22. Положення про соціальну солідарність у вченні е. Дюркгейма.

По мірі розвитку в суспільстві зростає роль в солідарності, здійснюється прогрес.

Солідарність (у Дюркгейма) – це найвищий моральний принцип, соціальна цінність.

Типи солідарності:

1. механічна – характерна для архаїчного суспільства; має репресивне (караюче) право; це примусова цілісність; колективні уявлення – з’єднують, формують ідеальну свідомість;

2. органічна – характерна для сучасного суспільства; має поновлювальне право; з’єднує людей за допомогою поділу праці, раціонального мислення, поширення індивідуалізму.

Еволюція – це коли механічний тип прогресує в органічний.

23. «Колективні уявлення» як одне з центральних положень соціологічної теорії е. Дюркгейм.

Послідовно проводячи думка про «колективній свідомості» як джерело і регуляторі громадського життя і у суспільному розвиткові, Дюркгейм поширює її й на походження філософських категорій. На його думку, логічні категорії - суть «колективні уявлення», вони передають стан колективу, й у закладено їх загальність і стійкість. Він зазначав, що колективні уявлення – «продукт величезної кооперації в часі та просторі. Щоб створити колективні уявлення, масу різноманітних умів з'єднали, синтезували, поєднували свої ідеї, й почуття, багато накопичували у яких знання і творчий досвід». У колективних уявленнях, по Дюркгейму, сконцентрована своєрідна розумова життя, нескінченно багатша і складна, ніж розумова життя індивіда.

24. Зміст положення е. Дюркгейма про аномію суспільства.

Як вважав Е. Дюркгейм, будь-яке суспільство, залежно від стану функціонування своїх структур, може перебувати в нормальному або патологічному стані. Основна причина па­тології — анормальний поділ праці, що, у свою чергу, веде до аномії. Аномія — неузгодженість ціннісного світу,розхитуван­ня базових цінностей, моральних норм та ідеалів, змішання за­конного й незаконного. Аномія проявляє себе у функціональній неузгодженості елементів соціальної структури, у конфліктах між поколіннями та соціальними групами, у девіантній по­ведінці, втраті волі до життя, прагненні втекти від реальності.

Введений Е. Дюркгеймом у науковий обіг термін «аномія» дозволяє пояснити причини ненормативної поведінки, дефек­тів соціальних норм і докладно класифікувати типи такої по­ведінки.

25. «Розуміюча соціологія» м. Вебера.

М. Вебер є засновником «розуміючої соціології», яка вимагає від дослідника вивчення та пояснення внутрішніх суб’єктивних мотивів, намірів, прагнень, цілей людей, які вступають у соціальну взаємодію. На його думку, природні речі повинні бути пояснені, а суспільні процеси – зрозумілі людиною. «Розуміючу соціологію» пізніше стали називати суб’єктивною, якісною, мікросоціологією або інтепретивною соціологією. Соціолог – «якісник» якраз і намагається зрозуміти суб’єктивний сенс дій людей, вияснивши мотивацію, суб’єктивні наміри.

У руслі «розуміючої соціології» Вебер створює концепцію соціальної дії. Він розрізняє традиційну дію, засновану на традиції, афективну, що ґрунтується на почуттях, ціле раціональну та ціннісно-раціональну, які засновані на раціональному розрахунку і є осмисленими. Саме два останніх типи соціальної дії є суто соціальними і підлягають вивченню. Раціоналізація соціальної дії розглядається вченим як ключова проблема суспільного розвитку.