2. Бакалаврська робота

Бакалаврська робота − це самостійне наукове дослідження студента з актуальних проблем психології, що полягає у самостійному вивченні обраної проблеми. Така робота повинна відповідати усім вимогам, що ставляться до наукового дослідження: чітке формулювання проблеми та дослідницьких питань, обґрунтування актуальних проблем та стану її дослідження; поєднання теоретичних підходів із застосуванням методологічних знань; наявність наукових висновків, актуальних для подальших дослідницьких проблем; цілісність, завершений характер.

Основною метою написання бакалаврської роботи є виконання студентами комплексу взаємопов'язаних навчальних і наукових завдань, що об'єднані певною загальною темою. Підготовка бакалаврської роботи визначає вміння студента:

• аналізувати наукову проблему;

• правильно підбирати літературні джерела та здійснювати їх критичний аналіз;

• знаходити невирішені проблеми досліджуваної теми, спірні питання і підходи до окремих проблем;

• застосовувати сучасні методи наукових досліджень;

• здійснювати аналітико-синтетичну обробку отриманих даних;

• робити висновки та практичні рекомендації, що мають теоретичне та практичне значення;

• давати чітку аргументацію своєї думки та формує здатність майбутнього фахівця до самоосвіти.

Написання бакалаврської роботи є своєрідним підсумком, творчим звітом студента про теоретичні та практичні знання, вміння та навички, які він отримав за період навчання на здобуття ступеню бакалавра.

2.1. Основні вимоги до бакалаврської роботи

При підготовці бакалаврської роботи студент повинен дотримуватись наступних загальних вимог: робота виконується кожним студентом індивідуально; вона має бути присвячена вирішенню актуальної психологічної задачі; у роботі студент зобов’язаний робити посилання на автора чи конкретне джерело звідки запозичений матеріал або окремі результати; запропоновані нові рішення задачі мають бути аргументовані й порівнюватись з уже відомими рішеннями. Оформлена робота має відповідати вимогам, що ставляться до робіт, підготовлених до друку, а також мати всі необхідні супровідні документи.

Основні положення роботи рекомендується відобразити або доповісти на науково-практичних конференціях або семінарах, що значно підвищує її науково-теоретичний та практичний рівень і враховується при захисті.

2.2. Зміст та структура бакалаврської роботи

Таблиця 2.1

Структура бакалаврської роботи

Структурні частини роботи	Характеристика
Вступ	Актуальність, протиріччя, проблема, тема, об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання, методи, наукова новизна, практична значущість. Обсяг 3-5 стор.
І розділ	Теоретичне обґрунтування досліджуваної проблеми на основі аналізу літератури, визначення критеріїв оцінки досліджуваного предмета. Містить підрозділи (параграфи). Обсяг 20-25 стор.
II розділ	Емпірична перевірка розроблених теоретичних положень. Описання програми емпіричного дослідження, експерименту. Обґрунтування вибору дослідницьких методів та методик. Математична обробка результатів дослідження. Рекомендації педагогам-практикам. Містить підрозділи (параграфи). Обсяг 20-25 стор.
Висновки	У стислому вигляді характеризується вирішення кожного з поставлених завдань дослідження. На основі чого формулюється висновок про підтвердження, часткове підтвердження чи відкидання гіпотези, досягнення мети дослідження. Указуються перспективи подальшого дослідження проблеми. Обсяг 3-5 стор.
Література	В алфавітному порядку, або по порядку появи в тексті. Не менше 50 джерел.
Додатки	Нумеруються з допомогою букв, називаються, кожен додаток починається з нової сторінки

Кожна з цих складових виконує конкретну функцію, а всі разом вони дають системне уявлення про визначену в темі дослідження і розкриту в його змісті проблему. Послідовність викладу теми повинна відповідати плану, який складається перед початком роботи, а в кінцевому варіанті перетворюється у «зміст».

При виборі теми студенти використовують перелік тем, запропонованих кафедрою.

Кожен обирає ту тему, яка відповідає його науковим інтересам чи набутому практичному досвіду. Найбільш підготовленим студентам кафедра може запропонувати розробку проблемної теми. Студент і сам може запропонувати тему, якщо має власний погляд на її розробку і переконав у її доцільності колектив кафедри.

Тема дослідження має бути достатньо інформативною. Ще при її визначенні студенту необхідно врахувати, що в ній має бути відображений об'єкт і предмет дослідження: об'єкт – загальна сфера наукового пошуку й предмет – конкретний ракурс дослідження об'єкта.

Тема роботи повинна бути актуальною. Вона має відповідати як сучасним потребам фахової галузі науки, так і перспективам її розвитку, практичним завданням навчання й виховання. Коротко розкриваючи актуальність теми, слід зазначити, чому саме важливо й своєчасно дослідити її для з'ясування ще не розв'язаних питань і подальшого розвитку психології. Обґрунтування актуальності теми здійснюється у вступі.

Вступ – це місце для визначення науково-категоріального (понятійного) апарату дослідження. Вступ повинен бути компактним, не переобтяженим теоретичними викладками. Орієнтований обсяг вступу 3-5 сторінок машинописного тексту.

Науковий апарат (понятійний, категоріальний) – це основні положення, які визначають спрямованість, логіку та умови підготовки й організації дослідження. Він включає: актуальність дослідження, проблему, об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи, практичну значущість дослідження.

Актуальність дослідження визначається тим, наскільки його результати будуть сприяти вирішенню конкретних практичних завдань або сприятимуть усуненню існуючих протиріч у суспільному житті, у виробництві, в освіті тощо.

У формулюванні теми важливо відобразити об'єкт, предмет і мету дослідження. Ці поняття існують в єдності і водночас повинні чітко розрізнятися. Об'єкт відображає ту об'єктивну сферу, яка цікавить дослідника. Предмет – це те, стосовно чого дослідник передбачає одержати нове психологічне знання.

Неточності у визначенні об'єкта й предмета дослідження, їх змішування веде до невірогідних загальних висновків, до підміни дослідження міркуваннями з приводу давно встановлених наукою істин замість посилання на конкретні результати і врешті дає мізерний практичний результат. Найчастіше об'єктом називають певну широку дослідницьку галузь, а предметом – більш вузьку її частину, що неправомірно.

Основними об'єктами педагогічних досліджень є діяльність учителів і вихователів, дітей і учнів, педагогічні стосунки (між суб'єктом і об'єктом навчання та виховання, особистістю і колективом, навчанням і самоосвітою, вихованням і самовихованням), організація чи управління пізнавальною діяльністю дітей, навчально-виховним процесом чи навчально-виховним закладом тощо.

Досить часто дослідники об'єктом чи предметом свого дослідження помилково називають учасників педагогічного процесу (учнів, студентів, учителів, батьків, дидактичні чи технічні засоби навчання, навчальне обладнання тощо). Тим часом об'єктом чи предметом педагогічного дослідження має бути процес навчання чи виховання. Визначаючи об'єкт, треба знайти відповідь на запитання:, що розглядається? А предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про спосіб розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти й функції об'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об'єкті дістає наукове пояснення. В об'єкті, яким є розумовий розвиток учнів у ході навчання, може виділятися такий предмет: дослідницький і евристичний методи навчання як засіб розумового розвитку учнів або дидактична чи методична система вправ для розумового розвитку дітей. В об'єкті, яким є процес навчання майбутніх учителів, можна виділити в ролі предмета формування у студентів комунікативних умінь на основі аналізу й розв'язування проблемних педагогічних ситуацій. В темі «Формування у підлітків потреби у самовихованні» об'єктом виступає процес самовиховання, а предметом – потреба у самовихованні, яка формується у процесі навчання й виховання.

Предметом досліджень можуть бути мета освіти чи виховання, прогнозування, зміст, форми й методи організації й проведення педагогічного процесу, характеристики діяльності учня й учителя, суперечності в навчально-виховному процесі, шляхи його вдосконалення, характер педагогічних вимог, впливів, педагогічні умови, особливості, тенденції розвитку навчально-виховних явищ і процесів, різні види педагогічних ситуацій.

Предметами дослідження можуть виступати також різні педагогічні взаємини: між дітьми в групах і колективах, колективом і особистістю, між різними колективами, стосунки в педагогічних колективах, між сім'єю і школою, школою і виробництвом, громадськістю й школою, стосунки між дітьми різного віку в навчальних і трудових об'єднаннях тощо.

Діяльність і навчання самої дитини теж можуть бути предметом дослідження: її самопізнання, самовиховання, здатність до навчання й виховання, сприйнятливість до виховання, життєвий досвід, поведінка, особистісні якості, інтереси, мотиви, потреби тощо.

Предмет конкретизується в меті й завданнях дослідження. Формулювання мети передбачає з'ясування певного результату та яким його бажає отримати дослідник. Завдання дослідження, як правило, включають у себе такі складові:

а) вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури і на цій основі з'ясування теоретичних питань досліджуваної проблеми;

б) поглиблене експериментальне вивчення практичного вирішення даної проблеми: виявлення її типового стану – важливих досягнень і типових недоліків, їх причин, основних здобутків передового педагогічного досвіду та ін.;

в) обґрунтування та розробку системи заходів, необхідних умов, методів, методик для вирішення поставленої мети;

г) експериментальну перевірку пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності;

д) розробку методичних рекомендацій для подальшого використання позитивних результатів дослідження в практиці роботи школи чи вищих навчальних закладів.

Гіпотеза (недоведена теза, припущення, можлива відповідь на запитання) – це науково обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення якого-небудь процесу, яке після перевірки може виявитись дійсним або хибним. Тобто гіпотеза являє собою ймовірну відповідь на питання, що виникають у ході дослідження, це одне з можливих рішень проблеми. Після дослідної перевірки гіпотеза або стає науковою теорією, видозмінюється, або відкидається, коли перевірка дає незадовільний результат. Гіпотеза виступає часто як початкове формулювання, чорновий варіант законів, що відкриваються. Більшість наукових законів було сформульовано саме на основі раніше висунутих гіпотез.

Підкреслимо, що гіпотеза є одним із методів розвитку наукового знання, а також структурним елементом психологічної теорії. Вона має формулюватися як таке припущення, при якому на основі ряду факторів можна зробити висновок про існування об'єкту, зв'язку між явищами або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним. Гіпотеза має формулюватися так, щоб із цього формулювання чітко проглядалися положення, що потребують доведень і захисту.

Гіпотезу не можна будувати на доведенні очевидних істин. Вона завжди передбачає пошук чогось невідомого в науці й практиці. Гіпотеза зазвичай передбачає, який засіб розв'язання психологічного завдання є ефективним, які умови є провідними, а які – коригуючими; які форми й методи навчання й виховання найкраще використовувати для розв'язання даного завдання, а які – для іншого тощо. Гіпотеза передбачає оптимальний варіант із кількох можливих. Однак вона може змінитися в ході наукового пошуку.

Найбільш продуктивні гіпотези зазвичай формулюються у вигляді: «Якщо має місце А, то матиме місце й У при виконанні умови С».

Тобто формула гіпотези виражається таким чином:

1. Якщо … (дія, яку необхідно виконати, умова, яку тpеба забезпечити), … то … (певний pезультат).

2. Результат … можна досягти, якщо … виконати умови.

Гіпотеза повинна пояснювати всі наявні факти і мати значення для всього кола явищ, до якого відноситься.

Гіпотеза будь-якого педагогічного дослідження має формулюватися так, щоб її можна було експериментально перевірити. Перебіг того чи іншого психологічного явища чи процесу залежить від багатьох чинників, і треба вміти встановити, впливом яких саме факторів можна нехтувати в тому чи іншому випадку, а вплив яких факторів є визначальним.

Нечіткість формулювання гіпотези дослідження викликає серйозні сумніви в науковій достовірності результатів психолого-педагогічного експерименту.

Методи дослідження слід добирати й використовувати адекватно предмету, меті, завданням, оскільки саме методи допомагають їх вирішити. Метод – це певний комплекс прийомів, що використовують на різних етапах дослідження – теоретичному, експериментальному, для розв'язання конкретного завдання, щоб вивчити педагогічну дійсність, встановити істину, перевірити чи спростувати її. Чистота дослідження й вірогідність його результатів залежить від правильного добору й використання методів дослідження. Звичайно, результати магістерської роботи мають розвивати вже відомі теорії, дещо доповнюючи їх новими фактами.

Для перевірки гіпотези та вирішення поставлених завдань використовуються такі методи наукового дослідження:

1. теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури, включаючи вивчення програм педуніверситетів, педагогічних училищ і коледжів, аналіз та узагальнення зібраної інформації; класифікація, індукція, дедукція, побудова аналогій, моделювання, порівняння результатів дослідження; понятійний аналіз;

2. емпіричні: спостереження, анкетування, експертна оцінка, тест, педагогічний експеримент;

3. методи кількісного описання фактичного матеріалу (математична статистика): знаходження мір центральної тенденції, розсіяння, порівняння сукупностей за статистичними критеріями, кореляційний аналіз, факторний аналіз, кластерний аналіз.

Отже, при опрацюванні методики дослідження для вирішення поставлених завдань важливо передбачити таку сукупність методів вивчення і подальшого перетворення предмета всередині об'єкта дослідження, яка забезпечить формулювання адекватних висновків, що поповнять педагогічні знання.

Для отримання достовірних результатів необхідно використовувати різноманітні методи дослідження, спостереження, бесіди, анкети, проблемні завдання, вивчення педагогічної документації, продуктів дитячої діяльності та ін. Слід подбати про достатньо повну й об'єктивну фіксацію педагогічних фактів, особливостей поведінки дітей, методичних прийомів, стилю й тактики роботи вихователя, результатів опитування, вирішення контрольних завдань тощо.

Записи результатів, як правило, ведуть у вигляді протоколів спостережень, занять, різного роду випробовувань. Математичний аналіз (в абсолютних цифрах і відсотках) узагальнюється у вигляді таблиць, графіків, схем. Кількісні результати дозволяють виявити індивідуальний рівень розвитку кожної дитини та виділити типове для кількох дітей, а також певні тенденції, можливо, закономірності на основі вивчення достовірно значущої вибірки фактів. Усе це потребує подальшого якісного аналізу, психолого-педагогічного пояснення. Для цього кількісні показники, отримані різними методами, зіставляють, порівнюють, групують, ранжують, характеризують, дають їм педагогічне пояснення й тлумачення без перебільшень.

У першому теоретичному розділі розглядаються основні теоретичні засади психологічної проблеми. Він може складатися з 3-4 підрозділів.

Перший з них має містити аналітичний огляд вітчизняних та зарубіжних публікацій з теми дослідження. В даному параграфі студентом викладаються наукові результати, одержані різними авторами, розкриваються здобуті ними наукові факти, що інтерпретуються ним в аспекті теми бакалаврської роботи у порівнянні з постановкою власного дослідження. В першому підрозділі аналізуються філософські та історико-педагогічні джерела, погляди класиків психології на проблему, роботи зарубіжних та вітчизняних психологів, що займались даною проблемою, або вивчали певні її аспекти. Автору необхідно відобразити своє ставлення до їх думок, відповідно обґрунтовуючи свою точку зору на проблему. Для того, щоб аналіз був глибоким, повним і враховував сучасні тенденції в розвитку теорії та практики навчання й виховання, доцільно здійснити огляд періодичної фахової преси (не менш ніж за останні 5 років) за темою дослідження. Цей підрозділ необхідно закінчити висновками про рівень дослідженості обраної для бакалаврської роботи теми, визначити, що важливо ще в ній дослідити, в якому напрямку передбачає здійснювати власне дослідження студент.

У другому підрозділі теоретичного розділу обов'язково має бути розкрита психолого-педагогічна основа досліджуваної проблеми. Для цього слід розкрити зміст основних психолого-педагогічних понять, досліджень, якими оперує студент, щоб уникнути неоднозначності в їх тлумаченні та обґрунтувати обраний (або власний) варіант, тобто виконати понятійний аналіз. В кінці підрозділу формулюються висновки щодо тих психологічних положень, які будуть покладені в основу цієї дослідно-експериментальної роботи. Вони мають стати психологічним підґрунтям для створення методики дослідження.

У доборі та аналізі літературних джерел треба враховувати сучасні тенденції розвитку навчання й виховання, зіставляючи їх з історичною спадщиною.

Наступним, третім має стати підрозділ, що містить аналіз альтернативних програмних вимог стосовно теми, огляд роботи навчального закладу (чи закладів), окремих педагогів або аналіз стану питання, що досліджується студентом ширше в практиці навчання й виховання. Висновки з цього підрозділу мають констатувати ті окремі чи типові здобутки практиків, що можуть бути узагальнені, які доцільно перевірити експериментально і включити до подальших методичних рекомендацій. Важливо також показати прогалини й недоліки, які є в практиці, пояснити їх причини. Це має послужити підставою для методичних рішень у подальшій методиці дослідження автора.

У кінці розділу подаються короткі висновки, що будуть теоретичною основою для подальшого експериментального дослідження. Висновки до І розділу мають відповідати постановці дослідження, вирішенню поставлених завдань, бути чіткими, обґрунтованими, обсягом не менше 2 сторінок тексту.