57. Сучасні підходи до формування управлінського персоналу

Методи управління персоналом - це способи і прийоми впливу на персонал для досягнення цілей організації.

1. За стадіями процесу управління можна виділити: планування, організацію, облік, аналіз, мотивацію, контроль.

2. За характером управлінського впливу на персонал виділяються: методи інформування, методи переконання методи примусу (засновані на загрозі)

3. По способам впливу на людину можна виділити: адміністративні, економічні, соціально-психологічні.

Принципи (від лат principium - «початок основа») - це правила, основні положення і норми, яким повинні слідувати керівники і фахівці в процесі управління персоналом.

У спеціальній літературі з питань управління персоналом розрізняють дві групи принципів: принципи, що характеризують вимоги до формування системи управління персоналом, і принципи, що визначають напрямки розвитку системи управління персоналом.

Принципи, що визначають вимоги до формування системи управління персоналом:

1) економічність - передбачає найбільш економічну організацію системи управління персоналом;

2) перспективність - необхідно враховувати перспективи розвитку організації;

3) комплексність - необхідно враховувати вплив на систему управління всіх факторів;

4) простота - чим простіше влаштована система управління, тим краще вона працює;

5) науковість - орієнтація на сучасні досягнення науки в сфері управління;

6) прозорість - система повинна будуватися на єдиній концепції;

7) автономність - забезпечення оптимальної незалежності структур;

8) узгодженість - взаємодія між вертикальними ієрархічними ланками повинно бути узгодженим;

9) стійкість - наявність «локальних регуляторів», які при відхиленні від заданої цілі організації ставлять того чи іншого працівника або підрозділ в невигідне становище;

10) комфортність - максимум зручностей для творчих процесів вироблення, прийняття і реалізації рішень людиною;

11) багатоаспектність - управління персоналом може здійснюватися по різних каналах;

12) прогресивність - відповідність передовим зарубіжним і вітчизняним аналогам.

Принципи, що визначають вимоги до розвитку системи управління персоналом:

1) концентрація - акумулювання працівників окремої структури управління персоналом на реалізації однієї або кількох завдань;

2) спеціалізація - формування окремих структур, які спеціалізуються на виконанні однорідних функцій;

3) гнучкість - пристосовність системи управління персоналом до зміни стану об'єкта;

4) безперервність - відсутність перерв у роботі системи;

5) ритмічність - виконання однакового обсягу робіт в рівні часові терміни;

6) паралельність - одночасне виконання окремих управлінських рішень.

57. Стимулювання збуту, ціноутворення, розробка плану маркетингу.

Стимулювання збуту - це вид маркетингових комунікацій, що позначає комплекс заходів щодо просування продажів по всьому маршруту руху товару - від виробника через канали збуту до споживача - з метою прискорення збуту товарів . В основі даних заходів - короткострокове збільшення продажів шляхом надання покупцеві (як кінцевому споживачеві, так і роздрібному продавцю) певної вигоди.

Види стимулювання збуту

Стимулювання роздрібної торгівлі:

додаткові угоди з компаніями-продавцями

конкурси для компаній-продавців або їх персоналу

надання спеціальної рекламної підтримки за умови збільшення продажів

Стимулювання споживачів:

Програма лояльності

надання безкоштовних зразків

знижки

подарункові пропозиції

конкурси та розіграші

промоакції

Заходи щодо стимулювання споживачів часто проводяться безпосередньо в місцях продажів). При цьому, заходи, для більшої ефективності, можуть попередньо рекламуватися, а також барвисто і помітно оформляються для залучення уваги споживачів. Стимулювання збуту стосовно до аудіо-і відеопродукції, комп'ютерних ігор, Інтернет-сайтам часто називається «розкручуванням» (наприклад «розкрутка музичної групи»).

Стимулювання продажів існує в багатьох різних формах, проклассифицировать, які можна наступним чином:

в залежності від ініціатора і цільової групи;

цінове стимулювання продажів або ціннісне стимулювання продажів;

горизонтальний або вертикальний ефект;

проникаюче або широкомасштабне вплив;

пряме або опосередковане стимулювання продажів;

стимулювання продажів, орієнтоване безпосередньо на зростання продажів, або має інформаційно-комунікативну спрямованість

Розроблені різні форми стимулювання продажів. Розглянемо наступні типи споживчого стимулювання продажів:

цінове стимулювання продажів;

ціннісне стимулювання продажів;

стимулювання продажів, що використовує принцип лотереї;

стимулювання продажів, що має інформаційно-комунікативну спрямованість

Ціноутворення для стимулювання збуту означає, що компанії можуть временно призначати на свої товари ціни нижче прейскурантних, а іноді навіть нижче собівартості. Цей вид ціноутворення приймає різні форми. Універсами і універмаги заради залучення покупців до магазину встановлюють на ряд товарів (званих збитковими лідерами) низькі ціни в надії, що покпці, залучені цими цінами, придбають і інші товари зі звичайними націнка. Для залучення більшої кількості клієнтів у певні періоди часу продавці використовують також сезонні та спеціальні ціни. Так, щороку в січні торговці одягом влаштовують зимові розпродажі, щоб залучити покупців, утомлених від передріздвяної біганини по магазинах.

Іноді виробники пропонують клієнтам, які купують товари у Ділерів в певний період часу, знижку (або відшкодування) готівкою; сума передається виробниками безпосередньо споживачеві. Знижки готівкою широко поширені у виробників автомобілів, товарів тривалого користування і дрібної побутової техніки. Останнім часом вони стали застосовуватися і в торгівлі фасованими харчовими продуктами.. До того ж постійні знижки та розпродажі шкодять іміджу товару в очах потре ¬ бітеля. Маркетологи іноді використовують дану стратегію ціноутворення, що ¬ б якнайшвидше збільшити обсяг збуту і поправити свої справи, а не затівати тривалий процес розробки ефективних довгострокових стратегій для рас ¬ крутки їх торгових марок.

Планування маркетингової діяльності на підприємстві

Планування можна визначити як одну із пріоритетних функцій управління, що полягає в підготовці різних варіантів управлінських рішень у вигляді прогнозів, проектів, програм і планів, обґрунтуванні їх оптимальності, забезпеченні можливості виконання і перевірки їх виконання.

У плануванні необхідно дотримуватися таких етапів:

- розробка орієнтирів діяльності для даного ринку;

- огляд ринку та аналіз ситуації;

- інтерпретація зібраних даних;

- визначення розриву в плануванні;

- діагностика проблеми;

- стратегічний вибір;

- оцінювання стратегій і вибір однієї з них;

- планування на непередбачені обставини.

Процес планування має на увазі постійну роботу над обдумуванням цілей, пошуком рішень і неупередженим оцінюванням фактів для кожного даного варіанта.

Планування вирішує такі важливі проблеми:

- визначає ступінь життєздатності та майбутньої стійкості фірми;

- знижує ризик діяльності;

- конкретизує перспективи бізнесу у вигляді системи кількісних і якісних показників;

- привертає увагу і забезпечує підтримку з боку потенційних інвесторів;

- розвиває перспективний погляд на фірму та її робоче середовище