Питання №31.

Характеристика сучасного інформаційного поля України. Роль та місце радіомовлення.

Коли йдеться про інформаційний простір держави (а кожна держава його має), то його межі ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національні територію, акваторію і повітряний простір. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які й інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про що-небудь уявлення. А от що саме повідомляють, як саме зображають і яке саме уявлення складають – це вже належить до сфери політики і залежить від інформатора. Наприклад, українське телебачення і радіо та московське про одну і ту ж подію нерідко розповідають по-різному. Ні дивуватися цьому, ні тим більше обурюватися не варто: українське телебачення має виражати інтереси української держави, московське ж виражає – російської, а вони, як відомо, не збігаються. А от дивуватися і обурюватися тим, що чужоземний інформатор використовує наш національний інформаційний простір в інтересах своєї держави, варто і потрібно.

Державний інформаційний простір – надзвичайно важливе політичне поняття, яке у вартісній шкалі соціальних цінностей можна поставити на друге місце після державної незалежності. Держава зобов'язана забезпечити використання свого інформаційного поля в інтересах саме держави та її громадян.

Особливість українського інформаційного простору може бути подана як його парадокс, настільки нестандартною з погляду безстороннього спостерігача виглядає тут ситуація. Отже, парадокс у наступному: міжнародний досвід свідчить: справжня журналістика - це недержавна журналістика. Лише тоді, коли вона скидає кайдани залежності від держави, вона набуває інформаційної повноцінності. В іншому випадку їй доводиться виконувати службові функції, бути наймичкою політичних лідерів, а відтак вона позбавлена можливості об'єктивно і повно інформувати громадян.

Українське радіо – найбільш масовий та мобільний фактор формування суспільної свідомості.

Географія надходження листів до Національної радіокомпанії України свідчить, що радіо слухають у всіх областях і активність реагування практично пропорційна кількості населення, за окремими винятками, що легко пояснити історичними традиціями, об’єктивними факторами, які склалися у певних регіонах.

Структурно сьогодні Українське радіо складається з трьох диференційованих каналів внутрішнього мовлення та служби іномовлення із загальним добовим обсягом мовлення 94,5 годин. Аналіз листів до Українського радіо свідчить, що свого слухача має кожний канал. Своя аудиторія в першого канату – синтетичного за жанром, політичного за спрямуванням, народного – за характером. Свій слухач в другого каналу “Променя” – інформаційно-музичного, молодіжного. Традиційно стабільна аудиторія третього каналу – художньо-мистецького.

Зрозуміло, що поза усіляким сумнівом випереджає радіо своїх колег щодо оперативності подачі матеріалів. Можливість “живого” включення з місць подій, доступна технологія миттєвої передачі сигналу з будь-якого регіону світу, мобільність інформаційно-програмної політики дозволяють практично в будь-яку хвилину, увімкнувши радіо чи телеприймач, відчути пульс життя планети. Такі могутні фактори, як масштабність впливу та оперативність інформування визначають зрештою природу функціонування та соціальну роль електронних мас медіа як державних, так і приватно-комерційних за формою власності.