3.4. Методи зведення і обробки результатів емпіричного дослідження

Аналіз (ранжування, групування) і презентація результатів емпіричних досліджень (таблиці, графіки, рисунки). Щоб кількісні показники результатів експерименту дали можливість виявити залежності між досліджуваними факторами, їх потрібно певним чином упорядкувати. Придатними для цього можуть стати методи ранжування і групування.

Ранжування полягає у розподілі кількісних показників у певному порядку (наприклад, за ступенем їх важливості чи значимості, або у послідовності зростання, чи навпаки – зменшення). На основі ранжування виключають всі другорядні й випадкові дані, що не впливають не результати проведеного дослідження. Ранжування може відбуватися в кількісний і якісний спосіб.

Групування передбачає поділ емпіричних даних на групи на основі певних показників (критеріїв, або показників групування). Групування, як і ранжування, може відбуватися за кількісними і якісними ознаками. При групуванні за кількісними ознаками (кількісне групування) за основу беруть ознаки, які можна охарактеризувати кількісно (наприклад, результати тестування чи опитування, швидкість процесів, продуктивність праці, точність виготовлення виробів тощо). Кількісні ознаки вимірюють за допомогою певних одиниць вимірювання, а результати вимірювання упорядковують у необхідно-доцільній послідовності (зростання, зменшення, періодична повторюваність тощо). При групуванні за якісними ознаками (атрибутивне групування) за основу беруть ознаки, які неможливо охарактеризувати кількісно, але вони можуть так повторюватись, що це стає можливим визначати (наприклад, національність або соціальне походження опитуваних). З якісних ознак неможливо скласти якусь послідовність.

Емпіричні дані можуть групуватися за одною або кількома ознаками. За кількістю ознак розрізняють просте й комбіноване групування. Просте групування відбувається за однією ознакою (наприклад, всіх учасників експерименту можна поділити за стажем роботи). Комбіноване групування конкретної сукупності даних одночасно здійснюють на основі кількох ознак (коли поділених за стажем роботи працівників поділити ще й за рівнем освіти - то це вже буде групування за двома ознаками. Третьою ознакою групування можуть стати вікові категорії тощо). Доцільним вважається групування не більше ніж за трьома ознаками.

Для презентації результатів емпіричного дослідження найчастіше застосовують табличні та графічні методи.

Для зручності подальшого використання статистично упорядковані емпіричні дані заносять до таблиць. Таблиці дають можливість відображати кількісні ознаки досліджуваного об’єкта у стислому вигляді, компактно, систематизовано і наочно. Наведені у таблиці дані зручно порівнювати та аналізувати. Таблиця може бути не тільки засобом відображення зібраних під час експерименту даних, але й засобом їх інтерпретації. Тому важливо знати, як правильно скласти таблицю, який її вид доцільно обрати.

Кожна таблиця складається з двох частин: текстової (заголовок таблиці та необхідні словесні пояснення) і цифрової (номер таблиці, наведені в ній числові і статистичні дані). Інформативність таблиці залежить від вдалої її побудови. Правильний вибір структури таблиці допомагає краще розкрити сутність вміщених до неї даних і зв’язки між ними.

За структурою розрізняють прості, групові, комбіновані, складні, шахові та деякі інші таблиці.

Проста таблиця (табл. 3.1) містить перелік даних, зібраних про окремі фактори досліджуваного об’єкта.

У груповій таблиці окремі з досліджуваних факторів групують за якоюсь певною ознакою (табл. 3.2).

У комбінованій таблиці (табл. 3.4) досліджувані фактори можуть бути згруповані за декількома ознаками. Комбінована таблиця створює кращі умови для порівняння і аналізу дослідних даних, ніж прості та групові таблиці.

Cкладна таблиця вміщує кілька простих чи групових таблиць (табл. 3.3).

Шахова таблиця (табл.3.5) є різновидом комбінованих таблиць. За допомогою такої таблиці стає можливим зручно показати зв’язки між досліджуваними ознаками.

Розміщують таблиці у науковій праці безпосередньо після посилання на них у тексті. Коли таблиця займає багато місця, тоді її виносять на окрему сторінку відразу після тієї сторінки, де є посилання на неї. Якщо таблиця безпосередньо з текстом не пов’язана, то її можна навести у додатках.

Над таблицею пишуть її назву, яка коротко і стисло характеризує значення зібраних у таблиці даних.

Усі таблиці нумерують арабськими цифрами. Номер таблиці пишуть на один рядок вище і праворуч від назви таблиці (як на наведених зразках таблиць 3.1-3.5). Нумерація таблиці в межах розділу (Таблиця 3.1). Це значить перша таблиця першого розділу.

Таблиця 3.1