, зростання продуктивності системи призводить до скорочення середнього часу отримання інформації, збільшення обсягів даних інформаційної системи, зростання ступеню їх збереження і захищеності викликає поліпшення якості інформації, яка надається користувачеві.

19.Моделi оцiнювання граничного ефекту створення iнформацiйноi системи(на прикладi системи продажу проiзних документiв)

Для оцінювання ефекту (13) необхідно знати значення показника W_i до W_i^(d) і після W_i⁽ⁿ⁾ створення системи. Якщо значення W_i^(d) можна визначити за статистичними даними, які отримані в процесі дослідження існуючої системи, то для оцінювання W_i⁽ⁿ⁾ такого способу не існує.

Складність визначення W_i⁽ⁿ⁾ полягає у тому, що значення цього показника залежить від характеристик системи, яка створюється (продуктивності, надійності тощо), а системи, як такої, ще не існує.

Щоб якось оцінити ефект від зміни цього показника, вводиться поняття граничного ефекту інформатизації, який визначається як

E_i^*=W_i^*–W_i^(d), (14)

де W_i^* – нижня межа показника W_i, яка досягається при створення системи, тобто припускається, що перевага надається меншому значенню W_i.

Зазвичай, при розрахунку показника W_i не враховується вплив на нього неідеальності системи (обмеженої продуктивності, ймовірності відмов, неадекватності моделей, які використовуються, тощо).

Розглянемо оцінювання граничного ефекту системи продажу і резервування квитків по середньому часу, витраченому пасажиром на придбання проїзних квитків.

Нехай у касовому залі n касирів. Для побудови моделі оцінювання середнього часу придбання квитків у залізничній касі (час знаходження заявки у системі) скористаємося моделлю системи масового обслуговування (СМО)

(15)

де μ – інтенсивність обслуговування,

m_обсл – середній час обслуговування пасажира касиром;

 – інтенсивність потоку.

Якщо припустити, що потік заявок на придбання квитків є найпростіший із інтенсивністю λ, то до кожного касира надходить потік заявок із інтенсивністю .

Якщо припустити, що час обслуговування пасажира касиром є випадкова величина, яка розподілена за експоненціальним законом із середнім значенням m_обсл, то середній час, витрачений пасажиром на придбання квитка складе

. (16)

Середній час обслуговування касиром пасажира m_обсл визначається за складовими

m_обсл=m₁+m₂+m₃, (17де m₁ – середній час переговорів із пасажиром включаючи час на оплату квитка;

m₂ – середній час резервування місця у диспетчера (при старій технології);

m₃ – середній час оформлення квитка.

За новою технологією функції диспетчера виконує ЕОМ, передача інформації здійснюється по каналах зв’язку і, якщо вважати, що система спроектована із достатньою пропускною спроможністю, то часом m₂ можна знехтувати.

Оформлення квитків за новою технологією здійснюється шляхом їх виводу на друкуючий пристрій, тому час m₃ виявляється достатньо малим і його можна також не враховувати.

Тоді нижня межа часу обслуговування пасажира складе

m_обсл^*=m₁.

Нижня межа середнього часу, витраченого пасажиром на придбання квитка визначається як

Граничний ефект системи продажу і резервування квитків по показнику „середній час, який витрачається пасажиром на придбання квитків” визначається за формулою

(20)

Значущість отриманого граничного ефекту можна оцінити, якщо розрахувати відносний граничний ефект

де W^(d) – значення показника в існуючий інформаційній системі.