12. Осн. Особливості грошового обігу в Україні на її суч. Етапі

В У. процес формування ринкових умов і перехідний ха­р-р ек-ки наклали свій відбиток на загальну організацію грошо­вого обігу. На мікрорівні рух грошей як капіталу тільки-но розпочався. Суттєвою перепоною на цьому етапі розвитку гро­ш. обороту стає ще слабкий рівень організації банк. систе­ми. Активна акумуляція тимчасово вільних коштів і вико­ри­стан­ня їх як капіталу стримується не тільки рівнем доходів на­се­лення, але й недостатньою стаб-стю банк. системи, і як на­слі­док, і певною недовірою населення до цих фін. посередн.

Важливою проблемою організації грош. обігу на макро­рів­ні є той факт, що в державі протягом уже більше 10 років її незалежного існування має місце таке явище, як заборгова­ність по зар. платі. Сягаючи величезного розміру (у 1999 році заборгованість дорівнювала 6,7 млрд. грн.), вона стримує рух то­варів та послуг. І хоча з 2000 р. з початком певного підне­сен­ня в ек-ці загальна заборгованість по зар. платі стала сут­тєво зменшуватись, вона ще залиш-ся значною, а це помітно гальмує процес сусп-го відтворення. Означена проблема по­си­лю­ється низьким рівнем зар. плати в осн. галузях нар. госп-ва і повільними темпами вирішення цієї проблеми. Так, сер.зар. плата в нашій державі в 2004 р. склала усього 590 грн.

На макрорівні грош. обіг в У. хар-зується та­кож недостат­ньо високим рівнем організації впливу держави на екон. про­це­си через грошову сферу. Це пояснюється як недосконалістю правового поля, у межах якого здійсн-ся рух грошей, так і не­за­вер­шеністю ринкових перетворень. Не останню роль щодо цього відіграє й відсутність досвіду в орга­нізації держ. регу­лю­вання саме в умовах ринкової ек-ки з урахуванням тих особ­ли­востей, які притаманні ек-ці України.

В структурі грош. обігу У. надто велика частка готів­ко­во­го обігу. Так, за станом на поч. 2002 р. в загальній масі грошей (за агрегатом МЗ) готівка становила 43,4%, а поточні депозити — близько 23%. Така стр-ра грош. обі­гу У. хар-зує її з негат. сторони порівняно із західними країнами. Цей факт нерідко розцінюється як недолік грош. обороту та гро­шової системи взагалі, як негативне явище в дія-ті банк. системи, зокрема НБУ. Проте це скоріше закономірна реакція грош. обороту на проблеми і труднощі перехідної економіки України.

16. Антиінфляційні заходи: заморожування зар. Плати і реформування цін

Одним з напрямків антиінфл. політики є політика дохо­дів, що передбачає держ. контроль за зар. платою і цінами, щоб утримувати їх у рівновазі. Такий контроль може зводити­ся до фіксації зарплати і цін на певному рівні («заморожуван­ня»), або встановлення тем­пів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту продуктивності праці або до того й іншого водночас. На практиці розроб­ки і здійснення антиінфл. заходів пряме регу­лю­ван­ня цін і зар. плати використовувалося в багатьох країнах. Це знай­шло вираження у заморожуванні зар.плати, що широко практикувалося особливо в 1960—1970 роки в США і багатьох європ. країнах. Воно знаходило своє виражен­ня в домов­леностях з профспілками про припинення зобов'я­зань роботода­вців (як прав., зафіксованих у колективних уго­дах з профспіл­ками) про підвищення реальної зар. плати.

До досить пошир. заходів антиінфл. політики на­ле­жить також держ. регулювання цін. Воно може супрово­джуватися ще й обмеженням прибутків торговельних посередни­ків. До цього методу країни Заходу вдавались неодноразово і ду­же поступово йшли до лібералізації цін. Так, Франція на своєму внутр. ринку повністю лібералізувала ціни тільки в 1986 році.

Ши­роко цей метод використ-­ся в Рад. Союзі. У краї­нах Захо­ду далеко не всі уряди наважували­ся застосовувати його, зважаючи на можливі негативні соц. наслідки, адже заморо­жування цін — це пряме втручання в приватне підприємниц­тво й у сферу ринку, що призводить до деформації дії його механізму. Першим негат. наслідком цього є поява товарного дефіциту. Заморожування ж зарплати ставить у скрутне станови­ще трудя­щих, викликає їх незадоволення урядовою політикою, посилює соціальне напруження.

Під впливом неомонетаристських ідей більшість країн Заходу відмовилася від прямого втручання в ціни і зарплату і спрямува­ла свої антиінфл. заходи на створення сприятливих умов для дії законів ринку і всіляке стимулювання приватного підпри­ємництва. Це, зокрема, проведення жорсткої антимоно­поль­ної політики, заохочення ринкової конкуренції, скорочен­ня держ. підтримки малорентабельних і слабоконкурентних підпри­ємств і галузей, введення гнучкої податкової політики, стимулю­ючої підприємницьку активність і зростання грош. заоща­джень населення. Усі ці заходи позитивно впливали на розвиток виробництва, підвищення його ефективності та продукт-ті праці, що, у свою чергу, сприяло результативності дефляційної політики.