31.Сутність соціально-трудових відносин .

Під соціально-трудовими відносинами розуміється комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями за участі держави, які пов’язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня життя працівників, високої ефективності роботи підприємства.

Суб’єктами соціально-трудових відносин є: найманий працівник, роботодавець, об’єднання найманих працівників (профспілка), об’єднання роботодавців, держава.

Найманий працівник – це громадянин, що уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і відповідно до цієї угоди набув відповідних прав і обов’язків у трудовій сфері.

Професійні спілки – масові організації, що об’єднують найманих працівників, пов’язаних спільними соціально-економічними інтересами.

Роботодавець– це людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи одну або багато осіб. Роботодавець, як правило, є власником засобів виробництва.

Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин може виступати в якості органів місцевого самоврядування, органів державної влади та управління, постійних або тимчасових органів, створених для розв’язання певних проблем в сфері соціально-трудових відносин.

Предметом соціально-трудових відносин виступають – певні сторони в трудовому житті людини, а також кадрова політика.

Соціально-трудові відносини мають об’єктивний характер, оскільки не залежать від волі й бажання окремої людини. Разом з тим, соціально-трудові відносини є суб’єктивні, оскільки вони відображають визначені наміри і дії учасників цих відносин.

32.Фактори формування соціально-трудових відносин.

Під соціально-трудовими відносинами розуміється комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями за участі держави, які пов’язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня життя працівників, високої ефективності роботи підприємства. Розвиток соціальних відносин обумовлений в сучасному світі інтелектуалізацією праці, зростанням ролі людського чинника на виробництві, перетворенням найманого працівника із простого виконавця в активного, творчого, освіченого суб’єкта розвитку виробництва.

До факторів формування та розвитку соціально-трудових відносин відносяться:

• соціальна політика (сутність, мета та напрямки);

• глобалізація економіки;

• розвиток праці та виробництва.

Соц. пол-ка – стратегічне соц.-ек. спрямув-ня, що вибрано урядом країни для всебічного розв-ку громадян, що забезпечує достатній рівень і умови їх життя і праці, їх соц. захищеність. Гол. мета соц. пол-ки – підвищення рівня і якості життя громадян на основі стимулюв-ня труд. активності Н, надання кожній працездатній людині можливостей, що дозволяють своєю працею і підприємливістю забезп-ти благополуччя сім’ї, формув-ня заощад-нь і їх ефективне інвестування.

Глобалізація ек-ки – процес формув-ня сис-ми між нар. поділу праці, світової інфрастр-ри, світової валютної сис-ми, між нар. міграції роб. сили, бурхливе зростання світової торгівлі і потоків інозем. інвестицій, швидкі технолог. зміни. Глобалізація звільняє ек. сили, що поглибшають вже існуючу нерівність у сферах продук-ті праці, доходів, матер. благополуччя, перешкоджають рівності можливостей у СТВ.

Розв-к праці і вир-ва – об’єктивні закономірності розв-ку сусп. праці, що протягом історик. перспективи виступає у формах: розподіл і кооперація праці, росту продук-ті праці, заміщення праці кап-лом. Суч. технології у вир-ві і в упр-ні у все більшій мірі є фактором, що обмежує ф-ції людини, і кола рішень, що вона приймає.