Питання №8.

Цифрове радіомовлення. Його характеристика та перспектива в Україні.

Цифрове радіомовлення – це метод передачі радіосигналу, який базується на цифрових технологіях, і передбачає принципово нові можливості передачі звукових програм, створених на поєднанні мультимедійної інформації – текстової, візуальної, графічної, і власне – звукової. Тому йдеться не лише про забезпечення споживача інформацією, а про сервісне її сприйняття, тобто певні сервісні послуги, що супроводжують інформацію. Наприклад, коли звучить музична композиція, на екрані цифрового приймача може відображатися не лише інформація про радіостанцію (частота, мова, жанр), додаткові повідомлення про передачу (назва пісні, її текст, автори та виконавці), а й цілком самостійна інформація – новини, курси валют, прогноз погоди тощо. Вся ця інформація може бути записана в приймачі, і користувач, слухаючи радіо у фоновому режимі, може повернутися до неї тоді, коли є потреба. Цифрові передавачі можуть бути інтегровані з комп’ютерами, що сприяє якнайшвидшій обробці звукового сигналу споживачем.

(Не обов’язкова інформація, але вам плюс, якщо ви її прочитаєте): загалом історики визначають чотири етапи розвитку світового радіомовлення. Перший етап розпочинається зі становленням у 1920 році, коли радіо використовували переважно як можливість передачі інформації за допомогою електромагнітних хвиль. Золота ера радіо була відкрита в 1928 році, коли воно почало розважати слухачів, тобто актори озвучували пригодницькі оповідання, готували скетчі та аудіокомікси, що дозволило говорити про радіомовлення як про певний вид бізнесу, – цим і позначило якісно другий етап. Третій етап розпочався наприкінці 40-х років із появою телебачення, коли комерційну модель радіо було доповнено великою кількістю програм, його доступністю та більш спеціалізованою наближеністю до споживача. Початок четвертого періоду якраз і пов'язують із появою цифрового радіомовлення, коли на радіобізнес впливають нові технології, що перебувають на стадії пошуку оптимальних форматів і стандартів мовлення. Отже, сучасне радіомовлення, так само, як й інші електронні ЗМК, визначаючись на межі століть із подальшим розвитком, проводить технологічну та змістову реорганізацію – стає цифровим.

Першою діючою цифровою технологією для радіомовлення вважається RDS (radio data system), що активно використовується здебільшого в сучасних автомобільних приймачах. Ця технологія здатна подавати додаткову інформацію на піднесучій частоті, наприклад, під час звучання музичної композиції інформує про її назву, виконавця, а одночасно про назву та частоту радіостанції, яка, власне, її передає.

Цифрове радіомовлення розвивається на базі кількох технологій і систем мовлення – Eureka-147 (Т-DAB), IBOC DARS (HD), DVB-C/T/S, DRM, ISDB та IP.

Наприклад, за домовленістю в різних країнах між провайдерами системи Eureka-147 (Т-DAB) виникла можливість забезпечувати користувачеві цифрового радіомовлення під час його перетину кордонів на автомобілі прослуховування необхідної інформації без перенастроювання частот.

Альтернативою стандарту Eureka-147 (Т-DAB) є система IBOC DARS FM (in-band on-channel), яка розробляється в США, і ґрунтується на передачі інформації на вже існуючих частотах в FM-діапазоні 88—108 МГц. Однак пропускна можливість цього стандарту не достатня для якісної передачі контенту, а його єдиною перевагою є те, що він може подавати додаткову інформацію до вже діючого аналогового FM-діапазону. На технології IBOC базується ще один стандарт, який активно розвивається в Європі – HD-радіо, який дозволяє на одній аналоговій частоті мати до 8 каналів цифрового радіо.

Система мовлення DRM (Digital Radio Mondiale) – це організація цифрового радіо в діапазонах коротких, середніх та довгих хвиль до 30 МГц. За допомогою цього стандарту можна перевести частоти з інформаційного до інформаційно-розважального типу мовлення, а також провадити паралельну подачу аналогового та цифрового сигналу.

Стандарт DVB (Digital Video Broadcasting) у трьох режимах DVB-S (напряму із супутника), DVB-C (через кабель) и DVB-T (наземно) – це цифрове радіомовлення, що поширюється за допомогою супутникового телевізійного мовлення, тобто цифрове мультиплексне dRadio здатне забезпечити, наприклад, через супутник HotBird-6 в одному каналі DVB до 40 некодованих радіопрограм у форматі MPEG-2. Такий стандарт дозволяє контролювати якісний сигнал в автомобілі, що рухається, і це його суттєва перевага.

Стандарт DVB розробляється у Великобританії, де за свідченнями соціологів, більшість користувачів отримує цифрові радіотрансляції за допомогою телевізора. Люди купують цифрові телевізори й у подальшому мають можливість отримувати якісний цифровий звуковий сигнал радіостанцій.

Цифровий стандарт ISDB розроблений у Японії, він теж використовується також для телевізійних трансляцій, однак, на відміну від DVB, характеризується значно оптимізованішими параметрами, які дозволяють спрямовувати транспортний потік інформації для ширших потреб.

ІР-радіомовлення – це отримання звукового сигналу радіостанцій через інтернет, що ґрунтується на ІР-технологіях і передається по ІР-діапазонах.

В Україні ухвалено план розвитку телерадіопростору, де передбачено перехід країни на цифрове мовлення до 17 червня 2015 року, це ж стосується й радіо зі стандартом T-DAB та експериментально - з DRM. За цим планом, наприклад, починаючи з 2007 року розпочався перехід на цифрове мовлення з поетапним вимкненням аналогового в Закарпатській, Одеській та Сумській областях [8], а з 2008 року, при наявності частотного ресурсу, переоформлятимуться ліцензії радіокомпаніям тільки на цифрове мовлення.

Упровадження в Україні цифрового радіомовлення підпорядковуватиметься визначеним у Європі основним чинникам впливу на темпи та національні механізми формування цифрового телерадіопростору. Такими чинниками є обсяг ринку наземного мовлення; ступінь зацікавленості споживачів переходом від аналогового до цифрового мовлення; ступінь охоплення домогосподарств цифровим мовленням, а також політичні рішення, що приймаються міжнародними організаціями й визначають зміст національної політики щодо темпів та механізмів припинення аналогового мовлення.

Згідно з європейськими стандартами, українське радіомовлення може застосовувати три основні механізми припинення мовлення в аналоговому форматі. Першим із них є одночасне припинення аналогового мовлення та початок мовлення в цифровому форматі в межах усієї держави; до другого належить поетапне впровадження цифрового мовлення із одночасним поетапним припиненням аналогового мовлення в окремих регіонах країни (зі збереженням короткострокового паралельного мовлення в обох форматах); третім є поетапне припинення аналогового мовлення з метою звільнення частот для розгортання цифрового мовлення (без збереження короткострокового паралельного мовлення в обох форматах). У рішенні Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення за основу був узятий другий напрям, що дозволяє переходити до цифрових стандартів без різких економічних коливань на радіомовному ринку.

Однією з особливостей впровадження цифрового радіо в нашій Україні є роль суспільного мовлення, яке, хоча й законодавчо затверджено, однак поки що в Україні не працює.

Безперечно, в Європі не існує єдиної процедури ліцензування суспільних мовців, однак це не впливає на забезпечення плюралізму в процесі впровадження цифрового мовлення, і що вважається надзвичайно важливим аспектом становлення цифрового радіомовлення в Україні.