- •Виникнення і розвиток соціології як окремої науки.
- •Місце соціології в системі наук.
- •Об’єкт та предмет соціології як науки.
- •Структура соціологічного знання.
- •Відмінність між позитивістською та розуміючою соціологією.
- •Протосоціологічні знання в античну епоху. Розуміння суспільної природи людини у творчості Платона та Аристотеля.
- •Соціальні інститути як механізми самоорганізації спільного життя людей та їх різновиди.
- •Функції соціальних інститутів та їхнє місце в житті суспільства.
- •Утопічні теорії досконалого суспільства представників середньовіччя.
- •Теорія суспільного договору представників епохи Нового часу т. Гоббса та Дж. Локка.
- •Соціальна спільнота та її типи.
- •Функції соціології.
- •Макросоціологічний та мікросоціологічний підходи в соціології.
- •О. Конт як родоначальник соціології.
- •Закони розвитку суспільства методи соціології за о. Контом.
- •Соціальна статика як теорія суспільного порядку у вченні о. Конта. Складові суспільства як соціальної системи згідно цієї теорії.
- •Соціальна динаміка як теорія суспільного прогресу у вченні о. Конта. Стадії розвитку суспільства згідно цієї теорії.
- •Г. Спенсер як фундатор еволюціонізму.
- •Вчення к. Маркса про суспільно-економічні формації.
- •Зміст закону первинності базису і вторинності надбудови у соціологічній концепції к. Маркса.
- •Основні положення соціального дарвінізму.
- •Положення про соціальну солідарність у вченні е. Дюркгейма.
- •«Колективні уявлення» як одне з центральних положень соціологічної теорії е. Дюркгейм.
- •Зміст положення е. Дюркгейма про аномію суспільства.
- •«Розуміюча соціологія» м. Вебера.
- •Типи політичного панування м. Вебера.
- •Поняття соціальної дії та її типології за м. Вебером.
- •Вчення про еліти в. Парето.
- •Поняття соціальної взаємодії в концепції символічного інтеракціонізму.
- •Теорія соціокультурної динаміки п. Сорокіна.
- •Соціологія в. Липинського.
- •Основні складники програми соціального дослідження.
- •Методика проведення конкретно-соціологічного дослідження.
- •Етапи соціологічного дослідження.
- •Поняття суспільства, його ознаки.
- •Суспільство як цілісна система, його характеристики.
- •Структура суспільства.
- •Типологія суспільства (згідно класифікації д. Белла).
- •Поняття соціальної стратифікації.
- •Соціальна мобільність та її види.
- •Соціально-класова підструктура суспільства.
- •Основні сфери людської життєдіяльності.
- •Теорії символічного інтеракціонізму та феноменологічної соціології.
- •Ключові поняття і категорії соціології особистості: людина, індивід, особистість, індивідуальність.
- •Статусно-рольові позиції особистості.
- •Характерні риси особистості та її внутрішня духовна структура. Потреби, інтереси, мотиви і цінності.
- •Структура особистості (з. Фройд).
- •Особистість і референтна група.
- •Поняття та типи девіантної поведінки.
- •Предмет соціології економічного життя.
- •Характеристика економічної сфери як сфери суспільного життя.
- •Типи політичних систем та їх характеристика.
- •Соціальні конфлікти в сучасній Україні.
- •Соціальна сутність культури в суспільстві.
- •Функції культури в суспільстві.
- •Форми культури та їх взаємодія. Етноцентризм та культурний релятивізм.
- •Молодіжні субкультури в сучасному суспільстві.
- •Соціальні цінності та норми.
- •Соціальна сутність сім’ї та шлюбу.
Функції соціології.
Основні функції соціології:
теоретико-пізнавальна – це забезпечення приросту нового знання, розкриття перспектив соціального розвитку;
описово-інформаційна – це на основі систематичного збору матеріалу робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення, законодавчі акти, здійснюється контроль над соціальними процесами;
функція соціального планування – охоплює різні сфери життя від глобальних систем до планування життя окремих груп;
прогностична – соціологія обґрунтовує наукові прогнози про тенденції розвитку соціального процесу в майбутньому, визначається можливим діапазоном вірогідностей розвитку.
Макросоціологічний та мікросоціологічний підходи в соціології.
Предмет:
Макро-соціологічний підхід – суспільство розглядається як цілісна система. Представники: функціоналізм – Г. Спенсер, структурна теорія – Т. Парсон, конфліктологія – Кал Маркс.
Мікропідхід – в межах цього підходу виникають: «розуміюча соціологія» - М. Вебер, символічний інтеракціонізм (взаємодія) – Дж. Мід, теорія обміну – Дж. Хоманс.
Мікросоціологічний підхід акцентує увагу на світі людської поведінки і свідомості.
О. Конт як родоначальник соціології.
Ог’юст Конт вважається батьком соціології.
О. Конт поділяє соціологію як науку на два розділи:
- соціальна статистика – це теорія суспільного порядку, яка вивчає структуру, елементи і системи; вивчає анатомію суспільства, його структуру, будову; первинним елементом даного закону є сім’я, а її аналогом я кооперація; основний принцип – підпорядкованість індивіда суспільному процесу.
- соціальна динаміка – це теорія суспільного прогресу, яка досліджує закони розвитку і соціальних систем; вивчає закони руху та розвитку суспільства, його прогрес; Стадії розвитку: 1. Релігійна – до 1300 р.; 2. Метафізична – до 1800 р.; 3. Позитивна – знання, засноване на фактах.
Закони розвитку суспільства методи соціології за о. Контом.
Методи соціології як науки:
Спостереження - пасивний метод наукового дослідження, при якому дослідник, тобто спостерігач не впливає на розвиток подій. Його примітивною формою — життєвим спостереженням — користується кожна людина у своїй повсякденній практиці;
Експеримент – це спроба, дослід, які потребують підтвердження чи спростування, форма пізнання, один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами;
Порівняльний аналіз;
Історичний метод.
Соціальна статика як теорія суспільного порядку у вченні о. Конта. Складові суспільства як соціальної системи згідно цієї теорії.
Соціальна статистика – це теорія суспільного порядку, яка вивчає структуру, елементи і системи; вивчає анатомію суспільства, його структуру, будову; первинним елементом даного закону є сім’я, а її аналогом я кооперація; основний принцип – підпорядкованість індивіда суспільному процесу.