22. Державна політика підтримки та розвитку підприємництва

Державна політика підтримки п-ва – сукупність прийнятих рішень, які визначають основні напрямки і форми правового, економічного та організаційного розвитку з урахуванням інтересів держави і суб’єктів господарювання.

Основні завдання:

Забезп. Зростання ВВП за рахунок діяльності суб’єктів малого підприємництва

Залучення суб’єктів малого підприємництва до розв’язання соц.-екон проблем

Удосконалення структури малого підпр

Створення конкурентного середовища

Заохочення розвитку

Створення нових робочих місць, зменшення безробіття

Підвищення технологічного рівня виробництва малого п-ва

Завдання держави:

Формування норм-правової бази

Забезп необхідної інформації

Сприяння впровадженню нових технологій та інновацій

Допомога у підготовці кадрів

Стимулювання ЗЕД

Прямі методи держ підтримки: субсидії, позики, формування держ фондів.

Непрямі: податкові знижки, пільги, прискорена амортизація, знижки на науково-дослідні витрати та підготовку кадрів для підтримки діяльності.

22. Основні моделі державної підтримки підприємництва в світі.

Ліберальна (американська) – реалізується в США, виходить з ідеї максимізації свободи економічної діяльності. Передбачає участь держави в регулюванні з залишковим принципом втручання в аспекти, які не в змозі регулювати ринок. Сприятливі умови для функціонування підприємства.

Неоліберальна (німецька) – орієнтує держ. Регулювання на усунення перешкод для конкуренції,для чого підтримують умови відтворення, зокрема стимулювання малого підприємництва, політики зайнятості, тощо. Гасло моделі – ринок для всіх.

Європейсько-кейнсіанська- англійська, виражена у Франції, Італії, Австрії. Значну роль відіграє державний сектор в економіці, який досягає значних розмірів. Головна мета – забезпечити максимальну ефективність розподілу ресурсів з певним страхуванням від впливу приватних еконо. Інтересів.

Соціал-демократична – шведська, в скандинавських країнах – Португалія, Іспанія, Греція.

Головну увагу приділяють соціальній сфері, політиці зайнятості та соц.. забезпечення, регулюванню трудових відносин, жорсткій політиці доходів.

Модель ринкового господарства Японії має специфічні риси. Основні суб’єкти тут – корпорації і обєднання їх в фінансово-економічні групи. Політика вирівнювання доходів, особлива політика робочої сили, ефективне використання національного менталітету.

36. У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів:

1) Конституція України, що містить норми про підприємництво;

2) блок спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність;

3) нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво (наприклад, Цивільний кодекс України).

Найбільшу значимість серед зазначених нормативно-правових актів мають законодавчі акти.

Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, слід назвати Господарський кодекс України (розділ 4) - Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.Принципи, свободу, оргнвізацію.

Закони України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р., - Цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників. Прибуток, регулювання, установчі документи, припинення діяльності, власність та майно…

“Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996 р., - Цей Закон визначає правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції. Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.

“Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996 р., - Цей Закон визначає порядок патентування торговельної

діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм

розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі

іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального

бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами

підприємницької діяльності.

“Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р., - бажаючи всебічного розвитку економічних відносин з іншими

державами на взаємовигідній основі, маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту,

експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших

банківських операцій, надання різноманітних послуг.

“Про фінансовий лізинг” у редакції від 11.12.2003 р., - Цей Закон визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Суб’єкти, договір, відмова, захист, права та обов’язки,

“Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р., - Цей Закон визначає види господарської діяльності, що

підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює

державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність

суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення

законодавства у сфері ліцензування.

“Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 р. - Цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

А Важливе значення у здійсненні державного регулювання господарської діяльності, у тому числі підприємництва, має Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. Цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Принципами державної регуляторної політики є:

доцільність — обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

адекватність — відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятих альтернатив;

ефективність — забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян і держави;

збалансованість — забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян і держави;

передбачуваність — послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

прозорість та врахування громадської думки — відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Указ Президента України "Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва" від 22.01.2000 р. виданий з метою недопущення звуження змісту та обсягу права громадян на підприємницьку діяльність, запровадження ефективного державного регулювання у сфері підприємництва.

Для цілей цього Указу єдиною державною регуляторною політикою у сфері підприємництва визнається діяльність, спрямована на досягнення оптимального регулювання державою підприємницької діяльності, усунення правових, економічних та адміністративних перешкод у реалізації права на підприємницьку діяльність. Єдина державна регуляторна політика у сфері підприємництва здійснюється шляхом впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності. Згідно з Указом основними принципами впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності є:

• доцільність, достатність та відповідність нормативного регулювання вимогам ринкових відносин;

• ефективність та забезпечення досягнення позитивних економічних і соціальних результатів впровадження регуляторних актів;

• системність, послідовність та координованість дій щодо розроблення, видання та виконання регуляторних актів;

• гласність у процесі підготовки проектів найважливіших регуляторних актів, які суттєво впливають на ринкове середовище, права та інтереси підприємців, та публічне обговорення цих проектів;

• обов'язковість та своєчасність доведення виданих регуляторних актів до суб'єктів підприємницької діяльності.

У Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в України" державне регулювання ринку цінних паперів визначене як здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних і запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері

За змістом Закону можна назвати такі основні правові засоби впливу держави на діяльність у сфері ринку цінних паперів:

• створення єдиного органу, що регулює діяльність у сфері цінних паперів;

• передача певних повноважень регулювання само регулятивним організаціям;

• ліцензування діяльності на ринку цінних паперів;

• введення правила розкриття інформації при емісії цінних паперів;

• встановлення у законодавстві спеціальних санкцій за порушення законодавства суб'єктами діяльності у сфері цінних паперів.