3. Мета і завдання дисципліни.

Мета викладання дисципліни полягає в тому, щоб надати студентам можливість освоїти теоретико-методологічні та соціально-економічні питання трудових відносин у суспільстві.

Дисципліна опирається на основні положення фундаментальних дисциплін та інших дисциплін базового циклу, що дає їй можливість вирішувати завдання планування, організації, нормування, оплати і стимулювання праці, управління трудовими ресурсами і соціальними процесами в сфері праці.

Для вивчення дисципліни “Економіка праці“ потрібні знання з таких суміжних курсів як політекономія, історія економічних вчень, мікроекономіка, макроекономіка, економіка підприємства, менеджмент, економічний аналіз, державне регулювання економіки, математика для економістів, статистика, маркетинг та інших дисциплін базового циклу навчального плану.

У свою чергу матеріал дисципліни “Економіка праці“ слугує підґрунтям для вивчення професійно-орієнтованих дисциплін.

Відповідно до попередньо визначеної мети викладання дисципліни “Економіка праці“ головними завданнями, що стоять перед нею, є:

• навчання студентів теоретичним основам економіки праці;

• формування у них практичних навичок та умінь щодо управління працею на макро – і мікрорівнях;

• сприяння дослідницькій діяльності, розвиток самостійності та відповідальності студентів.

4. Поняття ринок праці, ринок робочої сили та ринок робочих місць.

Ринок праці є найбільш складним елементом ринкової економіки. На ньому не тільки переплітаються інтереси працівника і роботодавця при визначенні ціни праці і умов її функціонування, але й як у дзеркалі відображається практично всі соціально-економічні явища, що відбувається у суспільстві.

Ринок праці – це соціально-економічна категорія, яка характеризує відносини людей, що проявляються в процесі найму, оцінки, звільнення працівників та встановлення розмірів компенсації за використану робочу силу в залежності від ряду факторів. Або ринок праці – це механізм узгодження інтересів роботодавців (пред’явників попиту на працю) і найманої робочої сили (продавців останньої).

В категорії “поточний ринок праці ” правомірно виділити дві складові: ринок робочих місць (вакансій) і ринок робочої сили.

Індивідуальна робоча сила розглядається як сукупність фізичних та духовних якостей, якими володіє організм, жива особа і які пускаються нею в хід кожного разу, коли вона виробляє будь-які споживчі вартості.

Ринок робочої сили – суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, особливий, властивий розвинутим товарно-грошовим відносинам спосіб включення робочої сили в економічну систему.

5. Місце ринку праці в ринковій економіці, зв’язок з іншими ринками.

Основною функцією ринку праці є підготовка умов для здійснення процесу праці, який являє собою єдність трьох елементів: засобів праці, предметів праці та доцільної діяльності людини, тобто живої праці. У зв’язку з цим ринок праці за економічним призначенням є одним із типів ринків. Крім нього виділяються ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, фінансовий ринок (ринок позичкових капіталів), ринок послуг (освітніх, побутових, медичних і т. ін.), ринок технологій, ринок інформації, ринок духовних благ та інші.

Стосовно ролі і значення ринку праці в ринковій економіці існують два погляди економістів. Прихильники першого з них стверджують, що на чолі ринкової системи країни стоїть ринок капіталів. Вважається, що оскільки капітал є загальним грошовим еквівалентом, то саме він визначає кон’юнктуру всіх товарних ринків. Це пояснюється впливом зміни норми відсотка на позику на поведінку підприємців: при збільшенні норми вигідніше купувати цінні папери, що призводить до стримання росту або й до скорочення кількості робочих місць. А при зменшенні норми відсотка вигідніше вкладати капітал у виробництво, що сприяє розширенню сфери прикладання праці.

Відповідно до іншого погляду, різні типи ринків слід ранжувати. При цьому слід пам’ятати, що ринок починається з придбання робочої сили і засобів виробництва (інвестиційних ресурсів). Без цих елементів виробничих сил, з’єднання яких відбувається за допомогою капіталу, не може функціонувати виробництво. Тобто, за цим поглядом ринок праці формується як важлива органічна ланка ринкової системи.

Аналіз наведених міркувань дає підстави стверджувати, що ринок праці є самостійною комплексною системою в ринковій економіці, в той же час функціонально пов’язаною з ринком товарів та послуг і ринком капіталу, з одного боку, безпосередньо залежною від вказаних ринків, а з другого – такою, що має вплив на їх формування.