Питання №28.

Репортаж з місця події в «прямому ефірі» та в «запису». Проблемний репортаж як елемент аналітичного мовлення.

Особливості ведення репортажу у прямому ефірі

Кореспондент зобов'язаний враховувати, що «жива передача», форму хоч би жанру вона приймала, - це ще й особливий вид контакту з аудиторією. Праця у прямому ефірі, дозволяє собі використовувати всі можливості радіо, має передбачати рівність між провідним і аудиторією. Прямий ефір, зокрема й у формі прямого репортажу - це дохідливо й жваво подана звукова картина того що відбувається, повідомлення істоти ситуації до аудиторії. Це гегелівське «становлення сенсу» під час звершення події, коли слухач разом із провідним ще знає, що буде в таку хвилину. Звідси й особливе загострену увагу аудиторії, яка нібито «входить» у повітря що у реальному часі й стає його безпосереднім свідком, більше, учасником, мислячим і вирішальним самостійно. Уміле побудова матеріалу дозволяє уникнути поверхового викладу репортажу. Завдання журналіста не лише описувати те що, а й передбачати можливу реакцію слухача, миттєво реагувати перебіг думок. Безсумнівно, сучасний прямий радіорепортаж стає бідніший, лаконічніше докладно вже хоча б тому що в слухача майже завжди є звернутися до телевізійному еквівалентом, здатному замінити безліч слів одним зображенням. Зазвичай на прямий ефір із місця події інформаційна програма будь-якою каналі виділяє трохи більше 2-3 хвилин, крім, можливо, спортивних і протокольних репортажів, і це породжує прагнення точності, виразності, а головне - до ємності промови. Журналіст на радіо повинен постійно відчувати, сучасний прямий ефір (на відміну дикторського тексту Прямий ефір - це фіксація миті, опис ситуації вустами ведучого - журналіста. Звідси неминуча суб'єктивна форма викладу, коли автор цілком резонно каже від першої особи, від своєї «я» про своє бачення події та про своє враження. Отже, саме тут разі потрібно особлива індивідуалізація мови, голоси, манери розповіді. Гарного репортера мають довідуватися з перших слів в ефірі..Приводом до прямого ефіру може бути футбольний матч, і театральна прем'єра, і другий дзвінок у шкільництві. Неодмінна умова - журналіст має бути безпосередньо місці події, участь у ньому, щоб мати можливість розповісти про неї достовірно й цікаво. Але саме цю обставину певною мірою іноді обмежує вибір об'єкта для прямого репортажу. Здебільшого цей вибір можливий за тому випадку, якщо подія чи заплановано заздалегідь (спортивна зустріч, державний візит, презентація тогочасні книги й т.п.), чи місце події можна встигнути добратися протягом часу, поки ще триває (воєнних дій, виверження вулкана тощо.); якщо журналіст випадково виявився дома події за магнітофоном або якщо репортаж робиться по гарячих слідах події.Є іще одна варіант - спровокована ситуація, коли журналіст заздалегідь конструює передачу (іноді досить гостру і ризиковану), хіба що провокуючи її учасників (наприклад, журналістка, «переодягнена» плутаній, пропонує хабар міліціонеру чи репортер намагається пронести недозволений вантаж через митницю тощо.). У цьому завжди постає цілий ряд етичних, котрий іноді правових проблем, тому ретельний облік наслідків тут украй потрібен.

Пряма передача з місця події передбачає ситуацію відкритого діалогу з аудиторією й, звісно, передбачає читку заздалегідь заготовленого тексту. Фальш особливо помітна, коли текст написано ним у демонстративно «літературному» чи, навпаки, у навмисно «розмовному» тоні. Будь-яка нарочитість, будь-який свідомий ухиляння від природному мовленні, властивою журналісту (до котрої я поступово звикає і аудиторія, знає його), завжди руйнують єдину інтонацію програми, отже, і підривають довіру слухачів. Велике гідність прямого ефіру саме на тому й полягає, що він надає людини в мікрофона максимальні змогу самовираження - і інтелектуального, і почуттєвого. Знайти «свій тон» у кожному оповіданні, у будь-якій передачі - це вище вираз професійного майстерності, творчої спроможності та політичної незалежності кореспондента, можливість демонстрації найрізноманітніших властивостей характеру журналіста, і його обдарувань.

Особливості підготовки репортажу у запису

Творчі принципи, професійні прийоми і репортерські навички, що зумовлюють успішну роботу радіожурналіста у прямому ефірі, в основному перспективні і плідні у тому разі, коли журналіст зявляється на подію задля здобуття права розповідати про неї в ефірі, однак і тоді,коли у його завдання входить лише підготовка до цього розповіді в звукозапису, тобто основну роботу зосередили після завершення реального події .Більшість законів і закономірностей прямого ефіру діють для підготовки радіопрограми у запису на плівку чи якийсь інший носій інформації: ретельність підготовки, вміння зорієнтуватися, визначити значеннєві і емоційні акценти, вірно вибрати ритму і темп оповідання тут настільки важливі, як при роботі у прямому ефірі. Говорячи про необхідність на радіо постійно підтримувати інтерес до потоку звучала промови з першої до останньої фрази, слід враховувати та обставина, що, за даними психологів, за два з гаком хвилини від початку програми у слухача часто настає певний спад уваги. Тому, готуючи матеріал у запису, треба намітити своєрідні «піки» інтересу протягом усього передачі. Прийоми тут можуть бути різні: включення цікавою музичної записи, пісні, жарти, саме і доречно відібраною акустичної картинки. Відомо, що звук значно більшою мірою діє фантазію людини, ніж, видовий ряд. Принципові відмінності прямого ефіру й передачі у записи виникають, передусім, з відмінності їхніх насущних завдань. Головне у прямому ефірі - передати хід подій і атмосферу події з максимальною близькістю до реалій. Під час підготовки до передавання у запису ця мета жевріє, але з'явиться ще одна: журналіст може більше глибоко проаналізувати сутність, і значимість, чіткіше позначити його масштабність, а цього неодмінно розширити коло асоціацій події. Інакше заміна прямого ефіру передачею у запису безглузда, вона стає лише забезпеченням цензури, яка може «перевірити» майбутню програму заздалегідь, або суто формальним технічним способом спрощення праці програмних редакторів і провідних радіоканалу. Саме передача у запису дає змоги виявити в локальному, приватному подію чи факті традиції, і тенденції, які надають визначальним чином вплинути життя всього нашого суспільства та окремих його членів. Робота на запис дозволяє непросто «зупинити» подію, а й частково повторити її.

Проблемний репортаж як елемент аналітичного мовлення.

Нерідко рамки чисто інформаційного репортажу виявляються тісними для автора. Він не обмежується відтворенням картини події, а прагне піддати його аналізу, зіставляє факти, досліджує їх зв'язку, вивчає причини і наслідки. Даний вид репортажу орієнтований не тільки на опис одномоментного події, але і на з'ясування причин його виникнення і розвитку, «несе в собі елементи аналізу події, авторські узагальнення і висновки. Для цього автор вправі залучати додаткові факти, цифри, звертатися до інших подій. Такий матеріал близький до кореспонденції. За допомогою проблемного репортажу журналісти піднімають актуальні економічні, наукові, інші питання, загострюючи на них увагу для подальшого більш серйозного вивчення. Великі можливості дає цей вид жанру для критики недоліків »[2, с. 221].

Тому в даній різновиди репортажу ми спостерігаємо симбіоз різних жанрових елементів. В аналітичному репортажі можуть бути присутніми зарісовочние елементи (опис місця дії, характеристика його учасників), інформаційні (факти, цифри, свідоцтва), аналітичні (оцінка, коментар, прогноз). Всі ці різнорідні елементи, як правило, об'єднуються єдиною темою, яка розкривається автором у логічній послідовності. Рух теми розгортається за схемою: теза - аргумент - висновок. Тому в аналітичному репортажі автору найважливіше показати логіку розвитку події, всі попередні і супутні факти і випадки, які в тій чи іншій мірі можуть пролити світло на життєву ситуацію.

Для розкриття суті тієї чи іншої проблеми журналіст може розглянути не одне, а кілька однорідних подій, що відбулися в різний час і в різних місцях, але обумовлених одними і тими ж причинами. Тому в аналітичному репортажі можливі часові та просторові зміщення. Динаміка оповіді може бути досягнута за рахунок розгортання авторських думок, суджень і версій, а також показу внутрішніх рушійних сил проблеми. На відміну від інших різновидів, в аналітичному репортажі факти даються в узагальненому вигляді, як деякий підсумок уже осмислених автором даних.