VI. Орієнтовна карта для організації самостійного вивчення теми і оволодіння професійними вміннями і навиками

Основні завдання	Вказівки	Примітки
Вивчити: 1. Анатомію кровопостачання головного та спинного мозку	Намалювати схему кровопостачання головного та спинного мозку
2. Клінічні ознаки різних видів інсультів	Скласти таблицю диференційної діагностики ішемічного та геморагічного інсультів
3.Етіологію та патогенез різних видів інсультів	Перерахувати етіологічні чинники виникнення ГПМК
4.Методику обстеження хворого з інсультом 5.Методи лікування ГПМК	Перерахувати типові ознаки ураження різних судинних басейнів головного та спинного мозку
Оволодіти: 1. Методикою обстеження хворого із ГПМК	Перевірити в наступній послідовності: ЧМН, м”язовий тонус, силу, рухи, рефлекси, мову, ходу, координацію, чутливість, менінгеальний с-м	Звернути увагу на ознаки дискоординації та порушення рівноваги, зміни мови та ходи. Звернути увагу на наявність порушень ЧМН, загальномозкового та менінгеального синдрому
2. Проведенням курації хворого із ГПМК	При обстеженні: з’ясувати скарги хворого, зібрати анамнез, визначити неврологічні синдроми, встановити топічний діагноз, встановити клінічний діагноз, провести диференційний діагноз, призначити додаткові методи обстеження, призначити лікування	Звернути увагу на наявність у хворого ознак порушення свідомості.

VII. Література

Основна

1. Скочій П.Г.Нервові хвороби. – Ч1. – Львів, 2000. – 608 с.

2. Скочій П.Г. Нервові хвороби (пропедевтика). – Тернопіль: ТДМУ, 2005. – 328 с.

3. Шевага В.М., Паєнок А.В. Захворювання нервової системи. – Львів: Світ, 2004. – 519 с.

Додаткова

Браславец А.Я. Неотложная неврология. – Х.: Факт, 2005. – 150 с.

Виленский Б.С. Неотложные состояния в неврологии. – Санкт-Петербург: Фолиант, 2004. – 509 с.

Вінничук С.М., Прокопів М.М. Гострий ішемічний інсульт. – К.: Наукова думка, 2006. – 279 с.

Дубенко Є.Г., Вінничук С.М. Нервові хвороби. – К.: Здоров’я, 2001. – 696 с.

Тема 2: епілепсія та не-епілептичні пароксизмальні стани

I. Актуальність теми

Епілепсія (Е) є одним з найбільш поширених неврологічних захворювань: розповсюдженість її в популяції становить 0,8-1,2 %, від 1 до 5 % населення планети в якийсь період свого життя хворіли чи хворіють на епілепсію, від 7 до 11% всього населення хоча б раз в житті мали епілептичний напад, більше 6 млн. осіб в Європі страждають на епілепсію, у світі – до 70 млн.

Епілепсія становить не лише медичну, але й соціальну проблему, оскільки часто прогредієнтний перебіг захворювання веде до інвалідизації та ускладнення суспільно-виробничих та сімейних відносин.

Своєчасне обстеження хворого після виникнення першого епілептичного нападу та проведення диференційної діагностики з пароксизмальними станами неепілептичного генезу дозволить вчасно виявити етіологію захворювання та призначити адекватне лікування. В практиці лікаря будь-якого фаху може виникнути необхідність надання допомоги хворому на епілепсію, вміння диференціювати епілептичний напад з іншими пароксизмальними станами.